Вищий господарський суд України колегією суддів у складі: головуючого, Васищака І.М., суддів Палій В.М., Чабана В.В., за участю представників сторін І.Барсукова (дов. від 8.12.04) та І. Глезєрова (дов. від 7.11.04), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Графі-Січ” на рішення від 21.04.2005 року господарського суду Запорізької області та постанову від 1.07.2005 року Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 4/43 за позовом відкритого акціонерного товариства “Завод напівпровідників” до товариства з обмеженою відповідальністю “Графі-Січ”

про стягнення 94 014 грн. 96 коп. ,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 21.04.2005 року господарського суду Запорізької області (суддя Н.Зінченко), залишеним без змін постановою від 1.07.2005 року Запорізького апеляційного господарського суду, позов задоволено з мотивів невиконання зобов’язання, що виникло з договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Графі-Січ” просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 762 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 653 Господарського кодексу України (436-15) , статей 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Відкрите акціонерне товариство “Завод напівпровідників” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До господарського суду подано позов про стягнення грошових сум і господарськими судами встановлено, що 15.09.1999 року між Запорізьким державним титано-магнієвим комбінатом, правонаступником якого є позивач, та дочірнім підприємством “Графі-Січ” акціонерного товариства закритого типу “Графі” було укладено договір оренди державного майна № 1к-114 зі строком дії до 15.09.2004 року, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування індивідуально визначене майно цеху № 18(22), яке включає окремі приміщення або їх частини, загальноцехове та технологічне обладнання для організації та проведення технологічних процесів по виробництву монокристалічного кремнію згідно з переліком, визначеному в акті прийому-передачі майна. Відповідач, зокрема, зобов’язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим майном.

Передача майна підтверджується актом прийому-передачі від 22.11.1999 року, згідно з яким відповідач прийняв в оренду частину виробничих приміщень загальною площею 1963,0 м2 і обладнання в кількості 68 одиниць цеху № 18(22).

До вказаного договору додатковими угодами: № 1, 2 від 29.03.2002 року, № 3 від 13.08.2003 року, № 4 від 1.09.2003 року, № 5 від 15.10.2003 року, № 6 від 16.02.2004 року, № 7 від 10.08.2004 року вносилися зміни в частині назви договору, методики розрахунку орендної плати, строку та порядку платежів тощо.

На виконання умов договору та додаткових угод позивачем були виставлені рахунки для сплати орендної плати на суму 85 097 грн. 95 коп. , які відповідачем сплачені частково на суму 1 396 грн. 10 коп. і борг по орендній платі дорівнює 83 701 грн. 85 коп.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується двосторонніми підписаними актами.

Відповідно до вимог статті 759 Цивільного кодексу України (435-15) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За змістом статті 762 Цивільного кодексу України (435-15) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України (436-15) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи з того, що на час розгляду справи відповідач своїх зобов’язань належним чином не виконав, господарськими судами застосовані до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України (435-15) та обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення 83 701 грн.85 грн. основного боргу з орендної плати за серпень та 14 днів.09.2004 року з урахуванням зміни складу об’єкта оренди та строку платежу.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог з урахуванням річних - 908 грн. 04 коп. та індексу інфляції –6 244 грн. 56коп.

На підставі пункту 3.8 спірного договору та статей 230 і 232 Господарського кодексу України (436-15) господарські суди дійшли також правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3 160 грн. 51 коп. за період з 15.09.2004 року по 3.02.2005 року.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення від 21.04.2005 року господарського суду Запорізької області та постанову від 1.07.2005 року Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 4/43 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Графі-Січ” без задоволення.