ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 27/498-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів : Бур’янової С.С.
Панової І.Ю.
розглянувши касаційну Харківського обласного відділення Фонду
скаргу України соціального захисту інвалідів, м.
Харків
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 20.04.2005
у справі № 27/498-04 господарського суду
Харківської області
за позовом Харківського обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів, м.
Харків
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“АСС”, м. Харків
про стягнення 5566,95 грн.
в судове засідання представники сторін не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
17.02.2005р. у справі № 27/498-04 (суддя Мамалуй О.О.) позовні
вимоги Харківського обласного відділення Фонду України
соціального захисту інвалідів, м. Харків до Товариства з
обмеженою відповідальністю “АСС”, м. Харків задоволені частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС” на
користь Харківського обласного відділення Фонду України
соціального захисту інвалідів штрафні санкцій в сумі 5385,46грн.
за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у
2003р. В частині стягнення пені у сумі 181,49грн. відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС” на
користь державного бюджету державне мито у сумі 53,85грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС” на
користь ДП “Судовий інформаційний центр” 114,56грн. судових
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з даним рішенням Харківське обласне відділення
Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, подало
апеляційну скаргу в якій просило скасувати рішення
господарського суду Харківської області від 17.02.2005р. у
справі № 27/498-04.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
20.04.2005р. у справі № 27/498-04 (судді: Афанасьєва В.В.; Бухан
А.І.; Шепітько І.І.) апеляційну скаргу задоволене частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2005
року по справі № 27/498-04 скасовано в частині стягнення з
Товариства з обмеженою відповідальністю АСС" на користь
Харківського обласного відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів 5385,46 грн. штрафних санкцій за нестворені
робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003 році; на
користь державного бюджету державне мито у сумі - 53,85 грн.; на
користь ДП "Судовий інформаційний центр", 114,56 грн. судових
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і
прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто
з Харківського обласного відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів на користь державного бюджету державне мито в
сумі 53,85 грн. Стягнуто з Харківського обласного відділення
Фонду України соціального захисту інвалідів на користь ДП
"Судовий формаційний центр" - 114,56 грн. судових витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з
Харківського обласного відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "АСС" державне мито в розмірі 28,00 грн.
сплачене відповідачем при подачі апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даною постановою Харківське обласне відділення
Фонду України соціального захисту інвалідів, подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову по даній справі, як прийняту з порушенням
норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами попередніх інстанції норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст.
19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. ( 875-12 ) (875-12)
із змінами та
доповненнями для підприємств, (об’єднань), установ і організацій
незалежно від форми власності і господарювання встановлюється
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності
працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості
одного робочого місця.
Статтею 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що підприємства
(об'єднання), установи і організації, незалежно від форми
власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів
менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19
цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
, щороку сплачують відповідним
відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні
санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в
установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте
інвалідом.
Суд попередньої інстанції вірно зазначив, що згідно із ч. 1 ст.
18 вищевказаного закону ( 875-12 ) (875-12)
, працевлаштування інвалідів
здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці
та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями інвалідів. Відповідно до п. 10
"Положенням про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314
( 314-95-п ) (314-95-п)
. працевлаштування інвалідів здійснюється державною
службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами
народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з
урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей
і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
місцеві органи соціального захисту населення: виявляють
інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої
здібності та можливості на підставі індивідуальних програм
реабілітації; щомісячно надсилають державній службі зайнятості
списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням
професій, спеціальностей; подають державній службі зайнятості
заявки на професійне навчання інвалідів; ведуть інформаційний
банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Державна служба зайнятості також веде облік інвалідів, які
звернулися за допомогою у працевлаштуванні; веде облік робочих
місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди;
сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з
урахуванням рекомендацій МСЕК; щоквартально подає місцевим
органам соціального захисту населення інформацію про
працевлаштування інвалідів.
В свою чергу на підприємство покладається обов'язок щорічно до
1.02.року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду
соціального захисту інвалідів відомості про середню річну
заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність
штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих
інвалідів; (Абзац третій пункту 14 в редакції Постанови КМ N 19
(19-2002-п) від 10.01.2002 ( 19-2002-п ) (19-2002-п)
).
Суд апеляційної інстанції встановив під час дослідження
матеріалів справи, що у звіті про зайнятість та працевлаштування
інвалідів за 2003 рік ТОВ “АСС” зазначено, що середньооблікова
чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача
складає 55 осіб. Чисельність інвалідів - штатних працівників які
повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4%
нормативу згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
визначена у
кількості 2 робочих місць.
Отже, відповідач вимоги закону виконав. Згідно із звітом про
зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003рік, передбачив
2 робочих місця для штатних працівників інвалідів, створених
відповідно 4-х відсотковому нормативу. Фактично на підприємстві
не працювало жодного інваліда.
Як досліджено судом апеляційної інстанції, що із матеріалів
справи вбачається, що визначеними органами влади інваліди для
працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися,
так само як і інваліди безпосередньо не зверталися для
працевлаштування до ТОВ “АСС”.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у
прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до
підприємства відповідача або які направлені органами
переліченими у ст. 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
позивачем суду не
представлені і у справі, відсутні.
Аналіз положень Закону про захист інвалідів ( 875-12 ) (875-12)
дає
підстави для висновку про те, що : хоча Законом ( 875-12 ) (875-12)
і
покладений на підприємства обов'язок щодо створення робочих
місць для інвалідів, проте тільки в порядку передбаченому
"Положенням про робоче місце інваліда про порядок
працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
. Крім
того, обов'язок підприємств щодо створення робочих місць для
інвалідів не супроводжує його обов'язком підбирати і
працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, такий
обов'язок покладається на органи працевлаштування що перелічені
в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
.
Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
передбачає, що незалежно від форм
власності і господарювання встановлює підприємствам норматив
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у
розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих,
однак порядок виконання вказаного Закону передбачений
"Положенням про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України від 05.1995 р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що чинне
законодавство не зобов'язує підприємства самостійно займатися
працевлаштуванням інвалідів. За таких обставин, покладати на -
підприємство відповідальність у вигляді штрафних санкцій за
неналежне виконання своїх обов'язків спеціально уповноваженими
органами є неправомірним і суперечить як загальним принципам
права, так і ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка
передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на
засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити
те, що не передбачено законодавством.
Отже, суд попередньої інстанції у повному обсязі з’ясував
матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що Харківським апеляційним
господарським судом вірно застосовані норми матеріального та
процесуального права і тому підстав для скасування постанови
Харківського апеляційного господарського суду у даній справі не
вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів, м. Харків на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2005 у
справі № 27/498-04 залишити без задоволення.
2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
20.04.2005 у справі № 27/498-04 залишити без змін.
Головуючий О.В. Яценко
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова