Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко

В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою

відповідальністю “Виробнича компанія “Кримтел”, м. Сімферополь (далі –ТОВ “Кримтел”)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005

зі справи № 6/690-41/450

за позовом ТОВ “Кримтел”

до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі –АМКУ)

про визнання недійсним рішення АМКУ від 02.09.2003 № 286-р “Про перегляд постанови АМКУ від 26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000”,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача - відкрите акціонерне товариство “Укртелеком”, м. Київ (далі –ВАТ “Укртелеком”).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Ількова О.М., Іванюк М.М. (за довіреністю ТОВ “Кримтел”),

відповідача –Москаленка Т.Г., Садюка В.Г., Федосієнко М.М. (за довіреністю АМКУ),

третьої особи –Бородая Р.В. (за довіреністю ВАТ “Укртелеком”).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2004 зі справи № 6/690 було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2003 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2004, а цю справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2004 (суддя Пилипенко О.Є.) цій справі було присвоєно № 6/690-41/450.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2005 (колегія суддів у складі: суддя Пилипенко О.Є. –головуючий, судді Балац С.В., Гумега О.В.) за новим розглядом справи позов задоволено в частині визнання недійсними абзаців 1 і 3 частини першої резолютивної частини рішення АМКУ від 02.09.2003 № 286-р:

визнано недійсними абзаци 1 і 3 частини першої резолютивної частини рішення АМКУ від 02.09.2003 № 286-р, відповідно до яких скасовано постанову АМКУ від 26.12.2000 № 21-п в частині визнання дій ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції в частині переведення існуючої електронно-цифрової опорно-транзитної АТС-51 міста Сімферополя, яка була спроектована, збудована та введена в експлуатацію як опорно-транзитна, у режим кінцевої станції, порушенням антимонопольного законодавства, передбаченим абзацом п’ятим статті 4 Закону України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” (2132-12) у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом здійснення дій, що привели до створення перешкод доступу на ринок інших суб’єктів господарювання (ТОВ “Кримтел” ЛТД);

зобов’язано ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції припинити порушення шляхом забезпечення ТОВ “Кримтел” можливості надавати послуги зв’язку в обсязі не меншому, ніж до введення в дію РАТС-54, та повідомлення про вжиті заходи АМКУ у тримісячний термін з дня отримання постанови.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статті 4 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” (2132-12) , статей 58-59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) , пунктів 19 та 38 Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затвердженого розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 № 5 (z0090-94) (в редакції розпорядження АМКУ від 29.06.1998 № 169-р) мотивовано тим, що дії ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції з переключення існуючої електронно-транзитної АТС–51 міста Сімферополя, яка була спроектована, збудована та введена в експлуатацію як опорна транзитна, у режим кінцевої станції є зловживанням монопольним становищем у формі створення перешкод доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, а тому АМКУ не мав достатніх підстав для скасування прийнятої ним постанови від 26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. – головуючий, судді Зубець Л.П. , Капацин Н.В.) скасовано частково рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2005 з цієї справи та прийнято нове рішення, яким у позові ТОВ “Кримтел” відмовлено. Постанову апеляційної інстанції з посиланням на приписи частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК (1798-12) ) мотивовано тим, що у рішеннях судових інстанцій зі справи № 2-1/4185.1-2003, в якій брали участь ТОВ “Кримтел” як позивач та ВАТ “Укртелеком” як відповідач, встановлено юридичний факт: ВАТ “Укртелеком” діяв в межах чинного законодавства при зміні схеми побудови телефонної мережі.

У касаційній скарзі від 08.06.2005 до Вищого господарського суду України ТОВ “Кримтел” просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2005 з цієї справи залишити без змін. Скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції вимог статей 34-35, 41, 43 та 111-12 ГПК (1798-12) у встановленні обставин справи, а саме:

невиконанням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2004 зі справи № 6/690;

непризначенням судової експертизи для з’ясування питання щодо можливості роботи двох станцій в одному стотисячному індексі для цифрових мереж;

помилковим встановленням преюдиціальних фактів.

В судовому засіданні з цієї справи 20.09.2005 та 01.11.2005 оголошувалась перерва.

Учасників процесу відповідно до статті 111-4 ГПК (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- АМКУ прийнято постанову від 26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000, якою у резолютивній частині передбачено, що:

ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції займає монопольне становище на ринку з товарними межами “місцевий телефонний зв’язок в межах міста Сімферополя із часткою 68, 8%” (пункт 1);

дії ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції з переключення існуючої електронно-транзитної АТС –51 міста Сімферополя, яка була спроектована, збудована та введена в експлуатацію як опорна транзитна, у режим кінцевої станції є порушенням вимог антимонопольного законодавства, передбаченим абзацом п’ятим статті 4 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (2132-12) , яким передбачено таку форму зловживання монопольним становищем, як створення перешкод доступу на ринок інших суб'єктів господарювання (пункт 2);

на ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції накладено штраф у розмірі 750 000 грн. на підставі частини першої статті 19 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (2132-12) (пункт 3);

