ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 9/102(15/390)
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.
розглянувши акціонерного комерційного банку “Райффайзенбанк
касаційну Україна”
скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.12.2004р.
у справі № 15/390 господарського суду Миколаївської
області
за позовом акціонерного комерційного банку “Райффайзенбанк
Україна”
до 1. Відкритого акціонерного товариства
“Миколаївський парфюмерно-косметичний комбінат
“Алые паруса”;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю
“Амальгама Люкс”
Про Визнання угоди недійсною
за участю представників:
- Позивача: не з’явилися;
- Відповідачів:1. не з’явилися; 2.не з’явилися;
В С Т А Н О В И В:
Акціонерний комерційний банк “Райффайзенбанк Україна» (надалі –
“Позивач”) звернувся до господарського суду Миколаївської
області з позовною заявою про визнання недійсною угоди
купівлі-продажу, укладеної 02.09.2004р. між Відкритим
акціонерним товариством “Миколаївський парфюмерно-косметичний
комбінат “Алые паруса” (надалі –“Комбінат”) та Товариством з
обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” (надалі
–“Товариство”).
За результатом розгляду вищезазначеної позовної заяви
господарський суд Миколаївської області ухвалою від 05.11.2004р.
порушив провадження у справі № 15/390 про визнання угоди
купівлі-продажу від 04.10.2004р., укладеної між Комбінатом та
Товариством, недійсною.
З метою забезпечення позову у п. 4 цієї ж ухвали господарським
судом Миколаївської області в порядку ст. ст. 66, 67
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі –“ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
”) заборонено Товариству
відчужувати спірне майно у будь-який спосіб до вирішення спору
по суті.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою господарського суду
Миколаївської області, Товариство звернулося до Одеського
апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило
скасувати п. 4 ухвали щодо заборони на відчуження спірного
майна, посилаючись на недотримання судом вимог ст. 86 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у вигляді відсутності зазначення мотивів в
обґрунтування вжиття заходів по забезпеченню позовних вимог.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
20.12.2004р. у справі № 15/390 апеляційну скаргу задоволено,
п. 4 ухвали господарського суду Миколаївської області від
05.11.2004р. у справі № 15/390 скасовано.
Постанова мотивована тим, що в оскаржуваній ухвалі в порушення
положень ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не вказано про
застосування заходів до забезпечення позову з власної ініціативи
суду, відсутнє зазначення мотивів винесення ухвали, будь-яке
обґрунтування наявності припущення стосовно того, що невжиття
заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення
господарського суду. Одеський апеляційний господарський суд
також посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено
конкретного майна, яке заборонено відчужувати.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Одеського апеляційного
господарського суду, Позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.12.2004р. у справі № 15/390, а ухвалу господарського суду
Миколаївської області від 05.11.2004р. у справі № 15/390
залишити без змін.
В обґрунтування поданої скарги Позивач посилається на
передбачене ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
право господарського
суду вживати заходи до забезпечення позову зі своєї ініціативи,
а також на те, що вимога щодо чіткого охарактеризування ознак,
за якими той чи інший предмет майна, на яке накладається арешт,
відрізняється від подібних згідно з п. 7 Роз'яснення Вищого
арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 “Про деякі
питання практики застосування заходів до забезпечення позову”
( v_611800-94 ) (v_611800-94)
стосується лише випадків вжиття заходів до
забезпечення позову про витребування майна.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм
процесуального права при винесенні оскаржуваного судового
рішення знаходить, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
огляду на наступне.
У відповідності з вимогами ст. 65 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя,
з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення
господарського спору, вчиняє в необхідних випадках такі дії по
підготовці справи до розгляду. Серед таких дій, зокрема, є
вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно зі ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
заходи до забезпечення
позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання
можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом
інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
При цьому, господарський суд має право вжити заходів до
забезпечення позову як за заявою сторони, яка подала позов, так
і з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення
позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії
провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, можливість невиконання
відповідачами судового рішення або значного ускладнення його
виконання обґрунтована Позивачем безпосередньо у позовній заяві
про визнання недійсною угоди купівлі-продажу спірного майна, на
підставі якої господарський суд Миколаївської області
користуючись правом, наданим ст. 66 та 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вжив заходів до забезпечення позову шляхом
накладення арешту на спірне майно.
Таким чином, колегія суддів вважає неправильним висновок
Одеського апеляційного господарського суду про невірне
застосування господарським судом Миколаївської області норм
процесуального права при прийнятті ухвали про порушення
провадження у справі № 15/390 від 15.11.2004р.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
“Райффайзенбанк Україна» задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.12.2004р. у справі у справі № 15/390 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від
05.11.2004р. у справі № 15/390 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні ?. Плюшко
Судді: Н. Панченко
С. Плахотнюк