ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 12/141-185-21/51-20/170
Вищий господарський суд України у складі колегії судів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні (доповідач),
Панченко Н. П. , Плахотнюк С.О.
розглянувши касаційну скаргу Державного Київського підприємства
по виробництву
і додані до неї матеріали бактерійних препаратів „Біофарма”
на постанову від 22.06.2005р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 12\141-185-21\51-20\170
господарського суду м. Києва
за позовом Науково-виробничого підприємства товариства з
обмеженою відповідальністю „Медфарм”
до Державного Київського підприємства по виробництву бактерійних
препаратів “Біофарма”
про стягнення 1265366,16 грн.
В судовому засіданні 20.09.2005р. взяли участь представники
сторін:
позивача –Федоренко О.В. (дов. від 27.04.2005р.), Шаповал В.В.
(дов. від 01.09.2005р.);
відповідача - Федоров Д.А. (дов. від 14.03.2005р.)
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні 20.09.2005р. оголошувалася перерва до
27.09.2005р.
Науково-виробниче підприємство товариство з обмеженою
відповідальністю „Медфарм” в січні 2002 р. звернулося в
господарський суд м. Києва з позовом до Державного Київського
підприємства по виробництву бактерійних препаратів „Біофарма”
про заборону використання відповідачем знаку для товарів та
послуг у вигляді графічного зображення „Рінгера-Локка”, а в
лютому 2002 р. звернулося в господарський суд м. Києва з позовом
до Державного Київського підприємства по виробництву бактерійних
препаратів „Біофарма” про стягнення 1467200,00 грн. збитків,
заподіяних використанням знаку для товарів та послуг у вигляді
графічного зображення „Рінгера-Локка”. Господарським судом міста
Києва обидві справи об’єднані в одну справу за № 12\141-185.
В подальшому позивач змінив підстави та розмір позовних вимог і
вимагав стягнути з відповідача 2362200,00 грн., як відшкодування
шкоди діловій репутації та майновим інтересам, заподіяної
використанням реєстраційного посвідчення № Р\988\17\31 на
лікарський засіб під назвою розчин Рінгера-Локка.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2003р. в
частині позовних вимог про заборону використовувати знак для
товарів та послуг у вигляді графічного зображення
„Рінгера-Локка” провадження у справі припинено на підставі
п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а в решті позовних
вимог відмовлено. Постановою від 13.05.2004р. Вищого
господарського суду України у справі № 12\141-185 рішення від
26.03.2003р. Господарського суду міста Києва залишено без змін.
Постановою від 12.10.2004р. Верховного Суду України рішення від
26.03.2003р. Господарського суду міста Києва та постанову від
13.05.2004р. Вищого господарського суду України у справі
№ 12\141-185 залишено в силі в частині припинення провадження у
справі щодо позовних вимог про заборону використовувати знак для
товарів та послуг у вигляді графічного зображення
„Рінгера-Локка”, а в решті –скасовано. Справу передано на новий
розгляд.
В постанові від 12.10.2004р. Верховного Суду України зазначено,
що при новому розгляді цієї справи, суду першої інстанції слід
надати юридичну оцінку нормативно-правовому обґрунтуванню
заявлених позовних вимог, в яких йдеться про неправомірне
використання відповідачем чужого позначення лікарського засобу
Рінгера-Локка, а також всебічно і повно перевірити доводи, на
яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, врахувати
роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в
постановах від 27.03.1992р. № 6 „Про практику розгляду судами
цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”
( v0006700-92 ) (v0006700-92)
та від 31.03.1995р. № 4 „Про судову практику в
справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
і вирішити спір відповідно до закону.
