ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2005 Справа N 2-19/4264-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. –головуючого,
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
позивача Гаманенко І.В.,
відповідача Норіна О.О.,
розглянувши у Статутного територіально-галузевого
відкритому засіданні об’єднання “Південна залізниця в особі
касаційну скаргу відособленого структурного підрозділу
Полтавської дирекції залізничних перевезень”
на постанову від 4.05.2005
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом Статутного територіально-галузевого
об’єднання “Південна залізниця в особі
відособленого структурного підрозділу
Полтавської дирекції залізничних перевезень”
до Підприємства “Сі Ен Жі Ес Інженірінг”
Про стягнення 13698 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2005р. позивач звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про
стягнення штрафу у розмірі 13698 грн., посилаючись на те, що
останній повинен нести відповідальність за вусі наслідки
неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених
ними у накладній.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15-
17.02.2005 року (суддя Мокрушин В.І.) позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 4.05.2005 року рішення господарського суду скасовано і в
позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального
і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її
задоволенні відмовити за необгрунтованістю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи постанову про скасування рішення господарського суду
та відмову позивачу в позові, апеляційна інстанція виходила з
того, що підприємством “Сі Ен Жі Ес Інженірінг” не були порушені
вимоги ст. 122Статуту залізниць України стосовно неправильного
зазначення у накладній коду, назви та адреси вантажоотримувача.
Апеляційна інстанція вважала, що з боку відповідача, шляхом
посилання телеграми мало місце повідомлення станції призначення
про заміну отримувача вантажу.
Тому висновок суду першої інстанції про необхідність
застосування до відповідача санкцій за неправильне зазначення
відомостей у залізничній накладній є необгрунтованим.
Проте з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не
можна виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 17.08.2004 року відповідач
згідно з накладною 47136765 передав залізниці вантаж для
перевезення у вагоні 44254787.
Одержувачем вантажу зазначене “Сі Ен Жі Ес Інженірінг” з кодом
3394.
22.08.2004 року вказаний вантаж прибув на станцію Кагарлицька
Полтавської дирекції залізничних перевезень.
Одержувач вантажу на станції одержування був відсутнім, про що
складено акт від 22.08.2004 року, згідно з яким відправнику була
дана телеграма, про відсутність одержувача вантажу.
23.08.2004 року відправник –відповідач по справі направив
позивачу телеграму, згідно з якою просив зробити виправлення
одержувача вантажу на ЗАТ “Укртатнафта”, Телеграма була
направлена на адресу позивача після надходження вантажу на
станцію призначення.
Згідно із ст. 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(від 16.01.2003 року № 436-ІУ) за договором перевезення вантажу
одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений ій
другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту
призначення в установлений законодавством чи договором строк та
видати його уповноваженій на одержання вантажу особі
(вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити
за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення
вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору
перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного
документа транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно
до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими
видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів
господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними
кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-
правовими актами.
Згідно із п. 24 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки
неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених
ними у накладній.
Згідно із п. 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
за
неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу,
його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту
стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту
( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Враховуючи наведене суд вважає, що висновки апеляційної
інстанції в тому, що при неправильному вказуванні відомостей у
залізничній накладній мало місце саме заміна одержувача вантажу
визнати законними і обгрунтованими не можна.
Вказані висновки апеляційної інстанції спростовуються зібраними
у справі доказами. Окрім того останні не відповідають вимогам
діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.
За вказаних обставин суд вважає, що постанова апеляційної
інстанції як прийнята з порушенням норм матеріального і
процесуального права не може залишатись без змін і підлягає
скасуванню, а рішення господарського суду, прийняте відповідно
до обставин справи та вимог діючого закону необхідно залишити
без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12
), Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
4.05.2005 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.
Рішення господарського суду від 15-17.02.2005 року Автономної
Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко