ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2005 Справа N 21/429
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. , Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому ТОВ “Транспортно-експедиторська
судовому засіданні в м. компанія “Марин-Еко”
Києві, касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 04.04.2005 року
у справі № 21/429
за позовом державного територіально-галузевого
об’єднання “Південно-Західна залізниця”
до ТОВ “Транспортно-експедиторська
компанія “Марин-Еко”
за участю третьої особи ТОВ “Ресурси”
Про стягнення 11105 грн.
за участю представників :
позивача: - Чернов С.В.,
відповідача: - Карабецька В.М.,
3-я особа - не з’явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2005
року у справі № 21/429 (суддя Матюхін В.І.) залишеним без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.04.2005 року (судді: Гур’єв Ю.М., Мірошниченко С.В., Скакун
О.А.) позов державного територіально-галузевого об’єднання
“Південно-Західна залізниця” до ТОВ “Транспортно-експедиторська
компанія “Марин-Еко” про стягнення 11105 грн. штрафу за
неправильне зазначення маси вантажу у накладній, задоволено:
стягнуто з відповідача на користь позивача 11105 грн., витрати
по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів
першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2005
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04.04.2005 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у
позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник
посилається на те, що судом першої інстанції неправильно
застосовані норми матеріального та процесуального права, що
призвело до прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судом першої інстанції
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної
інстанцій в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини
справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в
обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, зокрема:
залізничну накладну № 5064717 від 15.07.2004 року, згідно якої
ТОВ “Транспортно-експедиторська компанія “Марин-Еко”
відвантажило на адресу ЗАТ “Прилуктваринмаш” антрацит АКО, що
був переадресований та отриманий вантажоодержувачем 13.07.2004
року від ТОВ “Ресурси” за залізничною накладною № 50910757; акт
загальної форми № 1367 від 20.07.2004 року, згідно якого у
вагоні виявлено надлишок вантажу у кількості 8600 кг.;
комерційний акт № 316998/175/1 від 20.07.2004 року, яким
зафіксоване неправильне зазначення вантажу у накладних № 5064717
від 15.07.2004 року та № 50910757 від 13.07.2004 року.
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів,
затверджених Наказом Міністерства транспорту України від
21.11.2000р. № 644 ( z0863-00 ) (z0863-00)
, вантажовідправник (відповідач у
справі) при заповненні перевізних документів повинен був
зазначити точну масу вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки
неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених
ними у накладній.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей,
зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що
зазначаються у накладній.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
за
неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу,
його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту
стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю
відстань перевезення.
Враховуючи наведене, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення
позовних вимог та стягнення заявленої суми штрафу.
Доводи оскаржувача про те, що у позивача відсутні підстави для
стягнення, оскільки комерційний акт № 316998/175/1 від
20.07.2004 року складено з порушенням вимог Правил складання
актів, не приймаються судовою колегією до уваги з наступних
підстав.
Статтею 129 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлено,
що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної
відповідальності залізниці, вантажовідправника,
вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення,
засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми,
які складають станції залізниць.
Як вбачається з матеріалів справи, крім комерційного акту №
316998/175/1 від 20.07.2004 року, за наслідками виявлення
неправильного зазначення маси вантажу у вагоні № 64366925
залізницею також було складено акт загальної форми № 1367, який
згідно ст. 129 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, є
самостійною підставою для матеріальної відповідальності
вантажовідправника.
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та
постанови, які відповідають положенням ст. 84, 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Транспортно-експедиторська компанія “Марин-
Еко” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2005
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04.04.2005 року у справі № 21/429 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: Н.Мележик
О.Подоляк