ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 11/260
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій
В.М., за участю представника позивача Н. Третякової (дов. від
12.01.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне
подання прокурора м. Ужгорода на постанову від 12.05.2005 року
Львівського апеляційного господарського суду у справі № 11/260 за
позовом прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі
виконкому Ужгородської міської ради, управління майнової політики
Ужгородської міської ради та комунального підприємства “Виробниче
управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода”
до закритого акціонерного товариства “Житлово-побутове
підприємство”, дочірнього підприємства “Закрите акціонерне
товариство “Житлово-побутове підприємство”-“Житловий комплекс №
1”, дочірнього підприємства “Закрите акціонерне товариство
“Житлово-побутове підприємство”-“Житловий комплекс № 2”
Про стягнення 80 294, 36грн.,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 18.02.2005 року господарського суду Закарпатської
області (суддя Л. Якимчук) позов залишено без розгляду, оскільки
позивач без поважних причин не подав витребувані господарським
судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Постановою від 12.05.2005 року Львівського апеляційного
господарського суду України ухвалу скасовано та позов залишено
без розгляду на підставі пункту 1 статті 81 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з мотивів помилкового
порушення місцевим господарським судом провадження у справі.
Прокурор м. Ужгорода просить постанову скасувати з підстав
неправильного застосування господарським судом приписів статті
121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 361, 37 Закону
України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
, а також статей 2, 29, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
держави в суді у випадках, визначених законом. За змістом статті
361 Закону України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
представництво
прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні
прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій,
спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках,
передбачених законом.
Підставою представництва прокуратурою в суді інтересів держави є
наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних
та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій
(бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у
відносинах між ними або з державою.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або
заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола
осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави,
або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень
органів і посадових осіб. При цьому прокурор самостійно визначає
підстави для представництва у судах, форму його здійснення і
може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в
порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що
прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах
держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає
порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 8.04.1999
року у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного
суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного
тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу
України (справа про представництво прокуратурою України
інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їх
заступники подають до господарського суду позови саме в
інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і
організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині
другій статті 2 Арбітражного (Господарського) процесуального
кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи
орган місцевого самоврядування, якому законом надано
повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,
фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою
прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в
господарському процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії
(відповідні функції) згідно зі статтею 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Предметом поданого прокурором позову в даній справі є стягнення
грошових сум з підстав невиконання зобов’язання, що виникло з
договору від 25.04.1993 року за № 60 на відпуск води з
комунального водопроводу і прийом господарсько-побутових (і
дощових) стічних вод за комунальну каналізацію.
Заявляючи позов про стягнення грошових сум на користь
комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-
каналізаційного господарства міста Ужгорода”, прокурор м.
Ужгорода необґрунтовано визначив виконком Ужгородської міської
ради та управління майнової політики Ужгородської міської ради,
як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції
у спірних відносинах.
З матеріалів справи вбачається, що комунальне підприємство
“Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства
міста Ужгорода”, на користь якого прокурор просить стягнути
грошові суми, незалежно до його підпорядкування органу місцевого
самоврядування або структурної приналежності, не є органом
державної влади чи місцевого самоврядування.
За таких обставин колегія суддів вважає правомірними висновки
апеляційного господарського суду про те, що позов не міг бути
розглянутий господарським судом і мав бути повернутий без
розгляду.
Водночас в силу правила частини четвертої статті 106
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наслідком скасування апеляційною інстанцією ухвали місцевого
господарського суду про залишення позову без розгляду є передача
справи на розгляд місцевого господарського суду. Зазначене
зумовлює зміну резолютивної частини постанови апеляційного
господарського суду в цій частині.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання прокурора м. Ужгорода залишити без
задоволення.
Резолютивну частину постанови від 12.05.2005 року Львівського
апеляційного господарського суду у справі № 11/260 змінити,
виклавши друге речення пункту 2 в такій редакції: “Справу
передати на розгляд господарського суду Закарпатської області зі
стадії прийняття позовної заяви.”
В іншій частині постанову Львівського апеляційного
господарського суду залишити без змін.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій