ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 32/66
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів: Бур’янової С.С.
Панової І.Ю.
розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну скаргу “Агрофірма” Співдружність”, с. Рози Люксембург
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
14.03.2005р.
у справі № 32/66 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Акціонерного банку “Південний” в особі
Криворізької філії, м. Кривий Ріг
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агрофірма” Співдружність”, с. Рози Люксембург
про стягнення 978630,08 грн.
в судове засідання представники сторін не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.03.2005р. у справі № 32/66 (суддя Васильєв О.Ю.) стягнуто з
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”
Співдружність”, с. Рози Люксембург на користь Акціонерного банку
“Південний” в особі Криворізької філії, м. Кривий Ріг
813570,60грн. заборгованості по сплаті відсотків; 1700,00грн.
витрат на сплату державного мита; 98,10грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині провадження у спорі припинено.
Не погоджуючись з даним рішенням Товариство з обмеженою
відповідальністю “Агрофірма” Співдружність”, с. Рози Люксембург
подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в
якій просить скасувати рішення по даній справі, як прийняте з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судом першої інстанції норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про наявність правових підстав для
часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому про цесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстан ції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні чи постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржуване рішення прийняте за неповно
встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної
оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерний банк “Південний”
в особі Криворізької філії, м. Кривий Ріг звернувся з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”
Співдружність”, с. Рози Люксембург про стягнення з Товариства з
обмеженою відповідальністю “Агрофірма” Співдружність” на користь
Акціонерного банку “Південний” в особі Криворізької філії
заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом в
сумі 978630,08 грн., оскільки, відповідачем неналежним чином
виконуються договірні зобов'язання, які виникли за кредитним
договором, строк погашення заборгованості продовжено по
20.12.2002 року.
За умови кредитного договору (пункт 5.1.) строк дії його
установлено до повного виконання Сторонами зобов'язань за ним (в
тому числі і щодо повернення кредиту та сплати процентів). У
зв'язку з цим позивач звернувся з позовом про стягнення поточних
процентів за користування кредитом в строки, передбачені
кредитним договором.
За період з 04.06.2002 року по 12.11. 2004 року заборгованість
Відповідача щодо сплати процентів складає 978'630,08 гривень
(розрахунок додається).
14.05.01 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем
(позичальник) укладено кредитний договір № 206, згідно з умовами
якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 1 млн. грн. (з
урахуванням додаткових угоди №№ 1-4) строком до 20.12.02 р. зі
сплатою 40 відсотків річних.Відповідач отримав від позивача
кредитні кошти відповідно до умов договору, що підтверджується
наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується
відповідачем. Відповідно до умов кредитного договору № 206 та
додаткових угод №№ 1- 4 позичальник повинен щомісячно не пізніше
передостаннього робочого дня кожного місяця сплачувати на
користь кредитора відсотки за користування кредитом.
25.03.02 р. відносно ТОВ “Агрофірма”Співдружність” порушено
провадження у справі № Б/26/34/02 про банкрутство та введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою суду від
17.07.-17.09.02 р. визнані грошові вимоги позивача по кредитному
договору від 14.05.01 р. № 206 на суму 1 039 548,33 грн.
В ч. 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
зазначено, що
вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що
виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть
пред’являтись тільки в межах ліквідаційної процедури –тобто
мається на увазі, що вимоги можуть пред’являтись лише по справі
про банкрутство.
З огляду на наведене, можна зробити висновок, що згідно
положення Закону кредитори по поточним платежам вправі стягувати
заборгованість в позовному порядку до часу прийняття рішень про
визнання підприємства боржника банкрутом та відкриття
ліквідаційної процедури, після чого заявляти свої вимоги, які
підлягають задоволенню поза процедурою банкрутства.
Отже, суд попередньої інстанції не дослідив в якій процедурі
знаходиться справа про банкрутство.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене і вирішити
спір відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 14.03.2005р. у справі № 32/66
необхідно скасувати.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агрофірма” Співдружність”, с. Рози Люксембург на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2005р. у
справі № 32/66 задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
14.03.2005р. у справі № 32/66 скасувати. Справу передати на
новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий О.В. Яценко
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова