ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2005 Справа N 17/127-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Невдашенко Л.П.
суддів Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому “Промислово-торговельна компанія”
судовому засіданні
касаційну скаргу
На постанову від 17.06.2005 Харківського апеляційного
господарського суду
У справі № 17/127-05 господарського суду Сумської
області
За позовом Прокурора Зарічного району м. Суми в інтересах
держави в особі Департаменту комунальної
власності Сумської міської ради
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Промислово-торговельна компанія”
Про визнання договору нікчемним та звільнення приміщення
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача не з’явились
- відповідача не з’явились
- прокурора Білик Л.С.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2004р. прокурор Зарічного району м. Суми звернувся до
господарського суду з позовом до ТОВ “Промислово-торговельна
компанія” про визнання договору оренди нерухомого майна
нікчемним та звільнення приміщення.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.04.2005р.
(суддя Коваленко О.В.) в позові відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
17.06.2005 (головуючий Слюсарева Л.В., судді Білоконь Н.Д.,
Фоміна В.О.) вказане рішення суду частково скасовано та
задоволено позов в частині звільнення приміщення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати як таку, що винесена при неправильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної
скарги та проаналізувавши на підставі встановлених обставин
справи застосування норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що розпорядженням
міського голови м. Суми від 03.12.2004 року № 899-Р Товариству з
обмеженою відповідальністю “Промислово-торгівельна компанія”
було передано в оренду нежитлове приміщення у буд. 9 по вул.
Супруна м. Суми площею 362,0 кв. м строком на 10 років. Дане
приміщення є об’єктом права комунальної власності територіальної
громади міста Суми.
29.12.2004 року Рішенням Сумської міської ради ІV скликання ХХІV
сесії № 997-МР скасовані розпорядження міського голови № 899-р
від 03.12.2004 року та № 956-р від 22.12.2004 року, як такі, що
суперечать Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
та заборонено департаменту комунальної
власності Сумської міської ради укладати договори оренди згідно
вказаних розпоряджень міського голови.
Проте, як встановили суди, 10.12.2004 року Департаментом
комунальної власності Сумської міської ради вже було укладено
договір оренди нерухомого майна № 0030. Строк дії договору
встановлений з 10.12.2004 року до 10.12.2014 року. Договір
вступив в силу з моменту підписання акту прийому –передачі,
тобто 10.12.2004 року (п. 10.1 договору).
Оспорюючи вказаний договір оренди, прокурор Зарічного району
звернувся до суду з проханням визнати його нікчемним та
зобов’язати відповідача звільнити приміщення. Свої вимоги
прокурор обґрунтовував відсутністю нотаріального посвідчення
спірного договору та рішенням Сумської міської ради № 997-МР від
29.12.2004р.
Місцевий господарський суд в позові прокурора відмовив, виходячи
з того, що спірний договір оренди є дійсним, оскільки сторони
домовились з усіх істотних умов договору, відбулося його
часткове виконання відповідачем і позивач, як свідчать матеріали
справи, ухилявся від нотаріального посвідчення договору. Щодо
рішення Сумської міської ради № 997-МР від 29.12.2004р., то воно
не прийнято до уваги, як таке, що суперечить п. 10 ст. 59 Закону
України “Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Апеляційний господарський суд, не погодився з висновком суду
щодо дійсності договору та зазначив, що згідно з пунктом 2
статті 793 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір найму
будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини)
строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
При недотриманні сторонами даної вимоги закону про нотаріальне
посвідчення такий договір є нікчемним відповідно до ст. 220 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Ч. 2 ст. 220 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
передбачає, якщо сторони
домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується
письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання
договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального
посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Однак, як встановив апеляційний господарський суд, в ході
судового розгляду сторони не довели та судом не встановлений
факт ухиляння однією із сторін від нотаріального посвідчення,
зокрема: в матеріалах справи відсутні будь-які докази такого
ухилення з боку позивача.
А тому посилання суду першої інстанції на п. 2 резолютивної
частини рішення Сумської міської ради від 29.12.2004 р.
№ 997-МР, а також на інші матеріали справи, як на підставу
встановлення факту ухилення позивача від нотаріального
посвідчення договору оренди № 0030 від 10.12.2004 року та
визначення його як дійсного є безпідставним та необґрунтованим.
Виходячи з викладеного та враховуючи, що недодержання
нотаріальної форми спірного договору тягне його нікчемність,
судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку
про відсутність у відповідача правових підстав для знаходження у
спірному приміщенні, а тому задовольнила позов прокурора в
частині зобов’язання відповідача звільнити приміщення.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначив про
безпідставність вимог прокурора щодо визнання договору
нікчемним, оскільки статтею 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
не передбачено такого способу захисту, як визнання
договору нікчемним. Договір оренди нежитлового приміщення від
10.12.2004 № 0030, укладений між позивачем та відповідачем, по
своїй правовій природі у відповідності до приписів ч. 1 ст. 220
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є нікчемним, він не
породжує тих прав та обов’язків, яких бажали сторони і визнання
цього договору недійсним в судовому порядку не вимагається
(ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної
інстанції не спростовують.
За таких обставин та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з постановою
Харківського апеляційного господарського суду, яка відповідає
матеріалам справи та чинному законодавству і тому не вбачає
підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
17.06.2005р. у справі № 17/127-05 залишити без змін, а касаційну
скаргу –без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська