Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого

Н.О. Волковицької

Л.І. Рогач

за участю представників:

позивача Ткач А.В. –дов. від 01.09.2003 року

відповідачів Удіванов А.В. –дов. від 01.02.2005 року

не з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю

судовому засіданні “Кернел-Трейд”

касаційну скаргу

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 30.08.2005 року

у справі № 22/132 господарського суду міста Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства

“Державний ощадний банк України”

до - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд”;

- Акціонерного товариства “Україна-Холдінг-Лізинг”

Про визнання недійсними договорів застави

В С Т А Н О В И В:

ВАТ “Державний ощадний банк України” звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу України (435-15) (1963 р.), статей 203, 215 Цивільного кодексу України (435-15) укладених відповідачами договорів застави від 05.09.2002р. за реєстровим № 6402 та від 30.08.2002р. за реєстровим № 6301.

Позивач зазначав, що предметом оспорюваних договорів застави є майно, що вже знаходилось під заставою і наступна застава якого не допускається.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2005р. (суддя А.Шкурат) позов задоволено повністю; договори застави від 05.09.2002р. та від 30.08.2002р. визнано недійсними з огляду на укладення їх щодо вже заставленого майна без згоди попереднього заставодержателя; з відповідачів стягнуто 203 грн. у відшкодування судових витрат.

За апеляційною скаргою ТОВ “Кернел-Трейд” Київський апеляційний господарський суд (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Верховець А.А., Тищенко А.І.) переглянув рішення господарського суду м. Києва в апеляційному порядку та постановою від 30.08.2005 залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ “Кернел-Трейд” подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного госпо дарського суду, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, прийнявши нове рішення по справі, яким в задоволенні позову відмовити.

При цьому заявник покликається на прийняття вищезазначених судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 1 ГПК України (1798-12) , пп. 3 п. 1 статті 593 ЦК України (435-15) , статті 10 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” (1255-15) . Вважає, що ВАТ “Державний ощадний банк” не є належним позивачем у даній справі, оскільки його право застави припинилось в зв’язку з реалізацією предмета застави та не поширюється на частину майна, не зазначену в первісному договорі застави рухомого майна. Додатково в судовому засіданні представник скаржника зазначив про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог частини 3 статті 44 ГПК України (1798-12) щодо фіксації судового процесу технічними засобами всупереч його письмовому клопотанню про здійснення технічної фіксації.

Відповідач –АТ “Україна-Холдінг-Лізинг”- не скористався правом на участь його представника у судовому засіданні, відзив по суті касаційної скарги не надіслав. Направлена на адресу відповідача ухвала повернута органом зв’язку з огляду на незнаходження юридичної особи за даною адресою.

Позивач –ВАТ “Державний ощадний банк України” надав письмовий відзив на касаційну скаргу, в якій покликається на відповідність оскаржуваних судових актів нормам чинного законодавства та зазначає про свій належний статус як позивача у даній справі з огляду на порушення договорами застави від 30.08.2002р. та від 05.09.2002р. його прав та інтересів.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Господарським судом міста Києва в ході судового розгляду справи було встановлено, що позивачем та акціонерним товариством “Україна-Холдинг-Лізинг” (надалі –Відповідач –2) було укладено договір № Т-33 купівлі-продажу цінних паперів від 15.05.2000р., відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати Відповідачу –2, а Відповідач –2 прийняти та оплатити на умовах цього договору облігації загальною номінальною вартістю 4 550 000,00 доларів США до 15.11.2002р.

Для забезпечення виконання своїх зобов’язань по договору перед позивачем, відповідач –2 зобов’язався не пізніше ніж через 2 робочих дня після підписання цього договору надати в заставу позивачу сільськогосподарську техніку, зокрема, 20 зернозбиральних комбайнів “Дойц-Фар” марки “Топлайнер” 4075 НТS в комплекті з навісним обладнанням.

16.05.2000р. позивачем та Відповідачем –2 було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3083, відповідно до умов якого Відповідач –2 передає в заставу позивачу для забезпечення виконання своїх зобов’язань майно, в тому числі зернозбиральний комбайн “Дойц-Фар” марки “Топлайнер” 4075 НТS в комплекті з навісним обладнанням та турбосепаратором, 1997 року випуску, номер шасі 6206-008583, реєстраційний № 01437 КС, що зареєстрований 11.05.2000р. в Інспекції Державного технічного нагляду Київської міської державної адміністрації, та зернозбиральний комбайн “Дойц-Фар” марки “Топлайнер” 4075 НТS в комплекті з навісним обладнанням та турбосепаратором, 1997 року випуску, номер шасі 6206-008582. реєстраційний № 01438 КС, що зареєстрований 11.05.2000р. в Інспекції Державного технічного нагляду Київської міської державної адміністрації.