Під час нового розгляду справи, в лютому 2005 р. позивач
звернувся до господарського суду м. Києва із заявою від
01.02.2005р. про уточнення позовних вимог, в якій він змінив
розмір та підстави позовних вимог і, відповідно, вимагав
стягнення 1215900,00 грн. шкоди, завданою недобросовісною
конкуренцією, посилаючись на норми статей 4, 8 та 20 Закону
України „Про захист від недобросовісної конкуренції”
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, та статей 440 та 440-1 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
і зазначаючи, що недобросовісною конкуренцією, на
його думку, є використання відповідачем без згоди позивача
фірмового найменування позивача та нормативно-технічної
документації, зокрема, номеру реєстраційного посвідчення
Р\98\17\31 та дозволу ВМ № 114 на здійснення промислового
випуску лікарського засобу розчину Рінгера-Локка.
В березні 2005 р. позивач звернувся до господарського суду міста
Києва із заявою від 15.03.2005р. про збільшення розміру позовних
вимог, в якій він вимагав стягнення 1265366,16 грн. шкоди.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що
виробництво лікарського засобу розчину Рінгера-Локка було
розпочато сторонами спільно на підставі укладеного між ними
договору про спільне виробництво лікарських препаратів від
17.02.1998р. Маркування спільно виробленої продукції за
договором про спільне виробництво лікарських препаратів від
17.02.1998р., в тому числі, лікарського засобу розчину
Рінгера-Локка, відповідно до норм Закону України „Про лікарські
засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
та нормативних актів Міністерства охорони
здоров’я України. Використання відповідачем нормативно-технічної
документації, зокрема, тимчасової фармакопейної статті
42У-82\165-600-98 та пускового регламенту не потребувало згоди
позивача, а було обов’язковим при виробництві лікарських
засобів, згідно до положень нормативних актів Міністерства
охорони здоров’я України. Дозвіл ВМ № 114 на здійснення
промислового випуску лікарського засобу розчину Рінгера-Локка
відповідачем взагалі не використовувався, оскільки його було
скасовано в 1998 році. Замість дозвільного порядку Кабінетом
Міністрів України введений реєстраційний порядок допуску
лікарських засобів в Україні. Також, відповідач стверджує, що
видача позивачеві реєстраційного посвідчення Р\98\17\31 не
передбачає виключних прав на виробництво лікарського засобу
розчину Рінгера-Локка. Окрім того, відповідач стверджує, що не
вчиняв неправомірних дій, які б вважалися недобросовісною
конкуренцією, а діяв відповідно до умов договору, нормативних
актів Міністерства охорони здоров’я України і законодавства
України.
Рішенням від 18.03.2005р. господарського суду міста Києва в
позові про стягнення 1265366,16 грн. шкоди, завданої діями
недобросовісної конкуренції було відмовлено в повному обсязі.
Постановою від 22.06.2005р. Київського апеляційного
господарського суду вищевказане рішення від 18.03.2005р.
господарського суду міста Києва скасовано, а позовні вимоги про
стягнення 1265366,16 грн. шкоди, завданої діями недобросовісної
конкуренції задоволено в повному обсязі.
В своїй касаційній скарзі Державне Київське підприємство по
виробництву бактерійних препаратів „Біофарма”, просить постанову
від 22.06.2005р. Київського апеляційного господарського суду
скасувати, а рішення від 18.03.2005р. господарського суду міста
Києва залишити без змін. Скаржник посилається на те, що при
прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції
порушені норми матеріального і процесуального права, зокрема,
ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 4-2, 4-3,
4-6, 4-7, 32, 34, 43, 99, 105, Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, статей 71, 80, 440, 453 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 256, 257, 267, 459, 462, 463,
465, 467, 1166, 1192 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
статей 154, 155, 156 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
статей 11, 12, 15 Закону України „Про лікарські засоби”
( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
, та статей 20, 27, 28, 30 Закону України „Про
захист від недобросовісної конкуренції” ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарськими
судами норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у
складі Григоровича О.М. –головуючий (доповідач), Гольцової Л.А.
