ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2005 Справа N 13/474-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.(доповідач), Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому Інституту кормів Української Академії
судовому засіданні аграрних наук
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Вінницької області
від 25.01.2005 року
(в редакції ухвали від 14.02.2005 року)
та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 24.05.05 р.
у справі № 13/474-04
господарського суду Вінницької області
за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства
“SELMI”
до Інституту кормів Української Академії
аграрних наук
про стягнення 3 960 грн.
за участю представників:
позивача –Хмиловець
С.Г., Вєровкіна Г.Ф.
відповідача –Прокопенко
Л.С., Носов М.В.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 року Відкрите акціонерне товариство “SELMI”
звернулося до суду з позовом до Інституту кормів УААН про
стягнення 3960 гривень. Позов обгрунтовувався тим, що
відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.01.2005
року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 24.05. 2005 року, позов задоволено та
стягнуто з відповідача на користь позивача 3960 гривень
основного боргу, 51 гривню відшкодування витрат, пов’язаних зі
сплатою державного мита та 118 гривень відшкодування витрат з
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та
постановою апеляційного господарського суду, Інститут кормів
УААН звернувся з касаційною скаргою на згадане рішення та
постанову. У скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду Вінницької області та постанову
Житомирського апеляційного суду по справі № 13/474-04 та
прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
Відкрите акціонерне товариство “SELMI” не виконало
зобов’язання по угоді № 19/516 та не надало жодного документу
щодо підтвердження факту виконання таких робіт.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи,
дослідивши правильність застосування місцевим господарським та
апеляційним судами норм матеріального та процесуального права,
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
14.11.2003 року між сторонами укладено договір № 19/516 на
створення науково-технічної продукції із відновлення робочих
місць хіміків-аналітиків операторів аналітичного комплексу
спектрофотометричних випробовувань. Відповідно до вказаного
договору позивач виконав для відповідача роботи на суму 7920
гривень, що стверджується двосторонніми актами здачі-прийняття
науково-технічної продукції №№ 1,2 від 28.11.2003 року та
29.12.2003 року на суму 3960 гривень кожен.
Не дивлячись на те, що п. 2.2 договору передбачено 10-денний
термін проведення розрахунків за виконану роботу з моменту
підписання акту здачі-прийняття робіт, відповідач за надані
послуги розрахувався частково, оплативши лише 3960 гривень.
Залишок боргу становить 3960 гривень.
Відповідно до вимог ст.ст. 525-527 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до
умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог
–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна
його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій
обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше
не встановлено договором або законом, не випливає із суті
зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Судом встановлено, що відповідач не розрахувався з позивачем
за виконану роботу згідно акту № 2 від 29.12.2003 року, а тому
суди дійшли обґрунтованих висновків про необхідність
задоволення заявленого позову.
Твердження скаржника про те, що позивачем не була виконана
робота згідно актів №№ 1,2 від 28.11.2003 року та від
29.12.2003 року є безпідставними, оскільки представником
відповідача були підписані вказані акти. Крім того, відповідач
частково оплатив вартість зазначених робіт, що стверджується
випискою банку на суму 3960 грн.
Викладене свідчить про те, що, постановляючи оскаржувані рішення
та постанову, суди надали вірну оцінку обставинам справи,
правильно застосували норми матеріального та процесуального
права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
зазначених судових актів немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Інституту кормів Української Академії аграрних
наук залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2005р.
та постанову Житомирського апеляційного суду від 24.05.2005року
у справі № 13/474-04 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: Н. Мележик
О. Подоляк