зобов’язано ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції припинити порушення шляхом забезпечення можливості надавати послуги зв’язку в обсязі не меншому, ніж до введення в дію РАТС-54, та повідомлення про вжиті заходи Антимонопольний комітет України у тримісячний строк з отримання постанови (пункт 4);

- ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції звернулось до АМКУ із заявою від 08.07.2002 про перегляд його постанови від 26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000;

- розглянувши зазначену заяву ВАТ “Укртелеком”, АМКУ прийняв рішення від 02.09.2003 № 286-р “Про перегляд постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000” (далі –оспорюване рішення), яким скасував пункти 2, 3 і 4 резолютивної частини постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.2000 № 21-п. ;

- в обгрунтування оспорюваного рішення відповідачем зазначено, що “Схема розвитку телефонної мережі міста Сімферополя”, якою конкретизовано схему зв’язку у цьому місті і статус станції АТС-51, не має юридичної сили для операторів зв’язку, оскільки цей документ є внутрішнім документом РПЗ “Кримзв’язок”.

Судом першої інстанції додатково на підставі висновку судової експертизи встановлено, що дії ВАТ “Укртелеком” щодо введення в експлуатацію АТС-54 призвели до створення перешкод доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

Судом апеляційної інстанції відхилено як засіб доказування у справі висновки судової експертизи, оскільки, на його думку, судом першої інстанції були поставленні на роз’яснення судового експерта правові питання, а не питання щодо з’ясування фактів.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність у ТОВ “Кримтел” ліцензії на право надавати послуги зв’язку.

Судом апеляційної інстанції визнано преюдиційним фактом висновок Вищого господарського суду України, викладений у його постанові від 13.01.2004 зі справи №2-1/4185.1-2003 (sp05/241) .

Відповідно до цього висновку ВАТ “Укртелеком” діяв в межах чинного законодавства при зміні схеми побудови телефонної мережі та будівництві АТС-54.

Причиною спору у справі стало питання про наявність у діях ВАТ “Укртелеком” порушення припису абзацу п’ятого статті 4 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (2132-12) , яким передбачено таку форму зловживання монопольним становищем, як дії, що призвели до створення перешкод доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

Попередніми судовими інстанціями і за новим розглядом не повно встановлено обставини, що входять до предмету доказування з цієї справи.

Обгрунтованими є доводи касаційної скарги про порушення апеляційною інстанцією вимог норм процесуального права.

Фактичні дані, встановлені судовими інстанціями у справі № 2-1/4185.1-2003 (sp05/241) , не мають значення для правильного вирішення спору з даної справи. У справі № 2-1/4185.1-2003 (sp05/241) судами було з’ясовано відповідність зміни схеми побудови телефонної мережі та будівництва АТС-54 нормативно-технічним вимогам, а не обставини, що свідчать про можливість чи неможливість доступу операторів на ринок телезв’язку внаслідок такої зміни. Крім того, у справі № 2-1/4185.1-2003 (sp05/241) брали участь ТОВ “Кримтел” як позивач та ВАТ “Укртелеком” як відповідач, а отже факти, встановлені у цій справі, не можна визнати преюдиціальними відповідно до вимог частини другої статті 35 ГПК (1798-12) .

Відповідно до цієї норми факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тому помилковим є висновок суду апеляційної інстанції зі справи № 6/690-41/450 про те, що судовими інстанціями зі справі № 2-1/4185.1-2003 (sp05/241) вже досліджено обставини, на які посилається позивач.

Попередні судові інстанції не виконали вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2004 зі справи № 6/690 (v_690600-04) , а саме у новому розгляді справи судами не витребувані судові рішення зі справи № 12/446 і, відповідно, не визначено за допомогою встановлених у цій справі фактів правильність висновку АМКУ в його постанові від 26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000 щодо порушення ВАТ “Укртелеком” вимог антимонопольного законодавства.

У постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2002 у справі № 12/446 за позовом ВАТ “Укртелеком” до АМКУ про визнання недійсною постанови названого Комітету від 26.12.2000 № 21-п; за участю третьої особи ТОВ “ВК “Кримтел” були скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій зі справи № 12/446, а цю справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2; а. с. № 27 –32). Мотивом постанови суду касаційної інстанції зі справи № 12/446 зазначено те, що господарським судом не з’ясоване питання, яким чином дії ВАТ “Укртелеком” стосовно введення в експлуатацію АТС-54 призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок інших суб'єктів господарювання. Ця обставина має значення для правильного вирішення і спору зі справи № 6/690-41/450.

З огляду на викладене судовими інстанціями порушено приписи частини першої статті 47 ГПК (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно витребувати судові рішення зі справи № 12/446, визначити за допомогою встановлених у цій справі фактів правильність висновку АМКУ в його постанові від 26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000 щодо порушення ВАТ “Укртелеком” вимог антимонопольного законодавства і вирішити спір відповідно до вимог законодавства, що було чинним на час виникнення спірних відносин сторін зі справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною 2 статті 4 цього ж Кодексу (2747-15) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (2210-14) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. Отже спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів.

Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Кримтел” зі справи № 6/690-41/450 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 з цієї справи скасувати.

3. Справу № 6/690-41/450 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.