ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2005 Справа N 2/3445
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув приватного підприємства “Кам’янобрідське”
касаційну
скаргу
на постанову від 14.06.2005
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі № 2/3445 господарського суду Житомирської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Торчинське”
до приватного підприємства “Кам’янобрідське”
Про стягнення 29560,22 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
“Торчинське” пред’явило в суді позов до приватного підприємства
“Кам’янобрідське” про стягнення 29 560,22 грн., з яких 28 869,66
грн. борг та 3% річних в сумі 690,56 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що на протязі 2001-
2003 років відпустило відповідачу матеріальні цінності на суму
30 489,10 грн., що підтверджується накладними та дорученнями, за
які останній розрахувався частково в результаті чого виникла
заборгованість в сумі 28 869,66 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.01.2005
(суддя Тимошенко О.М.) позов задоволено частково.
Стягнуто з ПП “Кам’янобрідське” на користь позивача 24 867,82
грн. боргу, 545,73 грн. річних та судові витрати.
В іншій частині в позові відмовлено.
Задовольняючи позов частково господарський суд зазначав, що
частина заборгованості відповідача виникла за 2001 рік, тобто
відносно заборгованості по накладним № 101 від 21.09.01 та № 28
від 22.03.01 закінчився трирічний строк позовної давності.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
14.06.2005 (судді: Вечірко І.О. –головуючий, Зарудяна Л.О.,
Ляхевич А.А.) рішення змінено, викладено резолютивну частину в
наступній редакції: Позов задоволено частково. Стягнуто з ПП
“Кам’янобрідське” на користь позивача 28 173,60 грн. боргу, 3%
річних в сумі 489,09 грн. та судові витрати. В іншій частині в
позові відмовлено.
Змінюючи рішення господарського суду та стягуючи борг в сумі 28
173,60 грн., апеляційна інстанція виходила з зарахування
позивачем в якості проведення розрахунку товарно-матеріальні
цінності, поставлені відповідачем на суму 2 315,50 грн.
При цьому зазначала, що позивачем не було пропущено строк
позовної давності по накладним від 22.03.2001 та від 21.09.2001,
оскільки сторонами не було погоджено строку проведення
розрахунків.
В касаційній скарзі приватне підприємство “Кам’янобрідське”
просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду і припинити провадження у справі,
посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального
права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами і підтверджується
матеріалами справи товариство з обмеженою відповідальністю
“Торчинське” в період з 22.03.2001р. по 30.05.2003р. згідно
накладних: № 28 від 22.03.2001, № 101 від 21.09.2001, № 243 від
22.10.2002, № 311 від 27.12.2002, № 811 від 06.05.2003, № 158
від 30.05.2003 поставило приватному підприємству
“Кам’янобрідське” товарно-матеріальні цінності на загальну суму
30 489,10 грн.
Господарськими судами встановлено, що між сторонами у спірний
період (з.03.2001 року по травень включно 2003 року) існували
господарські правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(яка діяла на момент
виникнення зобов’язань між сторонами) цивільні права та
обов’язки виникають з підстав передбачених законодавством, а
також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені
законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права та обов’язки.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин
повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином
відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання
відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Апеляційним господарським судом, враховуючи зарахування
позивачем в якості проведення розрахунку товарно-матеріальні
цінності поставлені відповідачем на загальну суму 2315,50 грн.,
встановлено та відповідачем не спростовано, що на час вирішення
спору приватне підприємство “Кам’янобрідське” має заборгованість
за поставлені товариством з обмеженою відповідальністю
“Торчинське”, по оскарженим накладним за період з.03.2001 року
по травень 2003 року включно на загальну суму 28 173,60 грн.
Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
( ч. 2 ст. 530 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
) якщо строк виконання боржником обов’язку не
встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги,
кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час.
Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від
дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не
випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Апеляційним господарським судом, враховуючи наведену норму
законодавства, а також направлену 12.04.2004 року позивачем на
адресу приватного підприємства “Кам’янобрідське” претензію № 49
з вимогою погасити суму боргу, правомірно встановлено, що строк
позовної давності по стягненню заборгованості за товарно-
матеріальні цінності, отримані по накладним № 28 від 22.03.2001
та № 101 від 21.09.2001, позивачем пропущено не було.
Виходячи з наведеного апеляційний господарський суд прийшов до
правильного висновку про існування між сторонами господарських
правовідносин і неналежне виконання відповідачем своїх
зобов’язань за усною домовленістю по оплаті поставленої
продукції, у зв’язку з чим обґрунтовано задовольнив позов і
стягнув основний борг.
При цьому апеляційним господарським судом правомірно не прийнято
до уваги посилання відповідача на усну угоду про проведення
взаємозаліку між сторонами, у зв’язку з необгрунтованістю.
Матеріали справи свідчать про те, що суд другої інстанції в
порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосував норми процесуального та матеріального права.
За таких обставин, прийнята постанова відповідає матеріалам
справи та вимогам закону, підстав для її скасування не
вбачається.
Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, не
спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на
увагу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Кам’янобрідське”
залишити без задоволення, а постанову від 14.06.2005
Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 2/3445
без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко