ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 21/791
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
судді
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
РВ ФДМУ по Дніпропетровської області
на постанову від 19.04.05 Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 21/791 господарського суду м. Києва
за позовом РВ ФДМУ по Дніпропетровської області
до 1.Спеціалізованого підприємства “Юмоіл”
2.ТзОВ “Індосамент-Центр”
3.ЗАТ “Фарм-Інвест”
3-тя особа без ВАТ “Дніпрофарм”
самостійних
вимог
Про визнання відомостей стосовно власників пакету акцій
У справі взяли участь представники сторін:
позивача: Сакало В.А., довір. від 13.06.05 № 42
відповідачів: не з’явилися
Клопотання СП “Юмол” про перенесення слухання справи колегією
суддів відхилено.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.07.2004 року в
позові відмовлено повністю (суддяЕ.Шевченко).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.04.05 рішення місцевого суду залишено без змін (колегія
суддів: Коробенка Г.П. - головуючого, суддів Андрієнка В.В.,
Полянського А.Г.)
Прийняті судові рішення мотивовані тим, що договір № 17к, який
було підписано 25.05.2000 відповідав вимогам чинного на то1 час
законодавства (нормам ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), У разі, коли після
укладання угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого
інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент
укладання угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а
не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.
Підстави, зазначені позивачем для визнання угоди недійсною,
зокрема ч. 8 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного
майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
та ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
набрали
чинності після підписання сторонами оскаржуваного договору.
В поданій касаційній скарзі РВ ФДМУ по Дніпропетровської області
просить скасувати рішення та постанову попередніх судових
інстанцій, посилаючись на невірне застосування судами норм
матеріального права. Скаржник вважає, що судами не повно
встановлені обставини справи: що згідно п. 5.3 договору
купівлі-продажу від 24.07.1996 № 3948 якщо об’єкт приватизації
відчужується покупцем, то умови дійсного договору зберігають
силу для нового власника на термін, встановлений цим
договором. Скаржник вважає, щодо спірних правовідносин слід
застосовувати ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який вступив в силу
01.01.04.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
24.07.1996 р. між Позивачем та Довірчим товариством з додатковою
відповідальністю “Фінансова компанія “Гала-траст” був укладений
договір купівлі-продажу за майнові сертифікати державного пакету
акцій Відкритого акціонерного товариства “Дніпрофарм” № 3948.
Згідно умов даного договору Довірче товариство з додатковою
відповідальністю “Фінансова компанія “Гала-траст” стало
власником 24% статутного фонду ВАТ “Дніпрофарм”.
У п. п. 1.6., та 5.2. зазначеного договору сторони дійшли згоди
про те, що Довірче товариство з додатковою відповідальністю
“Фінансова компанія “Гала-траст” зобов'язаний внести інвестиції
в сумі 30 млрд. грн.. Пунктом 5.3. вказаного Договору також
встановлювалась вимога: якщо об'єкт приватизації відчужується
Покупцем, то умови дійсного Договору зберігають силу для нового
власника на термін, встановлений цим Договором.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в подальшому
об'єкт приватизації неодноразово відчужувався на користь інших
власників.
Так, станом на 16.05.03р. зареєстрованою особою в системі
реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ “Дніпрофарм” є СП
“Юмоіл”. Станом на 20.12.00р. ЗАТ “Фарм-Інвест” є власником
акцій ВАТ “Дніпрофарм” в розмірі 24% статутного фонду емітента.
25.05.2000р. між ЗАТ “Фарм-Інвест” та СП “Юмоіл” було укладено
договір купівлі-продажу цінних паперів № 17-К, відповідно до
умов якого ЗАТ “Фарм-Інвест” передало у власність СП “Юмоіл”
акції прості іменні у розмірі 12% від статутного фонду ВАТ
“Дніпрофарм”.
Згідно п. 3.3 договору № 17-К від 25.05.00, разом із правом
власності на придбані цінні папери на покупця покладається
відповідна частина пов'язаних із цінним паперами інвестиційних
зобов'язань, виконання яких, відповідно до умов некомерційного
конкурсу, що проводився ФДМУ під час першого відчуження ЦП, є
необхідною умовою набуття права власності на ЦП. Умовами
договору не визначено яка частина інвестиційних зобов’язань
переходить до покупця, не встановлено розмір інвестицій у
конкретній грошовій сумі, а також не встановлено строки
виконання таких зобов’язань. План приватизації, у відповідності
до якого проводився викуп спірного пакету акцій, а також
бізнес-план, який надавався первісним покупцем до РВ ФДМУ у
відповідності до якого можливо було б встановити терміни
внесення інвестицій, їх обсяги та інше –відсутні.
Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що позивач
не звертався до СП “Юмоіл” з вимогою про виконання зобов’язань
щодо інвестування ВАТ “Дніпрофарм”.
Касаційна інстанція зазначає, що первісний позов був поданий про
розірвання договору, повернення пакету акцій; стягнення пені та
штрафу. В подальшому позивач змінив позовні вимоги (арк. 81, 92,
том. 2) і просив визнати недійсним договір купівлі-продажу
цінних паперів від 25.05.2000 як такий, що протирічить ст. 215
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 27 Закону України “Про приватизацію
державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
.
Окрім цього, відповідно до п. 5.3 договору купівлі-продажу від
24.07.1996 № 3948, якщо об’єкт приватизації відчужується
покупцем, то умови дійсного договору зберігають силу для нового
власника на термін, встановлений цим договором, тобто до
24.07.2001.
Таким чином термін дії первісного договору від 24.07.1996
закінчився.
З огляду на змінені позовні вимоги суди попередніх інстанцій
правильно вказали, що оскільки спірний договір підписано
25.05.2000 та на нього поширюється дія норм ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і він не повинен відповідати вимогам ч. 8 ст. 27 Закону України
“Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, що набрала
чинності після підписання договору, а саме з 27.06.2000.
Попередні судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку, що з
підстав, зазначених позивачем спірний договір не може бути
визнаний недійсним, оскільки він відповідає нормам
законодавства, що діяло на момент його підписання.
Щодо стягнення пені та штрафу. Відповідно ст. 27 Закону України
“Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
термін дії
зобов’язань, що включаються до договорів купівлі-продажу об’єкта
приватизації, не повинен перевищувати п’ять років. Таким чином
зобов’язання по договору від 24.07.1996 припинили своє існування
25.07.2001 і відповідно термін дії первісного договору
скінчився.
Оскільки попередніми судовими інстанціями встановлено, що
договором не передбачені строки виконання зобов’язань, а позивач
не звертався до СП “Юмоіл” з вимогою про виконання зобов’язань
щодо інвестування ВАТ “Дніпрофарм”, суди обгрунтовано дійшли
висновку, що нарахування штрафних санкцій є неправомірним і
відмовили в їх стягненні.
З огляду на викладене доводи касаційної інстанції до уваги не
приймаються. Підстави для скасування попередніх судових рішень
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.04.2005 у справі № 21/791 –без змін.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун