ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 13/457-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Биков В.А.,
відповідачів - не з’явилися,
розглянувши у Ізюмської ОДПІ
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 11.04.2005 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 13/457-04
за позовом Ізюмської ОДПІ
до 1. ВАТ “Міжрайагропостач”
2. МПП “Валена”
Про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.09.2003
№ 07/09/03
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.02.2005
в позові відмовлено повністю у зв’язку з недоведеністю умислу
сторін на укладення оспорюваної угоди з метою завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства, а також з
посиланням на відповідність угоди чинному на той час
законодавству.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
11.04.2005 рішення залишено без змін з тих же підстав.
Ізюмська ОДПІ в поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення
позовних вимог, оскільки вважає, що при реалізації угоди ВАТ
“Міжрайагропостач” виписало податкову накладну з відображенням
ПДВ в сумі нарахованих коштів, при цьому фактично не сплачувало
податок до бюджету. В результаті здійснення оспорюваного
договору товариством заявлено до відшкодування з державного
бюджету податку на додану вартість в декларації за вересень
2003р. в сумі 1062391 грн. З урахуванням викладеного, оспорювану
угоду укладено відповідачами не в рамках проведення
фінансово-господарської діяльності, а з метою формування
податкового кредиту з наступним відшкодуванням ПДВ з Державного
бюджету.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки судами
попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутнього у
засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та
постанова - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних
вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, з передачею справи на новий
розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції з
огляду на наступне.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд виходив з того, що
укладений між відповідачами договір № 07/09/03 від 07.09.2003 та
додаткову угоду № 1 від 27.09.2003 виконано в повному обсязі, що
підтверджується накладною № 24 від 10.09.2003, податковою
накладною № 25 від 10.09.2003, актом приймання-передачі товару
від 10.09.2003 та актом від 27.09.2003 № 1 приймання-передачі
простого векселя № 64304998821311 номінальною вартістю
23250860,1 грн. Позивачем не доведено укладення оспорюваного
договору з метою завідомо суперечною інтересам держави та
суспільства, як і не доведено підписання цього договору від
імені МПП “Валена” неуповноваженою особою.
Колегія погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав
для визнання договору від 07.09.2003 недійсним на підставі
ст. 48 чинного на той час ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції від
18.07.1963р., оскільки з матеріалів справи не вбачається та
позивачем не доведено відсутність у громадянина Гілбера І.В. як
директора МПП “Валена” підписувати від імені підприємства
цивільні угоди та інші первинні документи у вересні 2003 року.
Наявні у справі копії податкових декларацій з ПДВ за січень та
лютий 2003р. (а.с.15-18), які подані 19.05.2003р. за підписом
Ізотова В.Ю. як директора МПП “Валена”, та реєстраційна картка
МПП “Валена” від 26.06.2001 (а.с. 19) не спростовують наявність
у Гілбера І.В. повноважень підписати оспорюваний договір станом
на 07.09.2003р., оскільки протягом трьох місяців засновником МПП
“Валена” могло бути прийняте рішення про зміну керівництва.
Разом з тим, судами попередніх інстанції залишено поза увагою ті
обставини, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування
- це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у
зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим
Законом.
Відмовляючи в позові, суди не звернули уваги на те, що з огляду
на застосування відповідачами вексельної форми розрахунків сума
ПДВ продавцю при придбанні товару покупцем не сплачена, як і
вартість товарів, отже, не було факту надмірної сплати податку,
а тому не існувало бюджетної заборгованості перед ВАТ
“Міжрайагропостач”.
За змістом Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, право на відшкодування виникає
лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту
існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який
платником не оплачений.
До такого висновку слід прийти, застосовуючи аналогію закону та
виходячи з системного аналізу Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема,
абзацу 3 п. 4.8 ст. 4, де передбачено, що векселі отримані, але
не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових
зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку,
незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються.
Такий висновок узгоджується з визначенням “платник податку”, яке
вжите в п. 1.3 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за яким, зокрема, це особа, яка згідно з цим
Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету
податку, що сплачується покупцем. Оскільки в даному випадку,
продавцем (векселедавцем) податок з покупця не утриманий, то у
останнього відсутнє право вимагати бюджетного відшкодування.
Наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд
України при перегляді в касаційному порядку справ даної
категорії, які виникають з податкових відносин (постанова від
11.02.2003 у справі № А7409/1-03).
Таким чином застосування сторонами вексельної форми розрахунків
свідчить про укладення відповідачами оспорюваного договору саме
з метою формування податкового кредиту та подальшого
відшкодування першому відповідачу з держбюджету сум ПДВ, який
фактично не був сплачений та не надходив до бюджету за
наслідками здійсненої у вересні 2003р. господарської операції
купівлі-продажу.
В зв’язку з цим передчасними визнаються висновки судів про
недоведеність укладення оспорюваної угоди з метою завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанції в супереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки,
а згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної
оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає
направленню на новий розгляд в частині позовних вимог про
визнання недійсним договору на підставі ст. 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
для достовірного з’ясування інших обставин, які
мають істотне значення для правильного вирішення спору в цій
частині позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 –111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ізюмської ОДПІ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2005
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.04.2005 у справі № 13/457-04 скасувати в частині відмови в
задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 07.09.2003 № 07/09/03 на підставі ст. 49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
з передачею справи на новий розгляд в цій
частині позовних вимог до господарського суду Харківської
області.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун