ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N Б24/157-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Панової І.Ю.
суддів: Яценко О.В.
Бур’янової С.С.
розглянувши касаційну Управління Пенсійного фонд України в
скаргу Шевченківському районі Харківської області
на ухвалу господарського суду Харківської області
від 03.02.2005
та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 06.04.2005
у справі № Б-24/157-03
господарського суду Харківської області
за заявою ЗАТ “Сільськогосподарське підприємство
“Шевченківське”, смт. Шевченкове
Про визнання банкрутом
керуючий санацією арбітражний керуючий Чаговець Т.Ф.,
за участю представників:
від кредитора - Костромін В.С.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.02.2005
року у справі № Б-24/157-03(суддя Плахов О.В.) у задоволенні
клопотання УПФУ У Шевченківському районі Харківської області про
необхідність відмовлення у затвердженні мирової угоди
відмовлено.
Затверджено надану мирову угоду. Припинено дію мораторію,
введеного судом ухвалою про порушення провадження по справі від
21.07.2003 року, зобов’язано арбітражного керуючого Чаговец
Т.П. виконувати обов’язки керівника до призначення в
установленому порядку,керівника ЗАТ “Сільськогосподарське
підприємство “Шевченківське”, провадження у справі припинено на
підставі ст.ст. 35-40 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Згідно з Постановою Харківського апеляційного господарського
суду від 06.04.2005 року у справі № Б-24/157 –03 (Колегія
суддів: Карбань І.С., Шатенко І.А., Істоміна О.А.) ухвала
господарського суду Харківської області від 03.02.2005 року
залишена без змін.
Не погоджуючись з ухвалою та постановою господарського суду
Управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі Харківської
області звернулося з касаційною скаргою, в якої просило змінити
або скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 06.04.2005 року і вирішити питання по суті.
Касаційна скарга мотивована тим, що умови мирової угоди
суперечать законодавству, а саме п. 6 ст. 106 Закону України
“Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”
( 1058-15 ) (1058-15)
передбачає, що недоїмка не підлягає списанню у тому
числі у разі укладення страхувальником мирової угоди відповідно
до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, крім випадків
повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи,
визнання її безвісно відсутньою, оголошення померлою чи
недієздатною, щодо яких відсутні особи, які відповідно до цього
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мають нести зобов’язання їз сплати страхових
внесків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши
у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених
фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої
та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права, вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги
відсутні, виходячи з наступного:
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно протоколу
засідання комітету кредиторів боржника ЗАТ СП “Шевченківське”
від 20.01.2005 року,прийнято рішення про укладення мирової угоди
на умовах 100% прощення вимог кредиторів, які включені в реєстр
вимог кредиторів та не погашені на час укладання мирової угоди
відповідно до вимог ст.ст. 35,36,37 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
В ухвалі господарського суду Харківської області від 03.02. 2005
року встановлено, що кредитори боржника визнають безнадійною та
списують боржнику неустойку, зазначену в реєстрі кредиторських
вимог, визнають безнадійною та списують кредиторську
заборгованість третьої та четвертої черги.
Відповідно до вимог ст. 35 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
під мировою угодою у справі про банкрутство
розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно
відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання)
кредиторами боргів боржника,яка оформлюється угодою сторін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновками суду апеляційної інстанції про те, що,в даному
випадку Закон України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
є законодавчим
актом, що містить спеціальні норми, що має пріоритет перед
нормами загальними щодо регулювання порядку провадження у
справах про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи кредитор –Управління
Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської
області звернулося з заявою про грошові вимоги до боржника у
сумі 13324,88 грн., які складають заборгованість до Пенсійного
фонду України станом на 01.08.2003 року.
Відповідно до вимог п. 2 ст. 36 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
у разі коли умови мирової угоди, укладеної згідно з
правилами ст. 35 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, передбачають
розстрочку чи відстрочку або прощення (списання боргів) чи їх
частини, орган стягнення зобов’язаний погодитися на задоволення
частини вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на
умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення
платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який
виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до
дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до
господарського суду визнається безнадійним та списується а
податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли у строк
протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення
справи про банкрутство до господарського суду календарних років,
розстрочується або списується на умовах мирової угоди.
В даному випадку кредиторські вимоги Пенсійного фонду виникли до
набрання чинності Законом України “Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
№ 1058 від 09.07.2003
року, в зв’язку з чим приоритетне значення мають норми Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та доводи заявника касаційної скарги
не можуть бути прийняти судом касаційної інстанції до уваги.
Але, згідно вимогам ст.ст. 24,27 Закону України № 1058
( 1058-15 ) (1058-15)
визначення розміру пенсії за віком особи, яка
підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному
страхуванню, залежить від обставин фактичної сплати страхових
внесків в сумі не меншій,ніж мінімальний страховий внесок, в
зв’язку з чим, Колегія суддів Вищого господарського суду
України, вважає, що за період після набрання чинності Закону
України № 1058 ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
списання недоїмки неможливе, що
відповідає вимогам п. 6 ст. 106 вказаного Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.02.2005 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
06.04.2005 у справі № Б-24/157-03 залишити без змін
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Яценко
С.С. Бур’янова