ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2005 Справа N 12/4456
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І. –доповідача,
суддів : Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
позивача –
відповідача –Жданкіної Л.К. дов. від 04.11.2004 року;
розглянувши у ТзОВ “Рада”
відкритому судовому Житомирського апеляційного господарського
засіданні касаційну суду від 10.05.2005 року
скаргу
на постанову
у справі № 12/4456
за позовом ТзОВ “Рада”
до ВАТ “Подільський цемент”
Про визнання простого векселя таким, що не має юридичної сили,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2004 року ТзОВ “Рада” звернулось до господарського суд
Хмельницької області з позов до відповідача про визнання
простого векселя № 51322313034630 від 16.05.2000 року таким, що
не має юридичної сили і не підлягає виконанню в якості
розрахункового документа.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.12.2004
року в позові про визнання простого векселя № 51322313034630 від
16.05.2000 року як такого, що не має юридичної сили і не
підлягає виконанню в якості розрахункового документу, стягнення
4595, 39 грн. відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
10.05.2005 року вказане рішення суду по суті заявлених вимог
залишене без змін і виключене з вступної та резолютивної частин
рішення слова “стягнення 4595, 39 грн.”
У касаційній скарзі позивач просить зазначену постанову
скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
апеляційним господарським судом, при прийняті оскаржуваної
постанови, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,
16.05.2000 року Товариством з обмеженою відповідальністю
"Корунд" було видано Відкритому акціонерному товариству
"Подільський цемент" простий вексель № 51322313034639 (в
оскарженому рішенні місцевий господарський суд помилково вказав
№ 51322313034630) на суму 90750 грн. із строком платежу за
пред'явленням.
На зворотній стороні векселя міститься розпорядчий напис
векселедержателя - ВАТ "Подільський цемент", про здійснення
сплати обумовленої у векселі суми за наказом ДП "Рада",
скріплений підписами генерального директора товариства та
головного бухгалтера.
У відповідності з умовами Закону України "Про приєднання України
до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено
Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі"
( 826-14 ) (826-14)
, Уніфікований закон про переказні векселі та прості
векселі ( 826-14 ) (826-14)
є чинним на території України.
Згідно ч. 2 ст. 76 Уніфікованого закону, простий вексель
( 826-14 ) (826-14)
, строк платежу в якому не зазначено, вважається
таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.
Відповідно ст. 77 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та
прості векселі” ( 826-14 ) (826-14)
, до простих векселів застосовуються
ті ж положення, що стосуються і переказних векселів, також і
щодо строків платежу, встановлені ст. 34 Конвенції про
переказний та простий вексель ( 995_009 ) (995_009)
, згідно з нормою якої
переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при
його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу
протягом одного року від дати його складання.
На підставі ч. 1 ст. 78 Уніфікованого закону ( 826-14 ) (826-14)
векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як
акцептант за переказним векселем, а згідно ч. 1 ст. 70
Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які
випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням
трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Згідно ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(чинного з 01.01.2004
року), положення якого застосовуються і до спірних
правовідносин, встановлюється загальна позовна давність
тривалістю в три роки.
Статтею 70 Уніфікованого закону ( 826-14 ) (826-14)
встановлено, що
позовні вимоги з платежу за векселем погашаються із закінченням
трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Як вірно встановлено судом, за спірним векселем такий строк
закінчився 17.05.2003 року.
Строки давності, передбачені ст. 70 Уніфікованого закону, не
можуть бути поновлені у разі їх пропуску. Тому, у разі пропуску
строку давності векселедержатель, індосант, трасант або аваліст
втрачають будь-які права за векселем щодо тих осіб, терміни
звернення з позовом до яких пропущені.
Судом правильно встановлений факт непред'явлення спірного
векселя до платежу протягом встановленого законом строку з
моменту його видачі.
У процесі розгляду справи місцевим судом, за наявними в справі
доказами, вірно встановлено, що позивачем не доведені належним
чином його позовні вимоги.
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд
правильно зазначив, що у вступній та резолютивній частинах
рішення місцевий суд помилково зазначив предметом позову, крім
заявленої позивачем вимоги про визнання векселя таким, що не має
юридичної сили і не підлягає виконанню в якості розрахункового
документа, стягнення грошових коштів в сумі 4595, 39грн. і
обгрунтовано виключив із вступної та резолютивної частин рішення
слова "стягнення 4595, 39грн.".
Виходячи з викладеного, постанова суду відповідає обставинам
справи та вимогам закону, тому її необхідно залишити без змін.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони не відповідають нормам діючого
законодавства, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
10.05.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ “Рада
- без задоволення.
Головуючий Дерепа В.І.
С у д д і: Грек Б.М.
Стратієнко Л.В.