ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2005 Справа N 8/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Відділу Державної виконавчої служби Павлоградського
міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року за скаргою
Організації орендарів Орендного підприємства “Завод “Луч” на дії
Відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міського
управління юстиції, м. Павлоград, Дніпропетровської області, у
справі № 8/5 Господарського суду Дніпропетровської області за
позовом Колективного підприємства “Луч”, м. Павлоград,
Дніпропетровської області, до Організації орендарів Орендного
підприємства “Завод “Луч”, м. Павлоград, Дніпропетровської
області, треті особи: Закрите акціонерне товариство завод
“Промінь”, м. Павлоград, Дніпропетровської області, Регіональне
відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській
області, м. Дніпропетровськ,
про зобов’язання вчинити дії,
за участю представника Організації орендарів орендного
підприємств “Завод “Луч” –Губаря В.І. (дов № 07-Д від 28.02.2005
р.),
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року позивач Колективне підприємство “Луч”
пред”явив у господарському суді позов до відповідача -
Організації орендарів Орендного підприємства “Завод “Луч”, треті
особи: ЗАТ Завод “Промінь” та Регіональне відділення Фонду
державного майна України по Дніпропетровській області, про
зобов’язання вчинити дії щодо передачі по акту приймання-
передачі цілісного майнового комплексу Організації орендарів
Орендного підприємства “Луч”.
Вказував, що 03.07.1997 р. на підставі договору купівлі-продажу
№ 162 між Регіональним відділенням Фонду державного майна
України та Організацією орендарів орендного підприємства “Луч”,
він, як правонаступник, набув права власності на цілісний
майновий комплекс Орендного підприємства “Завод “Луч”,
розташований під № 145 по вул. Горького, по вул.
Інтернаціональній № 28 та по вул. Харківській № 3 в м.
Павлоград.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов”язання щодо
передачі предмету купівлі-продажу та знаходження майна у
володінні ЗАО “Завод “Промінь”, який постановою Господарського
суду Дніпропетровської області від 11.06.2001 р. у справі № Б
26/171/00 визнано банкрутом та у відношенні якого порушено
процедуру банкрутства, позивач просив задовольнити його вимоги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровскої області від
4.01.2005 року (суддя Дубінін І.Ю.) з метою забезпечення позову
накладено арешт на об”єкти рухомого та нерухомого майна
Організації орендарів Орендного підприємства “Завод “Луч” та
заборонено вчиняти дії щодо відчуження майна, що належить на
праві власності відповідачеві, зокрема щодо спірного майна.
6.01.2005 року відповідач подав апеляційну скаргу на зазначену
ухвалу суду.
17.01.2005 року державним виконавцем Відділу державної
виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції
винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по
примусовому виконанню ухвали Господарського суду
Дніпропетровської області від 4.01.2005 року.
26.01.2005 року Організація орендарів орендного підприємства
“Завод “Луч” подав скаргу на дії органу державної виконавчої
служби.
Посилаючись на незаконність відкриття виконавчого провадження
після подачі ним апеляційної скарги на ухвалу суду від 4.01.2005
року в частині забезпечення позову та на невідповідність
оскаржених дії до вимог п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, яка вимагає зупинення
виконавчого провадження у разі оскарження виконавчого документу,
скаржник просив зобов”язати орган виконавчої служби зупинити
примусове виконання ухвали господарського суду від 4.01.2005
року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від
7.04.2005 року (суддя І.Ю. Дубінін) у задоволенні скарги
відмовлено.
У Х В А Л А мотивована відповідністю дій державного виконавця
щодо відкриття виконавчого провадження, складання акту опису
майна, накладення арешту на майна та передача його на зберігання
до вимог ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.06.2005 року (колегія суддів у складі: Чохи Л.В.
–головуючий, Лисенка О.М., Головка В.Г.) ухвалу скасовано.
Постановлено визнати оскаржені дії державного виконавця Відділу
державної виконавчої служби Павлоградського міського управління
юстиції в частині передачі майна належного Організації орендарів
Орендного підприємства “Завод “Луч”, розташованого в м.
Павлоград по вул. Інтернаціональній № 28 по вул. Горького № 145,
по вул. Харківській № 3 на відповідальне зберігання Голові
Правління Колективного підприємства “Луч” Кипяк О.М.
Постанова мотивована посиланнями на ст. ст. 55, 58 Закону
України “Про виконавче провадження”, якими передача спірного
майна стягувачеві на стадії забезпечення позову не передбачена.
У касаційній скарзі Відділ державної виконавчої служби
Павлоградського міського управління юстиції просить скасувати
постанову апеляційного суду з підстав її невідповідності до
вимог норм процесуального та матеріального права, зокрема,
Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
та ст. 121-
2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу Організація орендарів орендного
підприємства “Завод “Луч” просить постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. залишити без
змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про відмову у
задоволенні скарги на дії посадової особи органу Державної
виконавчої служби та задовольняючи скаргу, апеляційний
господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві
обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того,
що дії державного виконавця щодо передачі арештованого майна
стягувачеві не відповідають вимогам ст. 58 Закону України “Про
виконавче провадження ( 606-14 ) (606-14)
.
Дані висновки суду відповідають встановленим обставинам та
вимогам закону.
Відповідно до ст. 10 цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
учасниками
виконавчого провадження є державний виконавець, сторони,
представники сторін, експерти спеціалісти, перекладачі.
За статтею 11 цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
сторонами у виконавчому
провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або
юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий
документ.
Так, відповідно до положень ст. 58 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, майно, на яке накладено арешт, за
винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього
Закону ( 606-14 ) (606-14)
, передається на зберігання боржникові або
іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в
акті опису.
Виходячи зі змісту наведених норм права до категорії осіб, які
мають права зберігання майна, належать всі, хто не є учасником
виконавчого провадження, крім боржника.
Отже, висновки апеляційного суду про невідповідність дій
посадової особи органу державної виконавчої служби щодо передачі
на відповідальне зберігання Колективного підприємства „Луч” в
особі Кипяк О.М., який є стягувачем, і, тим самим, учасником
виконавчого провадження, і тому не відноситься до тієї категорії
осіб, яким законом дозволяється передавати на зберігання
арештоване майно, - слід вважати правильними.
Твердження касаційної скарги про неправильне застосування
апеляційним судом норм Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
грунтуються на неправильному тлумаченні
норм права, не відповідають встановленим судами обставинам і
тому їх належить залишити поза увагою.
З зазначених підстав слід вважати необгрунтованими і посилання
на неправильне застосування судами вимог норм процесуального
законодавства.
Решта доводів скарги не мають правового значення для справи.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби
Павлоградського міського управління юстиції залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.06.2005 року за скаргою справі № 8/5 залишити без змін.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.