та Рябухи В.І. винесено постанову у справі
№ 12\141-185-21\51-20\170, якою задоволено апеляційну скаргу
Науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою
відповідальністю „Медфарм”, і стягнуто із Державного Київського
підприємства по виробництву бактерійних препаратів „Біофарма”
1265366,16 грн. збитків, а рішення від 18.03.2005р.
господарського суду м. Києва скасовано. Згадану постанову
Київського апеляційного господарського суду датовано 22.05.2005
року.
Як вбачається із копії оскаржуваної постанови від 22.06.2005р.,
поданої скаржником разом із касаційною скаргою, склад суду
вказаний у вступній частині (Григорович О.М., Гольцова Л.А.,
Рябуха В.І.) відрізняється від складу, який її підписав в
резолютивній частині (Григорович О.М., Губенко, Рябуха В.І.).
Відповідно до пункту 4) частини другої ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм
процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування такого судового рішення, коли згадане рішення або
постанова суду не підписані будь-ким із суддів або підписані не
тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові.
В листі від 04.07.2005р. за підписом головуючого судді
Григоровича О.М. серед іншого вказується про те, що через
технічну помилку, в копіях постанови від 22.06.2005р. Київського
апеляційного господарського суду розісланих сторонам, в
резолютивній частині замість прізвища судді Гольцової Л.А. було
зазначено прізвище судді Губенко Н.М., а саму помилку виправлено
через направлення сторонами постанови із правильно зазначеними
прізвищами суддів.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, час її винесення
Київським апеляційним господарським судом - „22.05.2005р.”,
зазначений невірно, оскільки її резолютивну частину було
оголошено саме 22.06.2005р., що, зокрема, підтверджується листом
від 04.07.2005р. за підписом головуючого судді Григоровича О.М.
Згідно зі ст. ст. 4-6 та 4-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
перегляд в апеляційному порядку
рішень місцевих судів здійснюється колегіями суддів у складі
трьох суддів, а судове рішення повинно прийматися за
результатами обговорення усіх обставин справи більшістю голосів
суддів.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. 9 постанови від 29.12.1976 року № 11 „Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, суди мають точно і неухильно
додержувати вимог закону про порядок постановлення і
проголошення рішення. Згідно зі ст. 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в постанові
апеляційного суду мають бути зазначено дійсний склад суду та
дійсну дату її прийняття, оскільки постанова набирає чинності з
дня її прийняття.
Таким чином, апеляційним господарським судом при винесені
постанови від 22.06.2005р. не дотримано вимог, встановлених
ст. 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, що відповідно до пункту 4) частини другої
ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування цієї постанови.
Зібрані в справі матеріали, надають підстави стверджувати, що
спір між сторонами виник через порушення зобов’язань за
договором про спільне виробництво лікарських препаратів від
17.02.1998р. Предметом вказаного договору було передбачено
спільне впровадження у виробництво лікарських засобів, та
зокрема, розчину Рінгера-Локка. Програмою робіт, яка є додатком
№ 1 до цього договору передбачалося впровадження в промислове
виробництво розчину Рінгера-Локка у флаконах місткістю 200 мл у
1998 –20000 шт., у 1999 році –50000 шт., у 2000 - 2001 роках
–70000 штук на рік. Згідно із розділом IV цього договору
відповідач зобов’язався проводити контроль за правильним
використанням обладнання, відповідністю виготовлених
медпрепаратів вимогам науково-технічної документації та за
правильним ведення документації. Позивач, згідно із розділом IІІ
договору зобов’язався в необхідному об’ємі завозити сировину,
створити тимчасовий трудовий колектив із співробітників цеху та
силами цього колективу після основного робочого часу з
поставленої ним сировини виробляти медпрепарати. Відповідно до
п. 9.1 витрати і збитки кожна сторона покриває самостійно.
