Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. та на рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2005р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Віта Транс Світ” до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”

про стягнення сум

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2004 року ТОВ “Віта Транс Світ” пред'явило в господарському суді позов до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 30042 грн. страхового відшкодування, посилаючись на неналежним виконання умов договору страхування від 28.07.2003р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2005р. (суддя Студенець В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. (судді Кондес Л.О.–головуючий, Куровський С.В., Пантелієнко В.О.), позов було задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. та рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2005р. і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Слухання справи переносилось з 02.11.2005р. на 04.11.2005р.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд виходив з його доведеності.

Проте з такими висновками погодитися повністю не можна.

Відповідно до ст. 84 ГПК України (1798-12) та п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) (із змінами та доповненнями) мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Визнаючи ці та відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначені права та обв’язки сторін у спірних правовідносинах.

За договором страхування автомашини ГАЗ 3110 держномер 503-34 КА, укладеного 28.07.2003р. № Д030249МК0000003 між ТОВ “Віта Транс Світ” (страхувальник) та ТДВ “Страхова компанія “Кредо” (страховик) передбачалось, що з усіх питань не врегульованих цим договором, сторони керуються Законом України, Про страхування” (85/96-ВР) та Правилами страхування.

Відповідач посилався на те, що Правилами страхування наземного транспорту (крім залізничного) № Р002 від 05.03.1997р. передбачалась часткова, в розмірі 30% страхової суми, виплата страхового відшкодування, а остаточна з врахуванням франшизи –не раніше ніж через два місяці по закінченню попереднього слідства органами МВС (припинення або призупинення провадженння по справі) у разі невинуватості страхувальника.

Предметом судової перевірки дослідження і оцінки ці обставини не були, відсутні в матеріалах справи і самі Правила страхування. Не з’ясував суд ретельно і те, з якими підставами відповідач пов’язував відмову у виплаті страхового відшкодування і доказової бази під кожну з підстав.

Відповідач же посилався, що у протоколі заяви Туровського П. П. від 08.07.2004р. до органів слідства вказувалось, що водій Іванков І.О. виїхав на роботу 01.07.2004р., а за витягом з журналу реєстрації дорожній лист було видано 02.07.2004р.

Піддавав сумніву відповідач видачу дорожнього листа цьому водію, посилаючись на підробку підпису останнього як і те, що позивач не довів наявність необхідних документів для керування автомобілем, а з заявою до міліції про розшук автомобіля звернувся лише 16.07.2004р., як і зазначив у заяві про виплату страхового відшкодування про викрадення автомашини по вул. Зодчих 68/2 в м. Києві, а з довідок Святошинського РУГУ від 28.07.2004р. та 20.08.2004р. викрадення мало місце з території підприємства по вул. Службовій, 5.

Отже ці та інші посилання відповідача, як і обставин, пов’язаних з дійсною датою, коли позивачу стало відомо про зникнення автомобіля потребували більш ретельного з’ясування.

Слід суду з’ясувати і можливість отримання особистих пояснень водія Іванкова І.О. у порядку, передбаченому ст. 30 ГПК України (1798-12) .

Суд другої інстанції залишаючи рішення господарського суду без змін на вказані недоліки вирішення спору теж уваги не звернув, тоді як відповідач на них посилався і в апеляційній скарзі.

Отже, ухвалені судові рішення визнати законними і обґрунтованими не можна.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, з’ясувати ретельно дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача і, в залежності від встановленого та вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. та рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.