4/430-15/73 Про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення суми, - Текст документа

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інкор-Буд” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Юридичної агенції “Ангел” і просило суд розірвати укладений між сторонами контракт на купівлю-продаж майна (крану “Дніпр-Бумер”) № 080-09-04 від 27.09.2004р. та стягнути з агенції “Ангел” 80 000,0 грн. сплаченого авансу та 4024,11 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем належним чином і у встановлений договором строк зобов’язань щодо поставки крану.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2005р. (суддя Т.Костів), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2005р. (головуючий, суддя Дух Я.В., судді Зданкевич З.І., Кордюк Г.Т.), позов задоволено частково: розірвано контракт № 080-09-04 від 27.09.2004р., укладений між ТОВ “Інкор-Буд” та ПП Юридична агенція “Ангел”, присуджено до стягнення з відповідача 80 000,0 грн. авансу та судові витрати. У частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4024,11 грн. відмовлено. Доповідач: Палій В.М.

Рішення та постанова мотивовані простроченням виконання зобов’язання за контрактом як з боку позивача, так і з боку відповідача, оскільки відповідач не передав позивачу у встановлений пунктом 3.2 контракту строк, а саме протягом 30 днів з моменту отримання попередньої оплати у сумі 80 000,0 грн., договірний кран належної якості, а позивач, у свою чергу, не вчинив дій, направлених на отримання цього крану зі стоянки відповідача, як то передбачено пунктом 2.5. контракту (самовивіз). Отже, з огляду на приписи ст.ст. 614, 615 ЦК України (435-15) відсутні підстави для стягнення з відповідача пені у сумі 4024,11 грн.

Разом з тим, суди двох інстанцій дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог у частині розірвання укладеного сторонами контракту № 080-09-04 від 27.09.2004р. та стягнення перерахованого авансу у розмірі 80 000,0 грн., врахувавши допущення відповідачем істотного порушення умов контракту, пов’язаного з непоставкою ним крану у встановлений договором строк, що призвело до втрати інтересу у позивача до виконання зазначеного контракту.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 640, 642, 646, 693, 612, 611, 651, 653, 525, 526 ЦК України (435-15) , ст. 193 ГК України (436-15) , та процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України (1798-12) , та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а тому не можна погодитись з доводами касаційної скарги про зворотнє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами даного спору шляхом направлення один одному фоксограм, які містять різницю лише в додаткових умовах (техвимогах до майна, повного розрахунку), було укладено контракт № 080-09-04 від 27.09.2004р., який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майна, а саме крану “Дніпр-Бумер”. Порядок укладання вказаного контракту та його зміст відповідають приписам ст.ст. 638, 639, 640 ЦК України (435-15) , та містять такі істотні умови, як предмет договору та оплата. Про існування між сторонами взаємних зобов’язань свідчать також вчиненні сторонами дії, направлені на їх виконання.

Так, відповідно до п. 1.1 контракту позивач (покупець) зобов’язався купити кран “Дніпр-Бумер” 25 т. за ціною 160 000,0 грн. Пунктом 2.1. контракту передбачено, що позивач сплачує відповідачу аванс у розмірі 50 відсотків від вартості крана у строк до 10.10.2004р. Поставка крана здійснюється шляхом самовивозу зі стоянки відповідача протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання авансу у розмірі 50% (п.п. 2.5, 3.2 контракту).

Про наявність волевиявлення сторін на укладання вказаного контракту від 27.09.2004р. свідчить лист від 23.12.2004р. № 26 (а.с.11), в якому відповідач інформує позивача про неможливість своєчасного виконання умов саме контракту від 27.09.2004р., та платіжне доручення № 177 від 14.10.2004р., в якому у графі “Призначення платежу” вказано: “За кран “Дніпр-Будмер” согласно договору № 080-09-04 от 27.09.04..” (а.с.10).

Судами двох інстанцій встановлено, і підтверджується матеріалами справи, що позивач на виконання умов вказаного контракту платіжним дорученням № 177 від 14.10.2004р. перерахував відповідачу аванс у сумі 80 000,0 грн. (50% вартості договірного крану), що, у свою чергу, зобов’язувало відповідача протягом 30-ти днів з моменту перерахування авансу здійснити поставку крану. Проте, останній свого зобов’язання не виконав, ні у зазначений строк, ні на момент подання позову.

Статтею 611 ЦК України (435-15) встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання щодо поставки договірного крану стало підставою для звернення позивача з даним позовом про розірвання контракту від 27.09.2004р. та стягнення 80 000,0 грн. авансу, перерахованого на виконання умов цього контракту.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України (435-15) , договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України (435-15) .

Колегія суддів погоджується з судами двох інстанцій про те, що непоставка відповідачем крану позивачу у встановлений контрактом строк, є істотним порушення цього контракту. Підставою для розірвання договору з ініціативи кредитора, у даному випадку, є сам факт прострочення.

Відповідно до ч. 2 та ч. 5 ст. 653 ЦК України (435-15) у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушення договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Частиною 2 статті 693 ЦК України (435-15) , встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на приписи ст. 225 ГК України (436-15) , якою визначаються склад та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, заявлений до стягнення з відповідача аванс у розмірі 80 000,0 грн., за своєю правовою природою є збитками (прямі збитки), оскільки за загальним правилом, збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових благ кредитора, зв'язане з обмеженням його інтересів як учасника визначених суспільних відносин і, що виразилися у зроблених ним витратах, у втраті або ушкодженні його майна, у втраті доходів, що він повинен був одержати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання відповідно до ст. 651 ЦК України (435-15) укладеного між сторонами контракту № 080-09-04 від 27.09.2004р. та про повернення позивачу 80 000,0 грн. авансу за обставин непоставки відповідачем крану у встановлений договором строк.

Інші доводи скаржника відносно того, що між сторонами не укладався спірний контракт від 27.09.2004р., а його копія, яка є у матеріалах справи, підроблена, колегія суддів відхиляє, оскільки вони були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанції, обставини, які виникли навколо укладання контракту, ретельно перевірені судами, їм дана належна правова оцінка, а з огляду на вимоги ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) , оцінка доказів та переоцінка обставин справи не є компетенцією касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Юридична агенція “Ангел” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2005р. у справі № 4/430-15/73 - без змін.