ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2005 Справа N 23/38в
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 24.11.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В., Черкащенко М.М.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності фізичної особи Б.М.В. м. Слов'янськ
на постанову від 31.05.2005 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 23/38в господарського суду Донецької області
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної
особи Б.М.В. м. Слов'янськ
до відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
Краматорські електричні мережі
про визнання додаткового розрахункового документу таким, що
не підлягає виконанню
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична
особа Б.М.В. пред'явив в суді позов до відкритого акціонерного
товариства "Донецькобленерго" позов про визнання додаткового
розрахункового документу відповідача - рахунок N 1892 від
20.12.2004 про нарахування позивачу, у якості компенсації збитків
завданих енергопостачаючою організацією, суми у розмірі
2740,40 грн. таким, що не підлягає виконанню та про стягнення
600 грн. витрат на послуги адвоката.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі
укладеного між сторонами договору на постачання електроенергії
представниками відповідача здійснено перевірку цеху позивача з
виробництва керамічних виробів, за результатами якої 19.12.2004
винесено акти N 003755 про порушення споживачем "Правил
користування електричною енергією" ( z0417-96 ) (z0417-96)
та акт технічної
перевірки приладів обліку електроенергії.
Оскільки актом перевірки не встановлена вина позивача в
порушенні Правил користування електроенергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
,
виписаний ВАТ "Донецькобленерго" додатковий розрахунковий
документ - рахунок N 1892 від 20.12.2004 року про нарахування
позивачу, у якості компенсації збитків, спричинених
енергопостачаючій організації, суми у розмірі 2740,40 грн. повинен
бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.03.2005
(суддя Забарющий М.І.) відмовлено в позові.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
31.05.2005 (судді: Шевкова Т.А. - головуючий, Дзюба О.М.,
Стойка О.В.) рішення залишено без змін.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення без змін судові
інстанції виходили з недоведеності відсутності вини позивача у
спаленні трансформатору струму по фазі "В".
В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності
фізична особа Б.М.В. просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду і прийняти нове рішення, яким повністю
задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами встановлено та з матеріалів справи
вбачається, що 08.10.03 між ВАТ "Донецькобленерго" (Постачальник)
та суб'єктом підприємницької діяльності фізичної особи Б.М.В.
(Споживач) було укладено договір N 1892 про постачання електричної
енергії, згідно умов якого відповідач зобов'язався постачати
позивачу електроенергію, а позивач своєчасно оплачувати вартість
спожитої ним електроенергії. Строк дії договору сторони не
обумовили.
Відповідно до п. 4 цього договору сторони встановили
відповідальність сторін Так, п.п. 4.2.3 закріплено, що споживач
сплачує постачальнику електричної енергії вартість електроенергії,
розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та
кількості годин їх використання (згідно з методикою, затвердженою
НКРЕ), зокрема у разі пошкодження засобів обліку електроенергії,
втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання
електроенергії поза засобами обліку.
Відповідно до п.п. 4.2.4 споживач несе відповідальністю за
зберігання приладів обліку, пломб держпровірки та інспекції,
вірність вибору ТТ, своєчасність їх перевірки. У разі відсутності
приладів обліку розрахунки здійснюються по установленій
потужності.
Пунктом 4.4 встановлено, що у разі виявлення однією із сторін
договору порушень умов договору іншою стороною, за які
законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за
собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці
оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у
присутності представників обох сторін договору в двох примірниках.
Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана
попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша
сторона не може без поважних причин відмовитись від складання і
підписання акта.
Додатком N 5 до договору сторони встановили порядок
розрахунків за електроенергію, так відповідно до п. 18 на підставі
акту порушень представник Постачальника визначає обсяг
недоврахованої електроенергії та виписує Споживачу додаткові
розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства
України.
Господарськими судами встановлено, що за результатами
перевірки представниками відповідача був складений акт N 003755
від 19.12.2004 про порушення споживачем Правил користування
електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, в якому зазначено про
знеструмлення однієї фази (фаза Б) в ланцюгах живлення приладів
обліку електроенергії. При цьому відповідачем був складений акт
технічної перевірки розрахункових засобів обліку (в
електроустановках до 1000в) від 19.12.2004, в якому вказано, що
згорів трансформатор струму по фазі "В".
На підставі наведених актів 20.12.2004 р. позивачу
енергопостачаючою організацією було виставлено рахунок N 1892 щодо
оплати 2 740,40 грн. у якості компенсації збитків, завданих
енергопостачаючій організації.
Пред'являючи позов, суб'єкт підприємницької діяльності просив
визнати додатковий розрахункових документ відповідача, а саме
рахунок N 1892 від 20.12.2004 таким, що не підлягає виконанню.
Проте, господарським судам відповідно до ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підвідомчі справи у спорах про вирішення недійсними актів з
підстав, зазначених у законодавстві. Акт державного чи іншого
органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний
письмовий документ, який породжує певні правові наслідки,
спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має
обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від
компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та
обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на
нормативні і індивідуальні. Індивідуальні акти (ненормативні)
породжують права і обов'язки тільки у тих суб'єктів, кому вони
адресовані.
Оскаржуваний рахунок N 1892 від 20.12.2004 не є актом
ненормативного характеру в розумінні ст. 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки він не має
обов'язкового характеру.
Апеляційна інстанція дійшла помилкового висновку, що вони
можуть оспорюватися в господарському суді.
Крім того, господарським судам відповідно до ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
підвідомчі спори про визнання вимоги такою, що не підлягає
виконанню.
Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції
прийнята у справі, яка непідвідомча господарському суду, тобто з
порушенням норми процесуального права, зокрема ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому
підлягає скасуванню. Цього ж порушення припустився і суд першої
інстанції, розглянувши позов по суті. Рішення господарського суду
також підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної
особи Б.М.В. задовольнити частково.
Постанову від 31.05.2005 Донецького апеляційного
господарського суду та рішення від 29.03.2005 господарського суду
Донецької області скасувати.
Провадження у справі N 28/38в припинити.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко