Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П. ,

розглянувши матеріали

касаційної скарги ЗАТ “Електро”

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2005р.

у справі господарського суду Херсонської області

за позовом ПП “Херсонопт”

до ЗАТ “Електро”

про стягнення 198073, 02 грн.

за зустрічним ЗАТ “Електро”

позовом

до ПП “Херсонопт”

про стягнення 27239, 76 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

Позивач Снігур А.П. (дов. від 24.05.05),

Відповідач - не з’явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 21.02.2005 господарського суду Херсонської області первісний позов задоволено частково. З ЗАТ “Електро” на користь ПП стягнуто 132073, 02 грн. основного боргу, 1320, 73 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Постановою від 18.08.05 вказане вище рішення господарського суду Херсонської області залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ЗАТ “Електро” звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 205, 257 ЦК України (435-15) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспореного судового акту знаходить необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав. Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, протягом 2001-2003рр. ПП “Херсонопт” відвантажено ЗАТ “Електро” продукцію на суму 617924 грн., що підтверджується видатковими накладними, вартість якої останнє частково оплатило в сумі 485850, 98 грн. за платіжними дорученнями: № 253 від 26.06.2002р. на суму 25000 грн., № 215 від 03.06.2002р. на суму 5000 грн., № 220 від 04.06.2002р.на суму 40000 грн., № 84 від 10.09.2002р. на суму 70000 грн., № 180 від 14.10.2002р на суму 10000 грн., № 248 від 14.11.2002р. на суму 20000 грн., № 257 від 19.11.2002р.на суму 12264,98 грн., № 308 від 09.12.2002р.на суму 30000 грн., № 325 від17.12.2002 грн. на суму 8000 грн., № 20 від 14.01.2003р. на суму 20000 грн., № 36 від 16.01.2003р. на суму 20000 грн., № 55 від 23.01.2003р. на суму 10000 грн., № 63 від 04.02.2003р. на суму 16000 грн., № 81 від 07.02.2003р. на суму 35474грн., № 108 від 18.02.2003р. на суму 45000 грн., № 126 від 24.02.2003р. на суму 5000 грн., № 177 від 19.03.2003р. на суму 20000 грн., № 234 від 14.04.2003р на суму 30000 грн., № 298 від 13.05.2003р. на суму 20000 грн., № 437 від 10.07.2003р. на суму 33300 грн., № 459 від 17.07.2003р. на суму 10812 грн., про що свідчать банківські виписки та акти звірки заборгованості.

В подальшому Приватне підприємство “Херсонопт”, м. Херсон направило відповідачу вимогу-лист № 2 від 10.01.2005р. про сплату залишку вартості одержаної відповідачем продукції –198073, 02 грн., оскільки строк оплати продукції сторонами не було визначено.

При цьому судами взято до уваги, що про прийняття відповідачем запропонованих позивачем умов купівлі-продажу свідчать довіреності, видані ЗАТ “Електро” уповноваженій особі на отримання продукції. Отже, між сторонами відбулися угоди з купівлі-продажу, оскільки ними досягнуто згоди по усіх суттєвих умовах, що передбачалися законом для такого виду угод, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України (435-15) , воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати. підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок) у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З врахуванням встановлених судами фактів про часткову оплату відповідачем поставленої йому продукції в сумі 485850, 98 грн., в той час, як позивач вказав на сплату відповідачем 419850, 98 грн., суди дійшли правомірного висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом на суму 66000 грн. оскільки відповідачем зазначена сума основної заборгованості була сплачена.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає також обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення з позивача 27239, 76 грн.

Судами встановлено, що відповідачем простим векселем № 8135247941304 від 25.07.03р. номінальною вартістю 20000 грн., переданому позивачу на підставі акту прийому-передачі № 3 від 25.07.03р. додатково погашено 20000 грн. При цьому судами правомірно взято до уваги, що акт прийому-передачі вказаного векселю не містить відомостей щодо того, що цей вексель прийнято в рахунок оплати продукції відвантаженої по конкретних видаткових накладних, а в подальшому збільшуючи позовні вимоги відповідач зараховував в рахунок оплати інші векселі, зокрема простий вексель № 8135247941305 від 25.07.2003р. номінальною вартістю 30 000 грн.

Судами також обгрунтовано не взято до уваги посилання ЗАТ “Електро” на проведення оплати в сумі 19089 грн., оскільки як вбачається з банківського витягу зазначена сума перерахована як оплата за продукцію одержану згідно накладної № 324 від 04.07.2003р., в той же час, у переліку видаткових накладних, по яких відвантажувалась продукція на суму 617924 грн. сторонами ця накладна не зазначена.

Судами також з’ясовано, що грошові кошти, сплачені за платіжними дорученнями № 79 від 07.02.03р. на суму 12526 грн., № 81 від 07.02.2003р. на суму 35474 грн., № 63 від 04.02.2003р. на суму 16000 грн. № 55 від 23.012003р. на суму 10000 грн. не відносяться до сплати боргу по поставках продукції, оскільки зазначеними платіжними документами гасився короткостроковий вексель № 8135247941159 від 12.02.03р. загальною вартістю 78526 грн., придбаний позивачем у ПП “Аврора”, векселедавцем якого є відповідач - ЗАТ “Електро”. Платіжне доручення № 79 від 07.02.03р. на суму 12526грн. відповідачем не включено у перелік доказів - платіжних доручень, зарахованих в рахунок проведеної оплати, платіжні доручення №№ 81, 63, 55 на які посилається позивач, у графі “призначення платежу” не містять відміток про перерахування грошових коштів в рахунок погашення платежів, натомість, в них зазначено про проведення оплати за матеріали згідно виставлених рахунків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами правомірно не взято до уваги посилання ЗАТ “Електро” на сплив строку позовної давності за податковою накладною № 1/18-12 від 18.12.2001р. на суму 120223, 78 грн., оскільки сторонами не встановлювався строк оплати за продукцію, а у зв'язку з цим, строк позовної давності слід відраховувати з направлення позивачем відповідачу листа-вимоги № 2 від 10.01.2005р., відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України (435-15) З огляду викладене судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 18.08.05 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 7/43-05 залишити без змін.