Розподіл результатів від спільного виробництва, згідно із п. 8.1
договору, здійснювався шляхом самостійної реалізації виробленої
продукції, 70% від загального обсягу якої належало позивачеві і,
відповідно, 30% - відповідачеві. Вироблена продукція, та
зокрема, лікарський засіб розчин Рінгера-Локка вироблявся
протягом дії договору від 17.02.1998р. Договір про спільне
виробництво лікарських препаратів від 17.02.1998р. сторонами не
розривався і не оспорювався, а по завершенню строку дії
–31.12.2001р. втратив силу.
Київським апеляційним господарським судом зроблено неправильний
висновок щодо обґрунтованості стягнення із відповідача збитків у
вигляді не отриманих позивачем доходів, в розмірі виручки від
продажу готової продукції в період з.07.1999 року по січень 2003
року.
Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги про стягнення
збитків, завданих недобросовісною конкуренцією через незаконне
використанням відповідачем фірмового найменування були заявлені
позивачем в заяві від. 01.02.2005р. про уточнення позовних вимог
у справі за № 12\141-185-21\51-20\170. До цього, позивач вимагав
стягнення збитків, заподіяних використанням знаку для товарів та
послуг у вигляді графічного зображення „Рінгера-Локка” та
збитків, і в тому числі, моральної шкоди, як відшкодування шкоди
діловій репутації та майновим інтересам, заподіяної
використанням реєстраційного посвідчення № Р\988\17\31. Лише в
заяві від 01.02.2005р. про уточнення позовних вимог позивач
змінив розмір та підстави позовних вимог і вперше заявив про
стягнення 1215900,00 грн. шкоди, завданою недобросовісною
конкуренцією, яка полягає у використанні його фірмового
найменування на етикетці розчину Рінгера-Локка.
Позовні вимоги про відшкодування збитків, завданих
недобросовісною конкуренцією через використання фірмового
найменування, заявлені позивачем лише в заяві від 01.02.2005р.
про уточнення позовних вимог. А сам розмір збитків уточнено в
наступній заяві від 15.03.2005р. про збільшення розміру позовних
вимог.
Ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлений трирічний строк позовної давності, а згідно зі
ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення
строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для
відмови в позові.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. 6 постанови від 29.12.1976 року № 11 „Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, мотивувальна частина рішення повинна
містити встановлені судом обставини, які мають значення для
справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів,
розрахунки, з яких суд виходив при задоволені грошових та інших
вимог. Визнаючи одні і відхиляючі інші докази, суд має
обґрунтувати.
Відповідно до матеріалів справи, клопотання про поновлення
строків позовної давності позивачем не подавалися, і судами не
розглядалися.
В лютому 2005р., на момент звернення позивача із заявою від
01.02.2005р. про уточнення позовних вимог, в якій він змінив
розмір та підстави позовних вимог, вимагаючи стягнення шкоди,
завданою недобросовісною конкуренцією, в межах строку позовної
давності перебували вимоги про стягнення з відповідача доходу
від виробленої продукції лише за 12 місяців в період
із.02.2002р. по січень 2003р. в сумі 353125,44 грн.
За позовними вимогами щодо стягнення доходів від виробництва за
31 місяць в період з.07.1999 року по січень 2002 року в сумі
912240,72 грн. був пропущений строк позовної давності на момент
їх пред’явлення у лютому 2005р.
За таких обставин, грошові вимоги в сумі 1265366,16 грн. не
підлягали задоволенню в зв’язку із пропуском строку позовної
давності.
Київський апеляційний господарський суд дійшов помилкового
висновку про наявність у позивача виключних прав на виробництво
розчину Рінгера-Локка.
Згідно із залучених до матеріалів справи рішення від
04.04.2002р. господарського суду м. Києва, постанови від
09.07.2002р. Київського апеляційного господарського суду та
постанови від 05.12.2002р. Вищого господарського суду у справі
№ 20\171 знак для товарів та послуг „Рінгера-Локка”, власником
якого було Науково-виробничого підприємства у формі товариства з
обмеженою відповідальністю „Медфарм” визнано недійсним, а саме
позначення „Рінгера-Локка” визнано загальновживаним, як
позначення загальновідомого лікарського засобу із
фармацевтичними властивостями замісника крові та
дезінтоксиканта.
