ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2005 Справа N 13/365-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Дерепи В.І.,
судді
суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
прокурора Замостянського району м. Вінниці
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 30.05.2005 року
у справі № 13/365-04
за позовом прокурора Замостянського району м. Вінниці в
інтересах держави в особі відкритого акціонерного
товариства “Державний експортно-імпортний банк
України” в особі філії відкритого акціонерного
товариства “Державний експортно-імпортний банк
України” в м. Вінниці
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Бортники”
Про стягнення 500 000 грн. основного боргу по договору поруки
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився
відповідача – не з’явився
прокуратури - Баклан Н.Ю.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 року прокурор Замостянського району м. Вінниці
звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі
відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-
імпортний банк України” в особі філії відкритого акціонерного
товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в м.
Вінниці з позовом про стягнення 500 000 грн. основного боргу по
договору поруки.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.10.2004
року (суддя С.Тісецький) позов задоволено частково, стягнуто з
відповідача 350 918,88 грн. заборгованості, в частині стягнення
149 081,12 грн. провадження у справі припинено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
30.05.2005 року (судді І.Вечірко, А.Ляхевич, Л.Зарудяна),
рішення господарського суду Вінницької області від 27.10.2004
року скасовано, позов залишено без розгляду.
В касаційному поданні прокурор Замостянського району м. Вінниці,
не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом апеляційної
інстанції, просить його скасувати, посилаючись на неправильне
застосування норм процесуального права, а рішення господарського
суду Вінницької області від 27.10.2004 року залишити без змін.
Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи і
доводи касаційного подання, перевіривши правильність
застосування господарським судом Вінницької області та
Житомирським апеляційним господарським судом норм матеріального
і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням
меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів
вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на прокуратуру України покладається
представництво інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені зокрема і статтею 2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає
обов’язок господарського суду порушувати справи за позовними
заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до
господарського суду в інтересах держави.
При цьому частина 2 статті 2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов’язує прокурора самостійно
визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та
обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах.
Отже за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обсягу наданих прокурору статтею 29
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прав,
представництво прокуратурою інтересів держави у господарському
суді є одним із видів представництва в суді, яке за своєю
правовою природою є правовідносинами, в яких одна особа
(представник) на підставі певних повноважень виступає від імені
іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її
інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та
обов‘язки. Але представництво прокурором інтересів держави в
суді відрізняється від інших видів представництва рядом
специфічних ознак: складом представників та колом суб’єктів,
інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами
їх реалізації.
З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність
захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах
прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними
заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені
нормами Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та іншими правовими
актами інтереси держави у своїй основі потребують здійснення
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших)
дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної
цілісності, державного кордону України, гарантування її
державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки,
охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися
повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами
державних органів та організацій чи з інтересами господарських
товариств з часткою державної власності у статутному фонді або
держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Проте інтереси держави є відмінними від інтересів інших
учасників суспільних відносин і даючи офіційне тлумачення
положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999
року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення
справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи
загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7 та 143
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
потрібно розуміти орган
державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом
надано повноваження органу виконавчої влади, а не підприємства,
установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форми
власності.
Порушуючи провадження у справі за позовом прокурора в інтересах
відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-
імпортний банк України” в особі філії відкритого акціонерного
товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в м.
Вінниці суд на зазначене вище уваги не звернув і не врахував, що
наведене обґрунтування підстав пред’явлення позову не містить
посилань на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу
інтересам держави та визначення органу державної влади,
уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах, позов заявлено в інтересах суб’єкта господарювання,
управління господарською діяльністю якого здійснюється через
його органи управління (стаття 89 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
), а тому за таких обставин порушувати провадження у
справі за позовом прокурора та розглядати спір по суті підстав
не було.
За цих обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна інстанція
при прийнятті постанови про скасування рішення господарського
суду Вінницької області від 27.10.2004 року та залишення позову
без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
діяла
на підставі чинного законодавства та відповідно до норм
процесуального права.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 81 та статтями 111-5, 111-
7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
30.05.2005 року у справі № 13/365-04 залишити без змін, а
касаційне подання прокурора Замостянського району м. Вінниці -
без задоволення.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Суддя Б.М.Грек
Суддя Л.В.Стратієнко