ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2005 Справа N 26/260
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Бур’янової С.С.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” в
касаційної скарги особі відокремленого підрозділу Запорізької
атомної електричної станції, м. Енергодар
на постанову від 16.02.2005 р. Запорізького апеляційного
господарського суду
та рішення від 29.11.2004 р. господарського суду
Запорізької області
у справі № 26/260 господарського суду Запорізької
області
за позовом ТОВ “Науково-виробниче об’єднання
“Нафтопром”
до Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” в
особі відокремленого підрозділу Запорізької
атомної електричної станції, м. Енергодар
Про стягнення 35 760,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Бевз О.В., довір.
від відповідача –Шутіхіна Н.С., довір.
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого
підрозділу Запорізької атомної електричної станції (далі –ДП
“НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС”) звернулося до
суду з позовною заявою до ТОВ “Науково-виробниче об’єднання
“Нафтопром” про стягнення 35 760,00 грн. заборгованості за
договором № 17 від 10.05.2001 р. на виконання
ремонтно-будівельних робіт.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2004
р. (суддя Зубкова Т.П. ) позов задоволено, стягнено з ДП “НАЕК
“Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” на користь ТОВ
“Науково-виробниче об’єднання “Нафтопром” 35 760,00 грн.
основного боргу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
16.02.2005 р. (судді: Коробка Н.Д. –головуючий, Кагітіна Л.П. ,
Хуторной В.М.) апеляційну скаргу ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі
ВП “Запорізька АЕС” залишено без задоволення, а рішення
господарського суду Запорізької області від 29.11.2004 р. –без
змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ДП “НАЕК
“Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 16.02.2005 р. і рішення господарського суду Запорізької
області від 29.11.2004 р. та прийняти нове рішення, яким в
задоволені позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема
ст. ст. 12, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон
( 2343-12 ) (2343-12)
).
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до
укладеного 10.05.2001 р. між сторонами договору № 17 на
виконання ремонтно-будівельних робіт з герметизації міжпанельних
швів спецкорпусу № 1, 2 блоку СББ (далі –Договір) позивач
здійснив передбачені Договором роботи на суму 204 024,00 грн.,
що підтверджується двосторонніми актами виконаних підрядних
робіт, підписаними сторонами.
Однак, відповідач свої обов’язки з оплати виконаних робіт
виконав частково –у сумі 168 264,00 грн, у зв’язку з чим
утворилася заборгованість у розмірі 35 760,00 грн., про що
свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 06.10.2004 р.
Згідно з п. 4.1 Договору відповідач проводить щомісячне
приймання виконаних робіт за актами виконаних робіт, підписаними
уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до вказаного пункту та п. 4.2 Договору оплата
виконаних робіт здійснюється відповідачем після підписання акта
виконаних робіт на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 15
днів з моменту підписання акта виконаних робіт.
Враховуючи те, що в актах виконаних робіт не були зазначені дати
їх підписання, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що
строк виконання зобов’язань з оплати виконаних робіт сторонами
не визначений.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений кредитор має право вимагати його виконання у
будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у
семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок
негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного
законодавства.
Судами встановлено, що у відповідності до вказаної норми позивач
направив відповідачу вимогу (лист № 62/08 від 03.08.2004 р.)
щодо здійснення оплати заборгованості за Договором, однак
відповідач заборгованість не сплатив.
Посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
попередні судові інстанції законно та обґрунтовано дійшли
висновку щодо задоволення позову та стягнення заборгованості за
договором підряду.
При цьому, суди правомірно відхилили доводи відповідача щодо
неможливості стягнення заборгованості в силу введеного у справі
про банкрутство Державного підприємства “НАЕК “Енергоатом”
мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, відповідач
не надав суду доказів здійснення публікації оголошення про
порушення справи про банкрутство Державного підприємства “НАЕК
“Енергоатом” в офіційному друкованому органі відповідно до ч. 5
ст. 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Отже, порушене відповідачем право підлягає судовому захистові та
суд вправі вирішувати спір по суті в позовному проваджені до
опублікування відповідного оголошення у справі про банкрутство
відповідача.
Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання
боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких
настав до дня введення мораторію.
Також згідно з ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію
на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на
підставі виконавчих документів та інших документів, за якими
здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів не
перешкоджає стягненню судом заборгованості в позовному
проваджені, а лише зупиняє здійснення виконавчого провадження
щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчих документів.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що
доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх
судових інстанцій, а рішення та постанова підлягають залишенню
без змін, як такі, що повністю відповідають приписам чинного
законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 193 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. ст. 1, 5, 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства НАЕК “Енергоатом” в
особі відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної
станції залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
16.02.2005 р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 29.11.2004 р. у справі № 26/260 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко