ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2005 Справа N 14/402
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого у засіданні (доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.
розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну скаргу “Київреммех“
рішення господарського суду м. Києва від 10.01.2005р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 05.04.2005р.
у справі № 14/402 господарського суду м. Києва
за позовом Комунального виробничого житлового
ремонтно-експлуатаційного підприємства
Червонозаводського району м. Харкова
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Київреммех“
про зобов'язання відповідача виконати договірні зобов'язання
по поставці сміттєвозів КО - 432 “Євро” у кількості двох штук
та стягнення 10216,80 грн.
за участю представників:
Позивача: Мельник С.В. (дов. від 29.08.2005р. № 949);
Відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне
підприємство Червонозаводського району м. Харкова (надалі -
“Позивач“) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом
про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю
“Київреммех” (надалі - “Відповідач“) виконати зобов'язання за
договором від 27.05.2004р. № 43/23 поставити сміттєвози КО-432
“Євро” у кількості двох штук (надалі - “Договір“) та стягнення з
відповідача 10216,80 грн. пені за несвоєчасну поставку товару за
умовами Договору.
Під час судового розгляду Позивач в порядку ст. 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі - “ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
“) змінив свої вимоги. Отже, з
урахуванням зміни позовних вимог Позивачем заявлено позов про
зобов'язання Відповідача поставити Позивачу на виконання умов
Договору сміттєвози КО-432 “Євро” у кількості двох штук (надалі
- “товар“) та стягнення з Відповідача 17582,40 грн. пені за
несвоєчасну поставку товару за умовами Договору.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на здійснення
ним на виконання умов Договору передплати вартості товару у сумі
118000,00 грн., а також на порушення Відповідачем строків
поставки товару.
Відповідач проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те,
що Позивач здійснив передоплату з порушенням встановленого
Договором строку, що спричинило порушення Відповідачем його
договірного зобов'язання щодо поставки Позивачу товару.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.01.2005р. у справі
№ 14/402 позов задоволено частково та постановлено стягнути з
Відповідача на користь Позивача 17582,40 грн. пені, 260,82
витрат на сплату державного мита, 118,00 витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині
зобов'язання Відповідача виконати договірні зобов'язання по
поставці сміттєвозів КО-432 “Євро” у кількості двох штук
провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду
м. Києва, Відповідач звернувся до Київського апеляційного
господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення
господарського суду м. Києва як таке, що прийняте за неповно
з'ясованими обставинами, що мають значення для справи та з
порушенням норм процесуального та матеріального права.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
05.04.2005р. у справі № 14/402, рішення господарського суду
м. Києва від 10.01.2005р. у справі № 14/402 залишено без змін, а
апеляційна скарга - без задоволення. Постанова мотивована тим,
що Позивачем належним чином, тобто згідно з вимогами ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доведено порушення Відповідачем його
законних прав охоронюваних законом інтересів, тоді як
Відповідачем в порушення ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу
своїх заперечень по суті спору.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 05.04.2005р. у справі та
рішення господарського суду м. Києва від 10.01.2005р. у справі
№ 14/402.
В обґрунтування поданої скарги, Позивач посилається на
неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій
ст. 188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(надалі - “ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
“) та порушення ст. ст. 530, 610, 611
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(надалі - “ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
“).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм
процесуального права при винесенні оскаржуваного судового
рішення знаходить, що касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі
встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин
справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2004р. між Позивачем та
Відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 43/23,
відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався продати, а
Позивач сплатити на умовах Договору сміттєвози КО-432 “Євро” в
кількості двох штук.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до умов
Договору Відповідач зобов'язаний відпустити сміттєвози протягом
35 банківських днів після надходження коштів на його поточний
рахунок (п. 5.2. Договору).
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено,
що згідно п. 4.1 Договору Позивач зобов'язався до 06.06.2004р.
здійснити платіж у вигляді 100% передплати в розмірі 118800,00
грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання
вищезазначеного пункту Договору платіжним дорученням від
14.06.2004р. № 96 Позивач здійснив 100% в сумі 118800,00 грн.
передплату на рахунок Відповідача.
Проте, всупереч вимогам п. 5.2. Договору, Відповідач у
встановлений строк оплачені Позивачем сміттєвози не поставив.
Судами попередніх інстанцій встановлено, а Відповідачем у
визначеному законом порядку не спростовано, що 20.08.2004р.
останній отримав від Позивача Претензійне попередження, яке
залишено Відповідачем без відповіді.
Під час судового розгляду Відповідач заперечуючи проти позовних
вимог посилається на п. 7.2 Договору, яким сторони передбачили,
що при несвоєчасній оплаті товару, графік (термін) поставки
товару, визначений п. 5.2 Договору, може бути змінений.
У відповідності з п. 2 ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
умови
договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що сторони не вносили
змін до умов Договору, зокрема, до п. 5.2. Договору.
Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу,
посилання Відповідача на п. п. 1. 2 ст. 611 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якого у разі порушення зобов'язання
настають правові наслідки, встановлені договором або законом,
зокрема зміна умов зобов'язання.
Даною статтею визначено перелік правових наслідків, спричинених
порушенням зобов'язання, а не процедура їх реалізації.
Так, відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(“Підстави
для зміни або розірвання договору“) зміна або розірвання
договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Згідно з п. 2 зазначеної статті ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, договір
також може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із
сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в
інших випадках, встановлених договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір не містив в собі
положень, які б передбачали можливість односторонньої зміни його
умов.
За таких обставин, твердження Відповідача про те, що він згідно
з п. п. 1.2. ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, мав право в
односторонньому порядку змінювати умови Договору, а саме строки
поставки товару, визначені п. 5.2. Договору, є необґрунтованим.
За загальним правилом, визначеним ст. 546 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом,
пенею).
Відповідно до ст. 610 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порушенням
зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі порушення
зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором
або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного
висновку, що зважаючи на те, що Відповідач не виконав свої
зобов'язання в частині строків поставки товару, Позивач мав
право на стягнення неустойки, передбаченої умовами Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, п. 7.1 Договору встановлено,
що за несвоєчасну поставку товару Відповідач сплачує пеню в
розмірі 0,1% від суми Договору за кожен день прострочення, крім
випадків форс-мажорних обставин. Доказів настання таких обставин
відповідачем не представлено.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з
висновком, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі
17582,40 грн. підлягають стягненню у повному обсязі за
розрахунком Позивача, як обґрунтовані.
Водночас, згідно зі ст. 622 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням
зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати
зобов'язання в натурі.
Проте, приймаючи до уваги, під час розгляду справи у першій
інстанції встановлено, що Відповідач не відмовляється від
виконання договірних зобов'язань в частині поставки товару на
умовах Договору, а Позивач, відповідно, прийняти виконання,
господарський суд м. Києва дійшов правильного висновку, що
справа в частині позовних вимог про зобов'язання Відповідача
поставити Позивачу сміттєвози КО-432 “Євро” у кількості двох
штук за умовами договору купівлі-продажу від 27.05.2004р.
№ 43/23, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
за відсутністю предмету спору.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що Постанова
Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2005р. у
справі № 14/402 прийнята з додержанням вимог чинного
законодавства України, а підстав для її скасування не
вбачається.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Київреммех” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.04.2005р. у справі № 14/402 залишити без змін.
Головуючий суддя: І. Плюшко
Судді: Н. Панченко
С. Плахотнюк