Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Щотки С.О.

суддів: Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у ДП “Дніпровська фінансово-інвестиційна

відкритому судовому компанія” Компанії з обмеженою

засіданні касаційну відповідальністю “Інтертрейд Груп Ел. Ел.

скаргу Сі”

на постанову від 17.08.2005 р. Запорізького апеляційного господарського суду

у справі № 4/103-пд-05

за позовом РВ ФДМУ по Херсонській області

(надалі –Фонд)

До ДП “Дніпровська фінансово-інвестиційна компанія” Компанії з обмеженою відповідальністю “Інтертрейд Груп Ел. Ел. Сі”

(надалі –Компанія)

Про розірвання договорів та стягнення 3385,09 грн.

за участю представників:

від позивача - Кравченко А.М.

від відповідача - Коновалов Д.Г., Кочерженко С.О.

В С Т А Н О В И В:

В березні 2005 р. Фонд звернувся до суду з позовом до Компанії про розірвання договору оренди від 26.07.2004 р. та договору купівлі-продажу від 26.07.2004 р., укладених між сторонами, а також про стягнення заборгованості та пені, з підстав невиконання відповідачем зобов’язань за згаданими договорами.

Компанія проти пред’явлених вимог заперечувала.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.05.2005 р. (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено частково: розірвано договір оренди від 26.07.2004 р., укладений між Фондом та Компанією; розірвано договір купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів та матеріальних запасів від 26.07.2004 р.; зобов’язано Компанію повернути Фонду майно, отримане за договором оренди від 26.07.2004 р. та за договором купівлі-продажу від 26.07.2004 р.; стягнуто з відповідача на користь позивача 3776,65 грн. пені. В частині стягнення 1682,88 грн. основного боргу та 197,95 грн. пені провадження у справі припинено в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) .

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р. (судді: Антонік С.Г., Яценко О.М., Коробка Н.Д.) рішення господарського суду Херсонської області від 04.05.2005 р. змінено: виключено із резолютивної частини рішення пункт 3 в частині повернення майна переданого за договором купівлі-продажу; в решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін за договором оренди від 26.07.2004 р. та договором купівлі-продажу від 26.07.2004 р.; встановили та дослідили обставини належного виконання зобов’язань позивачем (орендодавець, продавець), а також обставини невиконання відповідачем (орендар, покупець) зобов’язань за договором оренди (орендна плата вносилась несвоєчасно, майно Генічеського солезаводу не приєднане, доказів страхування не надано, заборгованість Генічеського солезаводу перед Пенсійним фондом не погашена) та зобов’язань за договором купівлі-продажу (вартість оборотних матеріальних засобів та матеріальних запасів в розмірі 64900 грн. не перерахована у встановлений строк); з урахуванням встановлених обставин та положень ст. ст. 525, 526, 530, 692, 762 ЦК України (435-15) , ст. 188, ч. 3 ст. 291 ГК України, ст. ст. 19, ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) , п. п. 4.1, 5.3 договору купівлі-продажу від 26.07.2004 р., суди дійшли правомірних висновків про законність і обґрунтованість вимог щодо розірвання договорів, стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання та повернення майна, переданого за договором оренди; також, судами підставно припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) в частині стягнення 1682,88 грн. основного боргу та 197,95 грн. пені у зв’язку із відсутністю предмету спору; при цьому, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність часткової зміни рішення місцевого господарського суду в частині повернення майна, отриманого за договором купівлі-продажу, оскільки вимога про це позивачем не заявлялась.

На підставі встановлених фактичних обставин апеляційним господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано змінено рішення місцевого господарського суду частково. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої Компанією апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилався відповідач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДП “Дніпровська фінансово-інвестиційна компанія” Компанії з обмеженою відповідальністю “Інтертрейд Груп Ел. Ел. Сі” залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р. у справі № 4/103-пд-05 залишити без змін.