Отже, використання відповідачем в найменуванні виробленого ним
лікарського засобу позначення розчин Рінгера-Локка є
правомірним.
Так, висновок апеляційного господарського суду про виникнення у
позивача виключних прав на виробництво лікарського засобу
розчину Рінгера-Локка через отримання від Міністерства охорони
здоров’я України реєстраційного посвідчення № Р\98\17\31 є
помилковим.
Як вбачається з матеріалів справи, видане позивачеві
Міністерством охорони здоров’я України реєстраційне посвідчення
Р\98\17\31, за своєю правовою природою, не відноситься до
правовстановлюючих чи правоохоронних документів, а є
індивідуальним дозвільним документом і не надає йому виключних
прав на виробництво лікарського засобу розчину Рінгера-Локка. Це
посвідчення свідчить про те, що відповідно до Порядку державної
реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998р. № 569
( 569-98-п ) (569-98-п)
лікарський засіб під назвою розчин Рінгера-Локка
складу відповідно ТФС 42У-82\165-600-98 зареєстрований в Україні
у вигляді лікарської форми розчин для ін’єкцій по 100 мл, 200
мл, 400 мл у пляшках. Видача посвідчень на лікарські засоби
передбачена Законом України „Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
з метою реєстрації лікарських засобів здійснення контролю за
додержанням вимог законодавства щодо забезпечення якості
лікарських засобів. Відповідно до ст. 9 Закону України „Про
лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
державна реєстрація лікарських
засобів здійснюється Міністерством охорони здоров’я України,
шляхом затвердження фармакопейної статті або методів контролю
якості лікарського засобу, погодження технологічного регламенту
або технології виробництва, а також включення відповідного
лікарському засобу до Державного реєстру лікарських засобів
України. Включення відповідного лікарського засобу до Державного
реєстру лікарських засобів України відбувається шляхом
присвоєння йому номеру, який вказується у реєстраційному
посвідченні. Відповідно до ст. 2 Закону України „Про лікарські
засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
Державний реєстр лікарських засобів
України представляє собою нормативний документ, який містить
відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і
застосування в медичній практиці.
Таким чином, Закон України „Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
не передбачає надання виключних прав на виробництво лікарських
засобів через видачу реєстраційних посвідчень. Видача
Міністерством охорони здоров’я України реєстраційного
посвідчення № Р\98\17\31 позивачеві означало включення
лікарського засобу розчин Рінгера-Локка до Державного реєстру
лікарських засобів України, які дозволені для виробництва і
застосування в медичній практиці.
Висновки апеляційного господарського суду про порушення
відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення якості
лікарських засобів не підтверджується наявними в матеріалах
справи документами. Законом України „Про лікарські засоби”
( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
встановлений державний контроль
організаційно-правових заходів, спрямованих на додержання
суб’єктами господарської діяльності вимог законодавства щодо
забезпечення якості лікарських засобів. Спеціальним органом
державного контролю якості лікарських засобів, відповідно до
ст. 14 Закону України „Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
, є
Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів
Міністерства охорони здоров’я України з підпорядкованими їй
державними інспекціями з контролю якості лікарських засобів в АР
Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Державний контроль
за додержанням умов виробництва лікарських засобів здійснює
Державний комітет України з медичної та мікробіологічної
промисловості та уповноважені ним державні органи.
