Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді Плахотнюк С.О.,

суддів: Панченко Н.П. , Савенко Г.В.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги ВАТ “Облтеплокомуненерго”

на постанову від 25.06.2005 Київського

апеляційного господарського суду

у справі № 9/39

за позовом Чернігівського транспортного

прокурора в інтересах держави в особі

Міністерства транспорту та зв’язку

України, Державної адміністрації

залізничного транспорту

“Укрзалізниця”, Державного

територіально-галузевого об’єднання

“Південно-Західна Залізниця”

до ВАТ “Облтеплокомуненерго”

Про стягнення 44028,96 грн.,

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача –Герасименко В.М.,

- відповідача –Шевченко О.А.,

- Прокуратури –не з’явився,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 29.03.2005 господарського суду Чернігівської області (суддя Івченко С.М.) у справі № 9/39 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ВАТ “Облтеплокомуненерго” на користь Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна Залізниця” 44028,96 грн. боргу Стягнуто з відповідача 440,00 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Поставою від 25.06.2005 Київського апеляційного господарського суду у справі № 9/39 рішення від 29.03.2005 господарського суду Чернігівської області у цій справі залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою від 25.06.2005 Київського апеляційного господарського суду у справі № 9/39, ВАТ “Облтеплокомуненерго” звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову апеляційного господарського суду та припинити провадження у справі. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права.

Заслухавши доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України (1798-12) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту(ч. 2 ст. 2. ГПК України (1798-12) ).

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України (1798-12) , треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України (1798-12) є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України (1798-12) .

Отже, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.

Заявляючи позов про стягнення 44028,96 грн. на користь Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна Залізниця”, Чернігівський транспортний прокурор необґрунтовано визначив Міністерство транспорту та зв’язку України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки Міністерство не є позивачем і стороною у господарському процесі, а його права, як засновника і власника пакету акцій в статутному фонді позивача врегульовані ст.ст. 10, 41 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) та ст. 88 ГК України (436-15) .

Державне територіально-галузеве об’єднання “Південно-Західна Залізниця” є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи у порядку, визначеному ст.ст. 41-49 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) , і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Таким чином, транспортним пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

Отже, оскільки прокурор звернувся до господарського суду в інтересах особи, яка не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, а також неправильно визначив позивача у даній справі, позов не може бути розглянутий господарським судом з урахуванням вимог, визначених статтями 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а тому судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії порушення справи у господарському суді..

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Облтеплокомуненерго” на постанову від 25.06.2005 Київського апеляційного господарського суду у справі № 9/39 задовольнити частково.

Постанову від 25.06.2005 Київського апеляційного господарського суду у справі № 9/39 та рішення від 29.03.2005 господарського суду Чернігівської області скасувати. Справу передати до господарського суду Чернігівської області зі стадії порушення провадження у справі.