ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2005 Справа N 19/247-04-8435
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників: Пшекун М.І., Постольський П. І.
позивача: Грабовський О.І., Клебанова Л.Г.
відповідача:
розглянувши у відкритому товариства з обмеженою відповідальністю
судовому засіданні “Істок”
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Одеської області від
05.01.2005 р.
та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 24.05.2005 р.
у справі № 19/247-04-8435
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Істок”
до приватного підприємства “Альтаір-К”
про визнання права власності на врожай пшениці, стягнення 310
136 грн. шкоди та 21 709,52 грн. штрафу
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 р. позивач звернувся в суд з вказаним позовом,
посилаючись на те, що 01.08.2001 р. АТЗТ “Істок” (орендар),
правонаступником якого є ТОВ “Істок”, уклало договори оренди з
власниками земельних ділянок (паїв), розташованих на полях № 5 і
№ 10, що на території Новобілярської селищної ради
Комінтернівського району Одеської області, на строк до
01.08.2006 р. Восени 2003 р. орендовані ділянки були засіяні
позивачем насінням пшениці.
У травні –серпні 2003 р. вказані земельні ділянки були
розпайовані і їх власники одержали Державні акти на право
приватної власності на землю з виділом земельних ділянок в
натурі на місцевості.
У травні –серпні 2003 р. відповідач уклав з цими ж громадянами
договори оренди належних їм земельних ділянок. При цьому
договори оренди земельних часток (паїв), укладені з позивачем,
розірвані не були.
Відповідач у 2004 р. незаконно зібрав урожай пшениці з засіяних
позивачем земельних ділянок вагою 387т 670 кг за ціною 800 грн.
за тону на загальну суму 310 136 грн. і добровільно повернути
належний ТОВ “Істок” урожай відмовляється, а тому позивач просив
визнати за ним право власності на урожай пшениці 2003 р –2004 р.
вагою 387т 670 кг, зібраний відповідачем на полях № 5 і № 10 на
земельних ділянках громадян, з якими у позивача були укладені
договори оренди земельних часток, та зобов’язати ПП “Альтаір-К”
повернути ТОВ “Істок” врожай пшениці 2003 р. –2004 р. вагою 387т
670 кг, а при його відсутності –заподіяну шкоду у сумі 310 136
грн., що становить вартість урожаю та штраф у розмірі 7%
вартості урожаю, що становить 21 709,52 грн., а також судові
витрати та витрати на послуги адвоката у розмірі 16 500 грн.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати
право власності на вказаний урожай, стягнути з відповідача
заподіяну шкоду у сумі 310 136 грн., в тому числі 96 007,55 грн.
витрат на посів і вирощування пшениці, штраф у розмірі 7%
вартості урожаю, що становить 21 709,52 грн., а також судові
витрати та витрати на послуги адвоката у розмірі 16 500 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.01.2005 р.
(суддя Мишкіна М.А.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. (головуючий
–Разюк Г.П. , судді – Колоколов С.І., Петров М.С.), в
задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати постановлені у справі
судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог
про визнання права власності на урожай пшениці, стягнення шкоди
у розмірі 310 136 грн., стягненні судових витрат та витрат на
послуги адвоката і постановити в цій частині нове рішення, яким
задовольнити зазначені позовні вимоги.
У відзиві на касаційну скаргу позивач відповідач просить
залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а
касаційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, фізичні
особи, з якими позивач уклав договори оренди земельних часток
(паїв), у травні-серпні 2003 р. стали власниками земельних
ділянок відповідно до належних їм земельних паїв і, як власники
земельних ділянок, розпорядились ними шляхом укладення договорів
оренди землі з відповідачем.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що
з моменту отримання Державних актів про право власності на землю
та виділення земельних ділянок в натурі, договори оренди
земельних часток (паїв) у зв’язку з припиненням існування
земельних паїв як об’єктів договорів оренди, припинили свою дію.
Разом з тим, в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд не з’ясував обізнаність позивача на час здійснення посівних
робіт в 2003 р. на спірних полях щодо припинення договорів
оренди земельних паїв, враховуючи, що згідно п. 8 перехідних
положень ЗК України від 25.10.2001 р. ( 2768-14 ) (2768-14)
сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього
Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
уклали з власниками земельних часток (паїв)
договори оренди, мають переважне право на оренду земельних
ділянок на строк, що був обумовлений в договорі оренди земельної
частки (паю), або, за погодженням сторін на інший строк, хоча
від вирішення з’ясування цього питання залежить встановлення
правомірності дій позивача з посіву спірних земельних ділянок та
наявності у нього права на відшкодування витрат на посів
зернових культур.
Крім того, в порушення правил ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом неправильно надано преюдиційне значення, оціночним
судженням, викладеним в рішенні Комінтернівського районного суду
Одеської області від 15.06.2004 р. у справі № 2-202, що набрало
законної сили, щодо встановлення права власності ПП “Альтаїр-К”
на урожай 2004 р. на земельних ділянках на полях № 5 і № 10, що
на території Новобілярської селищної ради, оскільки такий факт
даним рішенням не був встановлений.
За таких обставин суд мав в загальному порядку, відповідно до
вимог ст. ст. 32-34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановити хто є
власником урожаю 2004 р. на вказаних полях і в залежності від
цього визначити чи має позивач право на стягнення вартості цього
врожаю.
В порушення вимог ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані порушення
закону судом першої інстанції та залишив рішення без змін.
За таких обставин судові рішення в частині відмови у визнання
права власності на урожай пшениці та стягнення 310 136 грн.
шкоди підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на
новий розгляд.
Разом з тим висновок суду про відсутність правових підстав для
стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 7%
вартості урожаю відповідає вимогам ч. 2 ст. 231 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
і рішення та постанову в цій частині необхідно
залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Істок”
задовольнити частково. Рішення господарського суду Одеської
області від 05.01.2005 р. та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 24.05.2005 р. у справі за № 19/247-04-
8435 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання
права власності на урожай пшениці та стягнення 310 136 грн.
шкоди скасувати, а справу в цій частині передати на новий до
суду першої інстанції в іншому складі суду.
В решті рішення господарського суду Одеської області від
05.01.2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 24.05.2005 р. у справі за № 19/247-04-8435 залишити без
змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М.Грек
Л.В. Стратієнко