ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2005 Справа N 30/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ТОВ “Нафтова компанія “Ойл-Трейд”
касаційної скарги
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28.04.2005
у справі Дніпропетровської області
господарського суду
за позовом ЗАТ “Укроптторг”
до ТОВ “Нафтова компанія “Ойл-Трейд”
про стягнення 308 309,33 грн.
та за зустрічним ТОВ “Нафтова компанія “Ойл-Трейд”
позовом ЗАТ “Укроптторг”
до
про визнання зобов’язання припиненими та
стягнення збитків в розмірі 5856,00 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Дмитрук В.М.,
- відповідача: Масленкова Л.В., Студняк С.В.,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року ЗАТ “Укроптторг” звернулось до господарського
суду з позовом до ТОВ “Нафтова компанія “Ойл-Трейд” про
стягнення 306000,00 грн. заборгованості по орендній платі та
4127,33 грн. заборгованості по компенсації комунальних послуг.
У лютому 2005 року ТОВ “Нафтова компанія “Ойл-Трейд” подало до
господарського суду зустрічний позов до ЗАТ “Укроптторг” про
визнання зобов’язання припиненими та стягнення збитків в розмірі
5856,00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
09.03.2005 року первісний позов задоволено. В задоволені
зустрічного позову відмовлено.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.04.2005 року рішення місцевого господарського суду
залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями ТОВ “Нафтова
компанія “Ойл-Трейд” подало касаційну скаргу в якій просить
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.04.2005 року та рішення місцевого господарського суду від
09.03.2005 року з даної справи скасувати та ухвалити нове
рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за
первісним позовом відмовити та задовольнити зустрічний позов.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних
судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04.2004 року між
ЗАТ “Укроптторг” (орендодавцем) та ТОВ “Нафтова компанія “Ойл-
Трейд” (орендарем) було укладено договір оренди майна № UОТ-
10а/2004. Вказаний договір був укладений з моменту підписання
акту прийому-передачі та строком дії до 31.03.2005 року.
Відповідно до розділу 5 укладеного договору орендар сплачує
орендну плату згідно Протоколу погодження орендної плати, який є
невід’ємною частиною до 28 числа поточного місяця за наступний в
безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця
щомісячно на підставі виставленого рахунку. Також договором
обумовлено, що орендар сплачує вартість послуг питного
водопостачання та приймання стічних вод, електроенергію і
опалення на підставі додатково виставлених рахунків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов
договору позивач виставив рахунки на сплату орендної плати та
комунальних послуг за спірний період.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору, суди дійшли вірного висновку про
стягнення з відповідача суми орендної плати та комунальних
послуг за спірний період.
Посилання скаржника на те, що зобов’язання за договором оренди
були припиненні в серпні 2004 року не можуть бути взяті судом до
уваги, враховуючи наступне.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачено
ст. 188 Господарського суду України, якою встановлено, що зміна
та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку
не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, договором оренди сторони обумовили порядок
дострокового розірвання укладеного договору.
Так, по закінченню строку оренди орендар зобов’язаний протягом
15 днів повернути орендоване приміщення орендодавцю по акту
приймання-передачі.
Пунктом 10.1 договору оренди передбачено підстави дострокового
розірвання договору оренди –систематичне порушення однією із
сторін умов договору та своїх зобов’язань по ньому, а також з
інших підстав передбачених законодавством. У випадку
дострокового розірвання договору однією із сторін, про своє
рішення сторона повідомляє іншу сторону за 15 днів до дати
розірвання договору. Розірвання договору оформлюється додатковою
угодою в якій обумовлюється умови здачі майна та умови повного
розрахунку а період оренди.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2004 року
відповідач звернувся до позивача з листом про розірвання
договору оренду майна від 02.04.2004 року з 31.08.2004 року.
Однак, позивачем пропозиція відповідача про дострокове
розірвання договору оренди не була прийнята. Акт приймання-
передачі орендованого не підписувався.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання)
договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з
урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право
передати спір на вирішення господарського суду.
Оскільки, відповідач не звертався до суду з позовом про
розірвання договору оренди та договором оренди одностороння
відмова від договору не передбачена, суди попередніх інстанцій
дійшли вірного висновку, що договір є діючим, а зобов’язання за
ним такими, що підлягають виконанню двома сторонами.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що
оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду є повною, законною та обґрунтованою, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.04.2005 року у справі № 30/11 залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко