36/74 Про визнання недійсним частини договору, - Текст документа

У січні 2004 року ЗАТ “Д.С. Інвестмент” звернулось до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду майна України по м. Києву про визнання недійсним частини договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.02.2004 року позов задоволено. Визнано недійсним п. 2.5 Додаткової угоди № 419/2 від 26.04.2002 року до договору купівлі-продажу об”єкта незавершеного будівництва № 000419/30 від 01.11.1996 року, укладеної між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ЗАТ “Д.С. Інвестмент”. Зобов’язано Регіональне відділення Фонду майна України по м. Києву внести зміни до Додаткової угоди № 419/2 від 26.04.2002 року до Договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва № 000419/30 від 01.11.1996 року, а саме виключити з її тексту п. 2.5.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву подало касаційну скаргу в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 17.02.2004 року скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.1996 року між відповідачем та ЗАТ “Торговий дім Дніпро” було укладено договір купівлі-продажу № 000419/30 об’єкту незавершеного будівництва: інженерно-лабораторний корпус № 120, який розташований за адресою: м. Київ, вул.. Бориспільська, 9 загальною площею 8069 кв.м. 25.11.1996 року ЗАТ “Торговий дім Дніпро” було видано свідоцтво про власність за № 461.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києва та Компанією “Нью Сайт Інвестмент Лтд” 07.05.2001 року була підписана додаткова угода № 419/1, яка є невід’ємною частиною договору від 01.11.1996 року, про внесення змін і доповнень до договору купівлі-продажу № 000419/30 від 01.11.1996 року.

На підставі п. 1.2 укладеної додаткової угоди власником об’єкта незавершеного будівництва: інженерно-лабораторний корпус № 120, який розташований за адресою: м. Київ, вул.. Бориспільська, 9 є Компанія “Нью Сайт Інвестмент Лтд”.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 23.03.2001 року між Компанією “Нью Сайт Інвестмент Лтд” та ЗАТ “Д.С. Інвестмент” уклали договір на інвестування та відчуження об’єкту незавершеного будівництва –інженерно - лабораторний корпус № 120. За укладеним договором позивач набув права власності на інженерно –лабораторний корпус № 120.

Позивач та відповідач 26.04.2003 року уклали додаткову угоду № 419/2 до договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва № 000419/30. Пунктом 2.5 додаткової угоди сторони передбачили, що позивач зобов’язується, не відчужувати об’єкт незавершеного будівництва інженерно - лабораторний корпус № 120, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 та земельну ділянку, на який розташований об’єкт, до завершення будівництва і введення об’єкту в експлуатацію.

Приватизація об’єкту незавершеного будівництва, яке відбулося 25.11.1996 року, проводилась на підставі Закону України “Про приватизацію державного майна” (2163-12) та Указу Президента України № 456/93 від 14.10.1993 року (456/93) , в яких були відсутні будь-які обмеження щодо подальшого відчуження об’єкту приватизації.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (2171-12) зобов’язання покупця передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою силу для осіб, які придбають цей об’єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов’язань”.

Оскільки договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва № 000419/30 від 01.11.1996 року не мав будь-яких обмежень щодо відчуження придбаного об’єкту приватизації до закінчення будівництва та враховуючи, що всі права та обов’язки за договором відповідно до додаткової угоди перейшли в повному обсязі до позивача, як правонаступника покупця за договором купівлі-продажу, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про визнання недійсним п. 2.5 додаткової угоди № 419/2 від 26.04.2002 року.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду є повною, законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України