Згідно з підпунктом 2.11 вищевказаного договору застави наступні застави вже заставленого за цим договором майна не допускаються. 05.09.2002 року між відповідачем –2 та ТОВ “Юнігрейн” (яке 10.06.2003р. перереєстровано у Товариство з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд”) було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 6402, відповідно до умов якого відповідач –2 передає в заставу ТОВ "Юнігрейн” сільськогосподарську техніку, а саме: комбайн в комплекті з навісним обладнанням для обмолоту соняшника та зерновою й кукурудзяною жатками (комбайн “Топлайнер”- 4075, 1997р. випуску, державний номер 01437 КС, номер шасі 008583, номер двигуна 8504074, номер зернової жатки 034677, номер кукурудзяної жатки 52927670).

30.08.2002 року між відповідачем - 2 та ТОВ “Юнігрейн” було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 6301, відповідно до умов якого відповідач –2 передає в заставу ТОВ “Юнігрейн” сільськогосподарську техніку, а саме: комбайн в комплекті з навісним обладнання для обмолоту соняшника та зерновою й кукурудзяною жатками (комбайн “Топлайнер” –4075 в комплекті з навісним обладнанням для обмолоту соняшника, 1997 року випуску, державний номер 01438 КС, номер шасі 008582, номер двигуна 8504395, номер зернової жатки 034149, номер кукурудзяної жатки 53067670).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на норми ЦК УРСР (1540-06) , чинного на момент укладання оспорюваних угод, зокрема на ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) , за якою недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону; в даному разі угоди від 30.08.2002р. та від 05.09.2002р. не відповідають частині першій статті 18 Закону України “Про заставу” (2654-12) , оскільки договором застави від 16.05.2000року, укладеним між позивачем та відповідачем - 2 заборонялись наступні застави майна, яке є предметом спірних договорів.

Залишаючи рішення господарського суду міста Києва без змін, апеляційна інстанція також зазначила про порушення спірними договорами застави майнових прав ВАТ “Ощадбанк”, що визначає його належність як позивача у даній справі з огляду на відсутність доказів про припинення основного зобов’язання між позивачем та відповідачем –2.

Водночас при розгляді даної справи судами не в повному обсязі з’ясовано фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного та об’єктивного вирішення спору.

Так, відповідно до статті 12 Закону України “Про заставу” (2654-12) (із змінами та доповненнями), істотними умовами договору застави є найменування та місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, ї розмір та строк виконання зобов’язання, опис предмета застави.

Обмеження для заставодавця у розпорядженні майном, в тому числі щодо його застави з метою забезпечення інших зобов’язань, можуть мати місце лише щодо того майна, яке є предметом попередньої застави за іншим договором.

Згідно статті 5 Закону України “Про заставу” (2654-12) , застава майна охоплює його приналежності та невіддільні плоди, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Опис предмету застави за договором застави від 16.04.2000 року не відповідає в повному обсязі опису предметів застави за договорами застави від 30.08.2002р. та 05.09.2002р., зокрема не містить таких одиниць майна як зернова жатка № 034149, кукурудзяна жатка № 53067670, зернова жатка № 0334677, кукурудзяна жатка № 52927670. Вказана обставина не знайшла оцінку в оскаржуваних судових актах, судами не було з’ясовано, чи є вказані жатки невід’ємною приналежністю предмета застави (комбайнів “Топлайнер”), чи входять вони до складу навісного обладнання, що зазначене в договорі застави від 16.06.2000р. (пункти 17, 18 переліку майна, переданого в заставу).

Крім того, висновок суду про порушення майнових прав та інтересів позивача в зв’язку з укладанням спірних угод не ґрунтується на дослідженні жодних обставин, пов’язаних з встановленням існування на момент укладання спірних договорів основного зобов’язання за договором купівлі-продажу цінних паперів від 15.05.2000р. № Т 33, похідним від якого є право застави позивача за договором застави від 16.04.2000 року.

З наявних матеріалів справи вбачається порушення судами першої та апеляційної інстанцій встановленого статтею 44 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) принципу гласності розгляду справи в зв’язку з необґрунтованою відмовою відповідачу у здійсненні технічної фіксації судового процесу господарським судом міста Києва та документально не обумовленим припиненням технічної фіксації судового процесу Київським апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Переглядаючи справу в апеляційній інстанції, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; при цьому він не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кернел-Трейд” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 у справі № 22/132 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.