Лікарські засоби вироблені в Україні, відповідно до ст. 15
Законом України „Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
, підлягають
перевірці з метою додержання вимог стандартів, технічних умов,
фармакопейних статей і технологічних регламентів, а також
забезпечення якості лікарських засобів під час виробництва,
транспортування, зберігання та реалізації. Така перевірка в
місті Києві здійснюється лабораторіями з аналізу якості
лікарських засобів Державної інспекції з контрою якості
лікарських засобів в місті Києві. Кожна серія лікарського
засобу, виробленого відповідачем піддавалися відповідній
перевірці. За результатами перевірок, відповідачеві видавалася
сертифікати аналізу, які свідчать про відповідність зразків
лікарського засобу вимогам фармакопейної статті.
В разі, коли лікарський засіб не відповідає вимогам
нормативно-технічної документації, зокрема, його неправильно
промарковано, на підставі Порядку заборони (зупинення),
вилучення з обігу лікарських засобів та поновлення їх обігу та
території України, затвердженого Наказом № 497 від 12.12.2001р.
( z1091-01 ) (z1091-01)
Міністерства охорони здоров’я України, такий
лікарський засіб забороняється для реалізації приписом Державної
інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства
охорони здоров’я України.
Залучені до матеріалів справи Сертифікати аналізів № 10972 від
04.12.2002р., № 8005 від 24.09.2002р. та № 9378 від
17.10.2002р., видані Державною інспекцією з контролю якості
лікарських засобів в м. Києві свідчать про відповідність
лікарського засобу розчин Рінгера-Локка, виробленого
відповідачем, вимогам до цього лікарського засобу, які містяться
в Тимчасовій фармакопейній статті 42У-82\165-600-98.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що
порушення його прав відбувалося через використання відповідачем
без його згоди фірмового найменування шляхом маркування на
етикетці лікарського засобу розчину Рінгера-Локка. Маркування
лікарських засобів в Україні, окремо від іншої продукції,
регламентується нормами Закону України „Про лікарські засоби”
( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
та нормативними документами Міністерства охорони
здоров’я України. Так, Законом України „Про лікарські засоби”
( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
в ст. 12 визначений перелік відомостей, який
повинен бути розміщений на етикетці лікарського засобу. В ст. 2
Закону України „Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
визначено,
що нормативним документом, яким встановлюються вимоги до
маркування лікарських засобів є фармакопейна стаття. Виробництво
лікарського засобу розчин „Рінгера-Локка” регламентовано
Тимчасовою фармакопейною статтею 42У-82\165-600-98, затвердженою
Фармакопейним комітетом Державного комітету з медичної та
мікробіологічної промисловості „Держкоммедбіопром” Міністерства
охорони здоров’я України –15.01.1998р., позивачем –12.01.1998р.,
відповідачем –09.01.1998р., вченим секретарем Фармакопейного
комітету України –14.01.1998р. Згідно до цієї статті на етикетці
лікарського засобу розчин Рінгера-Локка має бути вказано:
„Україна, Київське підприємство по виробництву бактерійних
препаратів „Біофарма” при участі НВП „Медфарм”, товарний знак і
адреса Київського підприємства по виробництву бактерійних
препаратів „Біофарма”. Розробка ДНЦЛС м. Харків”, назва
препарату латинською мовою та українською або російською мовами,
склад, місткість препарату в мл, надписи „Стерильне”, „Для
внутрівенного введення”, іонний склад на 1 мл препарату,
„Осмолярність близько 324 м0см\л”, умови зберігання,
реєстраційний номер, номер серії, строк придатності, штриховий
код.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. 2 постанови від 27.03.1992р. № 6 „Про практику
розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування
шкоди” ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
загальними умовами притягнення до
цивільно-правової відповідальності у відповідності до цивільного
законодавства є: протиправна поведінка, заподіяння шкоди,
причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною
шкодою та вина. За відсутності хоча б одного з вище перелічених
елементу на особу не може бути покладена цивільно-правова
відповідальність (окрім окремих виключних випадків, які
стосуються вини).
