ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 8/359д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства
“Житлосервіс-9”
на рішення господарського суду Запорізької області від
15.02.2005р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 17.06.2005р.
у справі № 8/359д
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Запоріжжяобленерго” в особі
Бердянського міського району електричних мереж
до Комунального підприємства “Житлосервіс-9”
3-тя особа Бердянська міська рада Запорізької області
про розгляд розбіжностей, що виникли при укладенні договору
№ 670
за участю представників сторін:
від позивача: Довгорук І.С. (довіреність № 7 від 17.01.05),
від відповідача: Калаянов В.М. (довіреність № 568 від 23.09.05),
Медведська Н.В. (довіреність № 571 від 26.09.05),
Приколота М.П. –директор,
від 3-тьої особи: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі
Бердянського міського району електричних мереж звернулося до
господарського суду Запорізької області з позовом до
Комунального підприємства “Житлосервіс-9” і просило суд
розглянути розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні
договору на користування електричною енергією.
У судовому засіданні 17.01.2005р. сторонами надано суду протокол
узгодження розбіжностей до договору № 670, згідно якого сторони
досягли згоди щодо окремих умов договору та винесли на розгляд
суду неузгоджені умови пунктів 2.7.; 4.2.1; 9.2.
Отже, предметом розгляду у суді є розбіжності, що виникли між
сторонами спору при укладанні договору № 670 про постачання
електричної енергії по пунктах 2.7.; 4.2.1; 9.2.
Щодо п. 2.7 та 9.2. договору № 670 у сторін виникли розбіжності
відносно межі експлуатаційної відповідальності споживача та
енергопостачальної організації.
При цьому, позивач вказує, що межа експлуатаційної
відповідальності сторін договору повинна бути встановлена згідно
до акта розмежування балансової належності.
Відповідач вважає, що межа відповідальності повинна бути
встановлена при повітряному відгалуженні –на перших ізоляторах,
встановлених на будівлі або трубостояку, при кабельному вводі
на наконечниках кабелю живлення на вводі в будівлю.
Крім того, відповідач наполягає на тому, що в розділі договору
“Відповідальність споживача”, а саме в п. 4.2.1 повинно бути
вказано, що пеня за несвоєчасне внесення плати постачальнику на
суму реструктуризованої споживачем заборгованості з квартирної
плати та плати за утримання житла не нараховується.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
15.02.2005р. (суддя І.А.Попова), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 17.06.2005р.
(головуючий, суддя Мойсеєнко Т.В., судді Кричмаржевський В.А.,
Юхименко О.В.), узгоджено умови договору № 670 від 25.09.2004р.
про постачання електричної енергії між ВАТ “Запоріжжяобленерго”
в особі Бердянського міського району електричних мереж та КП
“Житлосервіс-9” в редакції наступних пунктів:
- пункт 4.2.1: “Пеня за несвоєчасне внесення плати постачальнику
на суму реструктуризованої споживачем заборгованості з
квартирної плати та плати за утримання житла не нараховується за
умови надання постачальнику впродовж 5 операційних днів з дня
отримання рахунку платіжної вимоги –доручення по сплаті довідки
про суму реструктуризованої заборгованості з квартирної плати та
плати за утримання житла за розрахунковий період та загальну
суму реструктуризованої заборгованості, за підписом керівника та
головного бухгалтера”;
- пункт 9.2: “Межа відповідальності за стан та обслуговування
електроустрановок визначається “Актом розмежування балансової
належності електромереж та експлуатаційної відповідальності
сторін (додаток № 12) та встановлюється точкою розподілу
елементів електричної мережі за ознакою права власності або
повного господарського відання (балансовою належністю)”.
В іншій частині вимог провадження у справі припинено.
Також судом першої інстанції присуджено до стягнення з
відповідача судові витрати.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а справу направити на
новий розгляд.
У своїй касаційній скарзі скаржник стверджує, що Закон України
“Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за
житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”
( 554-15 ) (554-15)
не містить вимог про надання комунальним
підприємством документів в підтвердження реструктуризації
заборгованості, тому вважає, що судами не вірно застосовані
норми права. Крім того, пункт 1.2 Правил користування
електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від
31.07.1996р. № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
у редакції постанови НКРЕ від
22.08.2002р. № 928 з наступними доповненнями, дає лише
визначення терміну “межа експлуатаційної відповідальності”, а
сама межа експлуатаційної відповідальності між споживачем та
постачальником за стан і обслуговування електроустановок
встановлюється згідно з розділом 3 Правил користування
електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
.
Також скаржник вважає, що судами безпідставно не задоволено його
вимоги щодо внесення до договору № 670 про постачання
електричної енергії п. 2.7.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому
просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а
скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судами норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, розглядаючи спір по суті та узгоджуючи розбіжності, що
виникли між сторонами при укладанні договору № 670 від
25.09.2004р. про постачання електричної енергії, суди двох
інстанцій виходили з того, що у відповідності до ст. 5 Закону
України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати,
плата за житлово-експлуатаційні послуги, спожиті газ та
електроенергію” ( 554-15 ) (554-15)
на суму реструктуризованої
заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним
підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками
енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються
для надання послуг. Зазначений закон ( 554-15 ) (554-15)
набрав чинності
з 01.07.2003р.
Судами двох інстанцій встановлено, що КП “Житлосервіс-9”, як
свідчать його статутні документи, створено з метою організації
експлуатації житлового фонду, виконання будівельних і монтажних
робіт та інше, та отримує від енергопостачальної організації
електричну енергію для забезпечення потреб по експлуатації
будинкового господарства, витрати яких входять до квартирної
плати (плати за утримання житла), відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 22.06.1998р. № 939 “Про
вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної
плати та плати за утримання будинків та прибуткових територій”
( 939-98-п ) (939-98-п)
.
