ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2005 Справа N 5/49б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Яценко О.В. (доповідач у справі)
Панової І.Ю.
розглянувши касаційну Національного банку України в особі
скаргу Управління Національного банку України в
Донецькій області
на ухвалу господарського суду Донецької області від
14.07.2005р.
у справі № 5/49б господарського суду
Донецької області
за заявою Національного банку України в особі
Управління Національного банку України в
Донецькій області
до Державного відкритого акціонерного
товариства “Шахта ім. Є.Ф. Абакумова”
про визнання банкрутом
в судове засідання представники сторін не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.07.2005року у справі № 5/49Б(суддя Чоненька І.К.) відмовлено у задоволенні заяви кредитора Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Донецькій області щодо заміни боржника по мировій угоді по справі про банкрутство його правонаступником ДВАТ “Шахта ім. Абакумова”, м. Донецьк на ДП “Донецька Вугільна енергетична компанія”, у зв’язку з проведеною Мінпаливенерго України реорганізацією вугільних підприємств та щодо приведення ухвали господарського суду від 06.11.2003р. про затвердження мирової угоди у відповідність з вимогами ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14)
, зазначивши в судовому рішенні місцезнаходження і ідентифікаційний код НБУ України та ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”.
Не погоджуючись з даною ухвалою Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Донецькій області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 14.07.2005року у по даній справі, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду від 06.11.2003р. затверджена мирова угода між кредиторами та боржником, провадження по справі припинено.
Судом досліджено, що Національний банк України в особі Управління НБУ в Донецькій області, м. Донецьк звернувся до суду із заявою про заміну боржника по мировій угоді по справі про банкрутство № 5/49Б його правонаступником ДВАТ “Шахта ім. Абакумова” м. Донецьк на ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”, у зв'язку з проведеною Мінпаливенерго України реорганізацією вугільних підприємств та щодо приведення ухвали господарського суду від 06.11.2003р. про затвердження мирової угоди у відповідність з вимогами ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14)
, зазначивши в судовому рішенні місцезнаходження і ідентифікаційний код НБУ України та ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами розгляду заяви кредитора про заміну боржника у справі про банкрутство його правонаступником, у зв'язку з проведеною реорганізацією вугільних підприємств, господарський суд встановив наступне: у справі № 5/49Б боржником перед кредиторами (у тому числі перед Національним банком України в особі Управлінням НБУ в Донецькій області, м. Донецьк) було визнане ДВАТ “Шахта ім. Абакумова” м. Донецьк. Це підтверджується ухвалами суду по справі № 5/49Б про порушення справи про банкрутство, за результатами підготовчого засідання, які вступили в законну силу та діяли під час провадження по справі про банкрутство.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12)
, боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом 3-х місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Під терміном неплатоспроможність слід розуміти неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати, грошові зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону (2343-12)
, заява про порушення справи про банкрутство повинна містити в тому числі виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документу про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунків боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Згідно ч. 8 ст. 7 Закону (2343-12)
, до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документу, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документу до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону (2343-12)
у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Тобто, фактично у підготовчому засіданні при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство судом перевіряється саме неплатоспроможність боржника та неможливість виконати зобов'язання перед кредиторами.
В провадженні у справах про банкрутство неможливе процесуальне правонаступництво боржника, крім випадків реорганізації його юридичної особи у формі перетворення.
Суд першої інстанції правомірно врахував, що у даному випадку Наказом Мінпаливенерго від 07.02.2003р. № 53, ДХК “Донвугілля державні відкриті акціонерні товариства дочірні підприємства ДХК “Донвугілля”, серед яких “Шахта ім. Абакумова”, реорганізовані шляхом злиття та на їх базі створено Державне підприємство "Донецьквугілля”. Згідно п. 9 наказу, правонаступником ДХК “Донвугілля” державних відкритих акціонерних товариств дочірніх підприємств ДХК “Донвугілля”, в тому числі “Шахти ім. Абакумова”, є Державне підприємство “Донецьквугілля”.
Наказом Мінпаливенерго від 18.08.2004р. № 492 створено Державне підприємство (ДП) “Донецька вугільна енергетична компанія”. Згідно п. 12 Наказу, припинена діяльність “Донецьквугілля” шляхом реорганізації: приєднання до ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”.
Як зазначено судом першої інстанції, п. 24 Наказу передбачено, що ДП “Донецька вугільна енергетична компанія є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП “Донецьквугілля” після завершення процедури припинення діяльності юридичних осіб, зазначених у пунктах 7,9, 12,14 наказу, та їх приєднання.
Судом попередньої інстанції досліджено, що згідно довідки державної статистики № 22-1918, станом на 04.07.2005р. Державне підприємство “Донецьквугілля” значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що застосування правонаступництва обов'язків боржника перед кредиторами можливо на загальних підставах господарських відносин, передбачених цивільним законодавством винятком особливостей правових відносин боржника з кредиторами, передбачених чинним законодавством про банкрутство.
Висновок суду, що в даному випадку, реорганізація боржника була проведена не як перетворення у формі зміни організаційної форми керівництва боржником або форми його власності, а у формі злиття активів та пасивів декількох вугільних підприємств зі створенням нового державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, неплатоспроможність якого перед кредиторами реорганізованих підприємств господарським судом не перевірялася, тому вважається недоведеною, є вірним і відповідає нормам права. Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що господарським судом Донецької області вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування ухвали господарського суду Донецької області від 14.07.2005р. не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Донецькій області на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.07.2005р. у справі № 5/49б залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Донецької області від 14.07.2005р. у справі № 5/49б залишити без змін.
Головуючий
О.С. Удовиченко
Судді
О.В. Яценко
І.Ю. Панова