За таких обставин, маркування відповідачем лікарського засобу
розчину Рінгера-Локка здійснено відповідно до вимог нормативних
документів Міністерства охорони здоров’я України та відповідних
положень Законом України „Про лікарські засоби” ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
Таким чином висновки, апеляційного господарського суду про
порушення прав позивача через використання відповідачем без його
згоди фірмового найменування шляхом маркування на етикетці
лікарського засобу „Розчину „Рінгера-Локка”, є необґрунтованими
та безпідставними, оскільки не відповідають дійсним обставинам
справи.
Посилаючись на лист ДП „Державний науковий центр лікарських
засобів” від 27.04.2005р. № 01-2\685, апеляційний господарський
суд дійшов помилкового висновку про те, що промислова технологія
виробництва лікарського засобу розчину Рінгера-Локка була
розроблена і належить Науково-виробничому підприємству
товариству з обмеженою відповідальністю „Медфарм”, та зокрема,
розроблена позивачем технологія виробництва дозволяє отримувати
розчин Рінгера-Локка із властивостями, які вирізняють його від
подібних розчинів. Також, посилаючись на цей лист, апеляційний
господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що
позивачеві належать права інтелектуальної власності на
технологію промислового випуску лікарського засобу розчину
Рінгера-Локка із значно тривалішим терміном його зберігання, що
надає позивачу перевагу перед іншими виробниками.
Головними принципами судочинства, відповідно до статей 4-2 та
4-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є
рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом
та змагальність, яка полягає в обов’язку покладеному на суд щодо
створення необхідних умов сторонам для обґрунтовування вимог та
подання заперечень доказами. Окрім того, в ст. 32 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначено, що
доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких
господарський суд у визначеному законом порядку встановлює
наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і
заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення
для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 2 статті 459 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
технологія промислового виробництва є об’єктом
винаходу може бути продукт або процес у будь-якій сфері
технології, а згідно зі статтею 155 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
до об’єктів інтелектуальної власності у сфері
господарювання відносяться права на винаходи. Отже, технологія
промислового випуску лікарського засобу розчину Рінгера-Локка є
об’єктом винаходу.
Відповідно до статті 462 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
статті 155 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 25
Закону України „Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”
( 3687-12 ) (3687-12)
набуття права інтелектуальної власності на винахід
засвідчується саме патентом. Видача патентів на винахід
перебуває в компетенції Державного департаменту інтелектуальної
власності Міністерства освіти і науки України.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд має оцінювати докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
До матеріалів справи не залучалося патентів про охорону
винаходів на промисловий випуск лікарського засобу розчину
Рінгера-Локка.
Відповідно до ст. 463 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід є:
винахідник та особи, які набули прав на винахід.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру патентів і
деклараційних патентів України на винахід від 28.07.2005р.
№ 10060\1, винахід технології промислового випуску лікарського
засобу розчину Рінгера-Локка перебував під правовою охороною
згідно патенту за № 42917 А, який був виданий Державним
департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і
науки України від 15.11.2001р. Винахідниками зазначені фізичні
особи: Алмакаєва Л.Г., Затула Є.І., Шевченко І.В., Науменок
Л.Г., Бігунова Н.В., Георгієвський В.П. , Рядська Л.С., Баранова
М.Д., Вихованюк І.В. Власником патенту зазначено Вихованюка І.В.
Відповідно до ст. 464 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
майновими правами інтелектуальної власності на винахід є право
на використання винаходу. Серед осіб, зазначених як винахідники
та власники патенту позивача не вказано. А матеріали справи не
містять в собі відомостей про укладення ліцензійного угоди або
передачі в іншій спосіб майнових прав на використання патенту
від винахідників чи власника патенту до позивача.
Окрім того, у витягу з Державного реєстру патентів і
деклараційних патентів України на винахід від 28.07.2005р.
№ 10060\1 зазначено, що дію патенту припинено з 14.01.2002р. в
зв’язку із несплатою збору. Отже, права інтелектуальної
власності на винахід технології промислового випуску лікарського
засобу розчину Рінгера-Локка не перебували під правовою охороною
починаючи з 14.01.2002р., з моменту подачі позову до
господарського суду м. Києва.
