ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2005 Справа N 5/397
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів : Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у
відкритому
судовому засіданні ТОВ “Мідас” та ТОВ “Дебют”
касаційні скарги
на постанову від 21.04.2005 р. Київського
міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі № 5/397
за позовом ТОВ “Кафе “Вечірнє”
до ТОВ “Кременчуцька торгівельно-промислова
компанія”;
ТОВ “Мідас”;
ТОВ “Дебют”
Про визнання договорів недійсними
зустрічні позови
про визнання права власності на майно
за участю представників:
від позивача - Короткий О.І.
від відповідача-1 - не з’явились
від відповідача-2 - Ульянов Р.А.
від відповідача-3 - Ульянов Р.А., Скиба В.В.
в судовому засіданні 14.09.2005 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 р. ТОВ “Кафе “Вечірнє” звернулось до
господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ
“Кременчуцька торгівельно-промислова компанія”, ТОВ “Мідас”, ТОВ
“Дебют” про визнання договору купівлі-продажу № 47/96 від
04.09.1996 р., договору купівлі-продажу № 4-436 від 11.03.1997
р., договору купівлі-продажу № 15 від 15.02.2000 р. недійсними.
ТОВ “Дебют” пред’явило позивачу зустрічний позов про визнання
права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи таке право
договором № 15 від 15.02.2000р., укладеним між ним та ТОВ
“Кременчуцька торгівельно-промислова компанія”.
ТОВ “Мідас” пред’явило позивачу зустрічний позов про визнання
права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи таке право
договором № 4-436 від 11.03.1997 р., укладеним між ним та ТОВ
“Кременчуцька торгівельно-промислова компанія”.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.12.2004
р. (суддя: Гетя Н.Г.) в первісному позові відмовлено; зустрічні
позови задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.04.2005 р. (судді: Мостова Г.І., Конюшко К.В., Мамонтова
О.М.) рішення господарського суду Полтавської області від
07.12.2004 р. скасовано; первісний позов задоволено; в
задоволенні зустрічних позовів відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ “Мідас” та ТОВ “Дебют”
звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними
скаргами, в яких просять її скасувати, а рішення місцевого
господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу
порушенням і неправильним застосуванням апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають
задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Оскаржувані рішення та постанова вказаним вимогам не
відповідають.
Відмовляючи в первісному позові про визнання договорів
недійсними, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості
позовних вимог, а також із того, що строк позовної давності
закінчився до пред'явлення позову.
Проте у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому
засіданні доказів установить, що право позивача, про захист
якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення
про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через
пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право
позивача порушено і строк позовної давності пропущено без
поважних причин, суд на підставі ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із
закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску
цього строку поважною порушене право має бути захищене.
Приймаючи рішення про відмову в первісному позові та, як
наслідок, про задоволення зустрічного позову, місцевий
господарський суд зазначеного не врахував, що призвело до
порушення норм матеріального права.
Крім того, на момент прийняття місцевим господарським судом
рішення в матеріалах справи взагалі були відсутні оспорювані
договір купівлі-продажу № 47/96 від 04.09.1996 р., договір
купівлі-продажу № 4-436 від 11.03.1997 р., договір купівлі-
продажу № 15 від 15.02.2000 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд повинен створювати сторонам та іншим особам, які беруть
участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і правильного застосування законодавства. Згідно
ч. 1 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані сторонами докази
є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Проте, місцевий господарський суд оспорювані договори не
витребував, а розглянув вимоги про визнання договорів недійсними
у їх відсутність.
За таких обставин, у апеляційного господарського суду були
підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.
Водночас, апеляційний господарський суд також припустився
порушень норм матеріального та процесуального права.
Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд виходив з
того, що згідно зі ст. 59 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
до компетенції зборів учасників
товариства з обмеженою відповідальністю, як вищого органу
товариства, належать, зокрема, питання, зазначені у п. “і” ст.
41 цього Закону, а саме –затвердження договорів (угод),
укладених на суму, що перевищує вказану у статуті товариства.
Таке право зборів учасників закріплено у ст. 4.3 Статуту ТОВ
“Кафе “Вечірнє”. Проте, договір № 47/96 від 04.09.1996 р. не
було затверджено зборами учасників, тому останній підписано
особою без належних на це повноважень. При цьому, суд керувався
ст. ст. 48, 62, 63 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Вказаний висновок слід визнати неправомірним, виходячи із
наступного.
Чинне законодавство не передбачає настання юридичних наслідків у
вигляді визнання укладеної угоди недійсною у разі її наступного
незатвердження, проте передбачає їх настання у випадку укладення
угоди від імені другої особи особою, не уповноваженою на
укладення угоди або з перевищенням повноважень (ст. 63 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
).
Необхідною умовою для визнання угоди недійсною в таких випадках
є встановлення судом відсутності повноважень особи на укладення
угоди від імені другої особи, або встановлення обставин
перевищення наданих особі повноважень по укладенню угоди.
Передбачених законом підстав для визнання договору купівлі-
продажу № 47/96 від 04.09.1996 р. недійсним апеляційним
господарським судом не встановлено.
Проте, апеляційний господарський суд дійшов необґрунтованого та
безпідставного висновку про недійсність укладеного договору
купівлі-продажу № 47/96 від 04.09.1996 р. за мотивів підробки
протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Кафе “Вечірнє”,
оскільки факт такої підробки належними доказами не встановлено.
Крім того, наявність або відсутність такого протоколу не має
правового значення для правильного вирішення даного спору,
оскільки сам лише факт незатвердження договору після його
підписання не може бути правовою підставою для визнання такого
договору недійсним, як і підписання цього договору керівником
підприємства без попереднього рішення загальних зборів учасників
господарського товариства з цього питання в разі, якщо
відповідні обмеження на укладення договорів не встановлено в
установчих документах господарського товариства.
Крім цього, в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний господарський суд дійшов необґрунтованого та
передчасного висновку про поважність причин пропуску строку
позовної давності для звернення позивача до суду з вимогами про
визнання договорів недійсними. Посилання суду в обґрунтування
поважності таких причин на розгляд в судах загальної юрисдикції
позовів учасників товариства є юридично немотивованим, оскільки
судом не встановлено, як розгляд таких справ в загальних судах
перешкоджав ТОВ “Кафе “Вечірнє” звернутись з позовною заявою,
яка подана в даній справі, до господарського суду згідно із
встановленою підвідомчістю спорів.
Не можна також погодитись з необґрунтованими висновками
апеляційного господарського суду про те, що оспорюване майно
вибуло з володіння власника поза його волею, оскільки висновок
суду не ґрунтується на наявних в справі доказах. Суд належним
чином це питання не дослідив, як і не надав оцінку доводам ТОВ
“Дебют” та ТОВ “Мідас” про добросовісність набуття ними майна у
власність з урахуванням положення ч. 1 ст. 145 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
В порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами не досліджені
та не оцінені всі обставини, які мають значення для правильного
вирішення даного спору. Неналежне з'ясування та неналежна
юридична оцінка дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює
правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні
правовідносини. Як наслідок, прийняті у справі рішення та
постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і доповненнями.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи
рішення та постанову, суди надали неповну юридичну оцінку
обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми
матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим,
враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-
7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), рішення та постанова підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому
господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати
об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її
розгляду, та, в залежності від встановленого, правильно
застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ТОВ “Мідас” та ТОВ “Дебют” задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 07.12.2004
р. та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 21.04.2005 р. у справі № 5/397
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк