20-10/022 Про стягнення 4 664,17 грн., - Текст документа

У березні 2005 року ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Магус ЛТД” про стягнення 4664,17 грн.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 21.04.2005 року в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року рішення місцевого господарського суду від 21.04.2005 року скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 4664,17 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ТОВ “Магус ЛТД” подало касаційну скаргу в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду з даної справи.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.11.2001 року між ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” та ТОВ “Магус ЛТД” “Херсонобленерго” було укладено договір № 1620, відповідно до якого енергопостачальник зобов’язується абоненту електроенергію як різновид товарної продукції в обсягах, дозволених до використання відповідно до договірних квартальних (місячних) розрахункових величин споживання електричної енергії та потужності, встановлювати абонентну величину споживання електричної енергії та дозволену до використання потужність.

Абонент зобов’язується здійснювати оплату за спожиту електроенергію виключно грошовими коштами на розрахунковий період енергопостачальній організації по тарифам та в строки, вказані в додатку 5, здійснювати споживання електроенергії в обсягах, які не перевищують договірні величини.

Пунктами 1.2.2, 2.1.2 укладеного договору, сторони обумовили, що споживач зобов’язується споживати електричну енергію в об’ємах, що не перевищують договірні величини, а за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику повну вартість спожитої енергії та чотирикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії, що прямо передбачено ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) .

Пунктом 2.1.1 договору передбачено право енергопостачальника знижувати в односторонньому порядку договірні величини споживання електричної енергії у разі несвоєчасної оплати спожитої електроенергії. Пунктом 5.3 Правил користування електричною енергією (z0417-96) передбачено, що коригування граничної величини споживання проводиться за підсумками місяця з урахуванням фактичної оплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв’язку з несвоєчасною оплатою спожитої електроенергії в серпні 2003 року споживачу було проведення коригування граничної величини споживання до рівня фактично сплаченої згідно з доданого розрахунку і нараховано за перевищення ліміту споживання за серпень 2003 року на суму 4663,17 грн. Рахунок за перевищення ліміту не був сплачений відповідачем.

Враховуючи наведене, суду апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості за перевищення ліміту споживання відповідачем.

Посилання скаржника про обов’язкове фіксування актом перевищення ліміту електроспоживання не може бути взяте судом до уваги враховуючи наступне.

Пунктами 7.30, 7.31 Правил користування електричною енергією (z0417-96) встановлено, що акти складаються про порушення, які допущені споживачем при користуванні електричної енергії. Оскільки перевищення споживачем договірних величин споживання є правопорушенням в електроенергетиці, відповідно до ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) , суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що складання відповідного акту не потрібно.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року є повною. законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року у справі № 20-10/022 залишити без змін.