ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2005 Справа N 2/231-2862
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому дочірньої компанії “Газ України” НАК
судовому засіданні в “Нафтогаз України”
м. Києві, касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 22.03.2005
року
у справі № 2/231-2862
за позовом дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтогаз України”
до Коопзаготпрому Заліщанського районного
споживчого товариства
Про стягнення 2879,95 грн.,
за участю представників:
позивача: - Мандригеля Н.С.,
відповідача: - не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулася
до коопзаготпрому Заліщанського споживчого товариства з позовом
про стягнення 2879,95 грн. заборгованості за поставлений та
спожитий природний газ.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
21.12.2004 року (суддя Колубаєва В.О.) у справі № 2/231-2862
вимоги позивача задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22.03.2005 року (судді: Онишкевич В.В., Слука М.Г., Давид Л.Л.)
рішення господарського суду Тернопільської області від
21.12.2004 року скасоване та прийняте нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 22.03.2005 року скасувати, а рішення
господарського суду Тернопільської області від 21.12.2004 року у
даній справі залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог
скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції
неправильно застосовані норми матеріального права та порушені
норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконної
постанови.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з
загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна
частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувана постанова зазначеним вимогам не
відповідає.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, між
сторонами у справі укладено договір № 04/Г-027 від 30.04.2001
року на постачання природного газу відповідно до умов якого
позивач зобов’язався передати відповідачу в 2001 році природний
газ, а останній зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах
даного договору, а саме до 20 числа перед місяцем споживання
шляхом 100% перерахування коштів на рахунок позивача в
національній валюті України чи за домовленістю сторін в інший
законний спосіб. Одночасно сторони обумовили, що в частині
проведення розрахунків договір діє до повного їх виконання
(п.п. 1.1, 5.1, 11.1 договору).
Як встановлено господарськими судами, відповідачем попередня
оплата газу не здійснювалась. Водночас, згідно актів
приймання-передачі природного газу від 28.02.2001 р., 31.03.2001
р., 31.07.2001 р., 31.08.2001 р., 30.11.2001 р. позивач
поставив, а відповідач прийняв та спожив 15,1 тис. м3 природного
газу в зв’язку з чим розмір заборгованості відповідача за
спожитий та частково оплачений природний газ становить 2879,95
грн., що ним не заперечується. З вимогою про оплату поставленого
газу позивач звернувся до відповідача 17.07.2004 року (а.с. 18).
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та
відмовляючи в позові апеляційний господарський суд виходив із
того, що позивачем пропущений строк позовної давності за вимогою
про сплату поставленого газу оскільки за наявності договірної
умови про передплату вартості газу та нездійснення відповідачем
такої оплати за газ, який поставлений в наступному періоді,
позивач вправі був звернутися в суд з вимогою про стягнення
вартості поставленого газу. Водночас, за висновком апеляційного
господарського суду, перебіг терміну позовної давності в цьому
випадку має розпочинатися з дати, передбаченої п. 5.1 договору.
Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів
вважає помилковим.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права і
обов’язки виникають з підстав передбачених законодавством, а
також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені
законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов’язки.
Здійснення позивачем постачання природного газу без проведення
обов’язкової передоплати, а також прийняття та споживання
відповідачем природного газу без такої оплати свідчить про зміну
сторонами умов договору в частині розрахунків за поставлений
природний газ, а відтак, строк виконання зобов’язання
відповідача щодо оплати необхідно визначати виходячи із приписів
ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин оскаржувану постанову не можна визнати
законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з
одночасним залишенням в силі рішення господарського суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.03.2005 року у справі № 2/231-2862 скасувати, а рішення
господарського суду Тернопільської області від 21.12.2004 року у
даній справі залишити без змін.
Стягнути з коопзаготпрому Заліщанського районного споживчого
товариства на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 26
грн. витрат по сплаті державного мита за поданою касаційною
скаргою.
Видачу наказу доручити господарському суду Тернопільської
області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подол