За таких обставин, висновки апеляційного господарського суду про
розробку позивачем технології промислового виробництва розчину
Рінгера-Локка, наявність в позивача майнових прав на
використання патенту на винахід та здобуття позивачем переваги
над іншими суб’єктами господарювання у боротьбі за ринок збуту
лікарського засобу розчину Рінгера-Локка, завдяки створенню
власної технології є помилковими, оскільки не ґрунтуються на
фактах.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Органи міліції, за законодавством України, зокрема, Законом
України „Про міліцію” ( 565-12 ) (565-12)
, не наділені правами щодо
здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання
законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
Контроль та проведення перевірок дотримання суб’єктами
господарювання законодавства про захист економічної конкуренції
Законами України „Про Антимонопольний комітет” ( 3659-12 ) (3659-12)
та
„Про захист від недобросовісної конкуренції” ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
покладено на Антимонопольний комітет України.
Відповідно до Закону України „Про захист від недобросовісної
конкуренції” ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
недобросовісною конкуренцією
визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам,
торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності,
зокрема, неправомірне використання комерційного найменування, що
може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта
господарювання, який має пріоритет на їх використання.
Згідно зі ст. ст. 20, 27, 28, 30 Закону України „Про захист від
недобросовісної конкуренції” ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
встановлення факту
недобросовісної конкуренції здійснюється Антимонопольним
комітетом України та його територіальними відділеннями.
Встановлення такого факту потребує порушення справи, проведення
розслідування в рамках якого здійснюється система
організаційно-правових заходів, які передбачають перевірку
суб’єктів підприємницької діяльності, отримання зразків готової
продукції, проведення експертиз, виявлення тотожності,
змішування за наслідками яких виноситься рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд, встановлюючи
факт неправомірного використання найменування позивача за актом
контрольної перевірки Шевченківського РУ ГУ МВС України в
м. Києві від 03.10.2003р. дійшов помилкового висновку.
Як правильно встановлено в рішенні від 18.03.2005р.
господарського суду м. Києва, у даній справі, відсутня така
умова для застосування цивільно-правової відповідальності, як
протиправна поведінка, оскільки позивач не надав суду доказів
того, що Антимонопольним комітетом України чи його
територіальними органами встановлено факт недобросовісної
конкуренції з боку відповідача. Позивач також не надав суду
доказів звернення до Антимонопольного комітету України чи його
органів із заявою у відповідності до ст. 28 Закону України „Про
захист від недобросовісної конкуренції” ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Відповідно до Закону, до виключної компетенції Антимонопольного
комітету України належить прийняття рішення про встановлення
факту недобросовісної конкуренції.
Судом першої інстанції зроблений правильний висновок щодо
безпідставності обставин, на які посилається позивач в
обґрунтування стягнення шкоди, оскільки у встановленому законом
порядку не встановлено факту недобросовісної конкуренції з боку
відповідача. Відповідно, за таких обставин, з відповідача не
може бути стягнута шкода, за відсутності встановленого факту
протиправної поведінки, у встановленому Законом України „Про
захист від недобросовісної конкуренції” ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
порядку.
Таким чином, висновки Київського апеляційного господарського
суду викладені у постанові від 22.06.2005р. у справі
№ 12\141-185-21\51-20\170 не ґрунтується на всебічному, повному
і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи,
у зв’язку з чим, ця постанова підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що рішення
Господарського суду м. Києва від 18.03.2005р. у даній справі
відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та
матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного Київського підприємства по
виробництву бактерійних препаратів „Біофарма” задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2005р. у справі № 12\141-185-21\51-20\170 скасувати.
3. Рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2005р. у
справі № 12\141-185-21\51-20\170 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні Плюшко І.А.
Суддя Панченко Н.П.
Суддя Плахотнюк С.О.