ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2005 Справа N 9/226-05-5783
Вищий господарський суду України в складі колегії:
головуючого Грейц К.В.
суддів: Мачульського Г.М.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну ЗАТ “Пасаж”
скаргу (подання)
на постанову від 30.08.2005
Одеського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Одеської області № 9/226-05-5783
за позовом ЗАТ “Пасаж”
до ТОВ НВБФ “Терра”
третя особа ЗАТ “Гастроном”Центральний”
про припинення дій по володінню і користуванню майном та
звільнення приміщення
за участю представників:
- 3-ї особи Обода М.П.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2005 (суддя Бакланова Н.В.), залишеною без змін постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 (у складі головуючого судді Тофана В.М., суддів Журавльова О.О., Михайлова М.В.), за клопотанням ЗАТ „Гастроном „Центральний” зупинено провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України (1798-12) до розгляду по суті справи № 27/284-04-6801, провадження по якій порушено за позовом ЗАТ „Пасаж” (позивач у цій справі) до ЗАТ „Гастроном „Центральний” (третя особа у цій справі) про розірвання договору № 112-ц від 20.07.1998 оренди нежитлового приміщення по вул. Преображенській, 34 у м. Одесі, про звільнення займаного приміщення та відшкодування збитків у розмірі 25000 грн.
Ухвала та постанова мотивовані тим, що Справа N 27/284-04-6801 пов’язана з цією справою і до її розгляду по суті не вбачається можливим розглянути дану справу, оскільки на підставі спірного договору оренди третьою особою був укладений договір суборенди з відповідачем на частину орендованого нежитлового приміщення, яке є предметом спору у даній справі.
Позивач з постановою у справі не згоден і просить її скасувати, оскільки вважає, що при винесенні спірної постанови, суд апеляційної інстанції неправильно застосовував положення статті 79 ГПК України (1798-12) , не перевірив наявність підстав для зупинення провадження у справі і фактично вирішив справу по суті.
Представники скаржника і відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Представник 3-ї особи в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечив, вважаючи, що розгляд даної справи не є можливим до вирішення спору у справі № 27/284-04-6801.
Колегія суддів, перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти, оцінювати докази.
Отже, при здійсненні касаційного провадження, Вищий господарський суд України, відповідно до своїх повноважень, виходить з кола обставин, вже встановлених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, та перевіряє застосування судом норм матеріального і процесуального права.
ЗАТ „Пасаж” звернулось з позовом до ТОВ науково-виробничої багатопрофільної фірми “Терра”(з залученням на стороні відповідача третьою особою без самостійних вимог на предмет спору ЗАТ „Гастроном „Центральний”) про зобов’язання відповідача припинити дії по володінню і користуванню нежитловим приміщенням площею 8 м2, розташованого по вул. Преображенській, 34 у м. Одесі, обґрунтовуючи позов користуванням відповідачем спірним приміщенням без достатніх підстав, оскільки, як вважає позивач, договір суборенди з ЗАТ „Гастроном „Центральний” від 09.07.2004 № 1, на який поширюються положення законодавства про договір оренди, є неукладеним, так як в ньому відсутні істотні умови, встановлені законодавством для договорів даного виду.
Як вбачається із матеріалів справи, між ЗАТ „Гастроном „Центральний” (орендодавцем) та ТОВ НВБФ “Терра” (орендарем) 09.07.2004 укладено договір № 1 суборенди нежитлового приміщення площею 8 м2, розташованого по вул. Преображенській, 34 у м. Одесі, терміном до 09.07.2005. Позивач, вважаючи зазначений договір суборенди неукладеним, подав позов негаторно-віндикаційного характеру щодо цього приміщення з підстав права власності, що перейшло до нього від Одеської міської ради шляхом внесення останньою цього приміщення до статутного фонду ЗАТ “Пасаж”. Одночасно, ЗАТ „Гастроном „Центральний” на підставі договору оренди № 112-ц від 20.07.1998, який ним укладено з представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради терміном до 20.07.2008, є орендарем спірного приміщення.
В свою чергу позивачем подано позов до ЗАТ „Гастроном „Центральний” про дострокове розірвання договору оренди № 112-ц від 20.07.1998, що є предметом спору у справі господарського суду Одеської області № 27/284-04-6801.
Оскільки договір суборенди, укладений між відповідачем і третьою особою, випливає із спірного договору оренди, то в ході розгляду справи про його розірвання можуть бути встановлені факти, що мають вирішальне значення для даної справи, зокрема, про наявність або відсутність достатніх правових підстав як у орендаря, так, відповідно, і у суборендаря для користування в подальшому спірним приміщенням, тобто позов у цій справі не може бути розглянутий до розгляду по суті господарським судом справи про його розірвання.
Зазначений висновок господарських судів попередніх інстанцій ґрунтується на нормі ст. 774 ЦК України (435-15) , відповідно до якої до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму (оренди), а строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму майна, та нормі ст. 653 ЦК України (435-15) , відповідно до приписів якої у разі розірвання договору в судовому порядку зобов’язання припиняються з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору, виходячи з чого суд дійшов висновку, що до припинення зобов’язань за договором оренди вимоги про повернення орендованого майна не можуть бути спрямовані власником безпосередньо до суборендаря без встановлення права на таку вимогу до орендаря, оскільки, в протилежному випадку, орендоване майно може бути повернено суборендарем лише орендодавцеві за договором суборенди, тобто належному користувачеві цим майном (орендареві) за договором оренди.
За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції позбавлена можливості прийняти до уваги твердження скаржника про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо встановлених нею фактичних обставин справи, зокрема, про можливість здійснення об’єктивного розгляду даної справи лише після остаточного вирішення господарським судом у іншій справі вищезазначених питань, оскільки не наділена повноваженнями переоцінювати такі встановлені обставини, а лише перевіряє застосування апеляційним судом норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
З огляду на встановлену судами попередніх інстанцій пов’язаність справи № 27/284-04-6801 з даною справою, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушення норм процесуального права при ухваленні Одеським апеляційним господарським судом висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення господарськими судами справи № 27/284-04-6801 за позовом ЗАТ „Пасаж” (позивач у цій справі) до ЗАТ „Гастроном „Центральний” (третя особа у цій справі) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення по вул. Преображенській, 34 у м. Одесі, про звільнення займаного приміщення та відшкодування збитків у розмірі 25000 грн.
Беручи до уваги все наведене, а також, що скаржник вимагає скасування лише спірної постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 про залишення ухвали господарського суду Одеської області від 20.07.2005 без змін, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.
Керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 у справі господарського суду Одеської області № 9/226-05-5783 залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ “Пасаж” –без задоволення.
Головуючий К.Грейц Судді Г.Мачульський А.Полянський