Дані про реструктуризовану суму заборгованості з квартирної
плати позивачу може надати лише відповідач та пеня не
нараховується, коли позивач має відомості про суму
реструктуризованої заборгованості з квартирної плати.
За таких обставин, суди двох інстанцій дійшли висновку про те,
що п. 4.2.1 договору № 670 слід узгодити в наступній редакції:
“Пеня за несвоєчасне внесення плати постачальнику на суму
реструктуризованої споживачем заборгованості з квартирної плати
та плати за утримання житла не нараховується за умови надання
постачальнику впродовж 5 операційних днів з дня отримання
рахунку платіжної вимоги –доручення по сплаті довідки про суму
реструктуризованої заборгованості з квартирної плати та плати за
утримання житла за розрахунковий період та загальну суму
реструктуризованої заборгованості, за підписом керівника та
головного бухгалтера”.
Розділом 3 Правил користування електричною енергією,
затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
у редакції Постанови НКРЕ від 22.08.2002р. № 928 з наступними
доповненнями, встановлено порядок узгодження межі
експлуатаційної відповідальності між споживачами та
елекропередавальною організацією (основним споживачем) за стан і
обслуговування суміжних електроустановок.
Садами встановлено, що ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі
Бердянського міського району електричних мереж та КП
“Житлосервіс-9” мають суміжні електроустановки лише по 3-х
об’єктах споживача: будинок № 34 по вул.Смоленська, будинок № 40
по вул.Ялтинська, будинок № 2-б по вул.Ростовскій у
м. Бердянську. Відносно цих об’єктів сторони не мають
розбіжностей по встановленню межі експлуатаційної
відповідальності.
Стосовно інших об’єктів, що є на балансі КП “Житлосервіс-9” та
постачання електроенергії, які є предметом договору № 670 (у
відповідності з додатком № 5 до договору (а.с.22-27 т.1),
сторони не мають суміжних установок. Згоди відносно межі
експлуатаційної відповідальності сторони за договором не дійшли.
За висновком суду, у цьому випадку межа експлуатаційної
відповідальності між споживачем та електропередавальною
організацією повинна бути встановлена у відповідності до п. 1.2
Правил користування електричною енергією, а саме: межа
експлуатаційної відповідальності –точка розподілу електричної
мережі за ознакою зобов’язань з експлуатації тих чи інших їх
ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін. При
відсутності такої згоди (договору) межа експлуатаційної
відповідальності збігається з межею балансової належності.
Отже, пункт 9.2. має бути викладений у такій редакції: “Межа
відповідальності за стан та обслуговування електроустрановок
визначається “Актом розмежування балансової належності
електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток
№ 12) та встановлюється точкою розподілу елементів електричної
мережі за ознакою права власності або повного господарського
відання (балансовою належністю)”.
Стосовно узгодження п. 2.7. договору суди двох інстанцій дійшли
висновку про необхідність припинення провадження у справі в цій
частині за відсутністю предмету спору у відповідності до п. 11
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки зміст цього пункту
повністю викладено у п. 9.2. договору.
З огляду на встановлені судами двох інстанцій обставини справи,
що виникли навколо прав і обов’язків сторін при укладанні
договору про постачання електричної енергії, доводи скаржника
стосовно неправильного застосування судами Закону України “Про
реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за
житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”
( 554-15 ) (554-15)
, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що квартирну
плату (плату за утримання житла) одержує відповідач –КП
“Житлосервіс-9”, а заборгованість з квартирної плати наймачам і
власникам жилих квартир реструктуризовано вказаним Законом
( 554-15 ) (554-15)
. Дані ж про реструктуризовану суму заборгованості з
квартирної плати позивачу може надати лише відповідач, а тому
тільки у разі, коли позивач має відомості про суму
реструктуризованої заборгованості з квартирної плати, пеня не
нараховується.
Судами встановлено, що відносно об’єктів, що є на балансі КП
“Житлосервіс-9” та постачання електроенергії, які є предметом
договору № 670, сторони не мають суміжних установок.
Оскільки згоди відносно межі експлуатаційної відповідальності
сторони за договором не дійшли, то колегія суддів вважає цілком
обґрунтованим висновок судів про те, що у даному випадку межа
експлуатаційної відповідальності між споживачем та
електропередавальною організацією повинна бути встановлена у
відповідності до пункту 1.2. Правил користування електричною
енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, яким визначено, що межа експлуатаційної
відповідальності - точка розподілу електричної мережі за ознакою
зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або
елементів, встановлюється за згодою сторін. При відсутності
такої згоди (договору) межа експлуатаційної відповідальності
збігається з межею балансової належності.
Посилання скаржника на необхідність застосування розділу 3
Правил, а саме п. 3.2., колегія суддів вважає помилковим,
оскільки розділ 3 Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
передбачає наявність
суміжних установок, яких, як встановлено судами, між сторонами
немає, за виключенням трьох об’єктів, відносно яких сторони не
мають розбіжностей по встановленню межі експлуатаційної
відповідальності.
Заперечення скаржника стосовно припинення провадження у справі в
частині внесення до договору пункту 2.7., колегія суддів
відхиляє, і погоджується з висновками судів про те, що зміст
цього пункту, який стосується межі експлуатаційної
відповідальності сторін, повністю викладено у п. 9.2. договору,
а тому спір у цій частині позову відсутній і на підставі п. 11
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає припиненню.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для
зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Комунального підприємства “Житлосервіс-9”
залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 17.06.2005р. у справі № 8/359д - без
змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій