Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Васищака І.М., суддів Палій В.М., Чабан В.В.,

за участю представника позивача С.Комісара (дов. від14.06.05),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на ухвалу

від 18.04.2005 року господарського суду м. Києва та постанову

від 14.06.2005 року Київського апеляційного господарського суду

в справі № 05-5-6/3792 за позовом акціонерної

енергопостачальної компанії “Київенерго” до державного

підприємства “Наш дім”

про стягнення 3 240 грн. 77 коп. ,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 18.04.2004 року господарського суду м. Києва (суддя С.Ковтун), залишеною без змін постановою від 16.06.2005 року Київського апеляційного господарського суду, позовну заяву акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” повернуто без розгляду з мотивів ненадання належних доказів сплати державного мита.

Позивач просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та передати справу для розгляду до місцевого господарського суду.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду м. Києва повернуто без розгляду позовну заяву акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у зв’язку з ненаданням належних доказів сплати державного мита у встановленому розмірі –до позовної заяви, яку позивач подав до господарського суду в квітні 2005 року додане платіжне доручення від 28.11.2003 року № 11623 на суму 69 грн. 20 коп.

Згідно з підпунктом “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (7-93) встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів державне мито справляється у розмірі одного відсотка ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімум доходів громадян і не більше тисячі п’ятсот неоподатковуваних мінімум доходів громадян.

Аналіз пунктів 17 і 37 Інструкції “Про порядок обчислення та порядок справляння державного мита”, затвердженої наказом від 22.04.1993 року № 15 (z0050-93) Головної державної податкової інспекції України, дає підстави вважати правильним висновки господарських судів про те, що закінчення річного строку з дня зарахування мита до Державного бюджету України позбавляє платника права використовувати в подальшому примірник платіжного доручення, як доказ сплати мита із позовної заяви.

Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що обставини подання позовної заяви були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу від 18.04.2004 року господарського суду м. Києва та постанову від 16.06.2005 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 05-5-6/3792 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” без задоволення.