Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія” “Гарант-АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант-АВТО-Сіті” ВАТ “Українська страхова компанія” “Гарант-АВТО” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2005р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія” “Гарант-АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант АВТО-Сіті” до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Джітек Україна”

про стягнення сум

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2004 року ВАТ “Українська страхова компанія” “Гарант-АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант АВТО-Сіті” пред'явило в господарському суді позов до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Джітек Україна” про стягнення 10453 грн. збитків.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2005р. (суддя Мандриченко О.В.) позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2005р. (судді Капацин Н.В. –головуючий, Зубець Л.П. , Ковтонюк Л.В.) рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2005р. було скасовано, провадження по справі № 18/459 припинено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2005р. та передати справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Слухання справи переносилось з 02.11.2005р. на 04.11.2005р. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення і припиняючи провадження у справі з підстав непідвідомчості спору господарському суду, апеляційний суд виходив з того, що вирішення спору стосується прав і обов’язків фізичних осіб –водіїв, так як для цього необхідно встановити ступінь вини кожного з них при вчиненні ДТП.

Проте з таким вирішенням питання погодитись не можна.

Як видно з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, 09.01.2004р. ВАТ “Українська страхова компанія” “Гарант-АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант АВТО-Сіті” та ТОВ “Фінгруп” уклали договір добровільного страхування транспортного засобу –автомобіля марки “Шкода Октавія Класік” реєстраційний номерний знак 53897 КА, який належить страхувальнику.

(а.с. 24)

Як видно з матеріалів справи, спір виник щодо стягнення у порядку регресу виплаченого страховиком страхового відшкодування ТОВ “Фінгруп” до особи відповідальної за заподіяний збиток –ТОВ з іноземними інвестиціями “Джітек –Україна”.

ДТП мало місце 28.01.2004р. у м. Києві між автомобілями “Шкода” під керуванням водія Гуліна В.А. та “Фольксваген” (власник автомобіля - –ТОВ з іноземними інвестиціями “Джітек –Україна”) під керуванням водія Сліпченка А.О.

За суб’єктним складом спір виник між юридичними особами. Відповідач є володільцем транспортного засобу, а отже за приписом ст. 1187 ЦК України (435-15) є відповідальним, в разі доведеності, а не водій джерела підвищеної небезпеки, за завдану шкоду.

Відповідно ж до ст.ст. 1, 12 ГПК України (1798-12) спори між юридичними особами підвідомчі господарським судам.

Водночас, участь фізичної особи у господарському процесі не заборонена Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

За приписом ст. 30 ГПК України (1798-12) в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Суд другої інстанції цих положень процесуального закону не врахував, як і дійшов помилкового висновку, що до компетенції господарських судів не входить, в разі заподіяння шкоди діями кількох осіб, визначення ступеня вини, маючи на увазі, що під діями юридичної особи є дії його працівника.

Водночас ні суд першої інстанції, ні другої інстанції, у порядку ст. 43 ГПК України (1798-12) , не перевірили посилання відповідача, що у ДТП, яке мало місце 28.01.2004р., був винен і водій страхувальника (останнього притягнуто до адміністративної відповідальності), як і не залучив до участі у справі ТОВ “Фінгруп”.

Отже, ухвалені судові рішення визнати законними і обґрунтованими не можна.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, ретельно з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача та заперечень відповідача, і, в залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір по суті.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія” “Гарант-АВТО” в особі Київської дирекції страхування “Гарант-АВТО-Сіті” ВАТ “Українська страхова компанія” “Гарант-АВТО” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2005р. та рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.