Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого М.Остапенка,

суддів: Є.Борденюк,

В.Харченка,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства “Міс”

на постанову від 22.08.2005 року

Луганського апеляційного господарського суду

у справі № 15/255 пн

за позовом ВАТ “Луганськнафтопродукт”

до Приватного підприємства “Міс”

Про виселення

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача Ткач О.Е. (в. о. голови правління), Попов О.М (дов. від 18.10.2004 року), Солодкий Р.І. (дов. від 25.10.2005 року), Буліменко Є.В. (дов. від 25.10.2005 року)

відповідача Сурнін О.В. (директор), Сурніна Н.Т. (дов. від

19.10.2005 року), Данимак О.В. (дов. від 19.10.2005 року)

В судовому засіданні 20.10.2005 року оголошена перерва до 12:00 03.11.2005 року.

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги про виселення ПП “Міс” з АЗС № 13, розташованої за адресою: Луганська область, м. Олександрійськ, вул. Артемівська, 41б, обґрунтовуються тим, що строк дії договору оренди № 22/03/05-03 від 22.03.2005, укладеного між сторонами у справі, закінчився 29.04.2005. Вимоги позивача про повернення майна та підписання акта приймання-передачі майна, відповідачем проігноровані.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог щодо виселення його з орендованих приміщень, посилається на те, що між сторонами у справі укладений договір оренди № 30/03/05-3 від 30.03.2005, строк дії якого визначений до 31.10.2005, тобто останнім договором сторони змінили умову про строк дії.

Позивач змінив предмет позову та просить суд зобов’язати відповідача негайно звільнити займані ним будівлю та територію АЗС № 13. Позивач відмовився від позову у частині зобов’язання відповідача передати майно АЗС № 13 по акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.06.2005 (суддя Є.Пономаренко) позовні вимоги задоволені у частині негайного звільнення відповідачем будівлі та території АЗС № 13, розташованої за адресою: м. Олександрійськ Луганської області, вул. Артемівська, 41б. У решті вимог провадження у справі припинене з підстав прийняття судом відмови позивача від позову. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що положеннями пункту 2.1 договору від 22.03.2005, на який (договір) посилається позивач як на підтвердження позовних вимог, та п. 2. 1. договору від 30.03.2005, на який посилається відповідач як на заперечення проти позовних вимог, визначена умова передавання майна: вступ орендаря у користування майном настає з дня підписання сторонами акта прийому-передавання майна, який має бути невід’ємною частиною договору, та в якому, до того ж, згідно п. 1.1. договорів має бути вказаний склад та стан майна.

Акти прийому-передавання майна сторонами не підписувалися, а тому відповідач не набув права користування за жодним з даних правочинів.

Доказів про існування у відповідача інших правових підстав для користування майном, до суду не надано.

Клопотання позивача про визнання недійсним договору оренди від 30.03.2005 у межах повноважень суду відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України (1798-12) , з підстав перевищення особою, що підписала договір з боку позивача, повноважень, судом відхилене, оскільки недійсним може бути визнаний лише укладений договір.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 (колегія суддів: С.Єжова, І.Семендяєва, Г.Парамонова) рішення у справі залишене без зміни з тих же мотивів. Крім того, постановою господарського суду апеляційної інстанції зазначено, що факт оформлення акта прийому-передачі орендного майна за договором № 53 від 29.10.2002, не може бути підставою узгодження сторонами предмету оренди за наступними договорами.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами при ухваленні оспорюваних рішень норм права. Зокрема, факт оформлення акта прийому-передачі орендного майна за договором № 53 від 29.10.2002 встановлений судом. Повернення орендарем майна за умовами договору шляхом підписання акта приймання-передачі за період з.10.2002 року до цього часу, сторонами не здійснювалося. Укладання сторонами договорів оренди на наступні періоди є новацією певних умов договору, не пов’язаних з предметом договору.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Господарськими судами при ухваленні оскаржуваних рішень встановлено, що умова договору № 22/03/05-3 від 22.03.2005 оренди АЗС № 13 зі строком дії з 01.04.2005 до 30.04.2005, як і договору № 30/03/05-3 від 30.03.2005 зі строком дії з 01.04.2005 до 31.10.2005 щодо визначення сплати та стану майна, яке є предметом оренди та підписання акта приймання-передачі майна, як події, з якою пов’язується вступ орендаря у користування майном, сторонами не виконана та ними не заперечується. Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що будівля та територія АЗС № 13 знаходиться у фактичному користуванні відповідача. Зважаючи на те, що відповідач не набув права користування майном за договорами оренди, як не підтвердив і інших правових підстав користування майном, Вищий господарський суд України погоджується про правильність застосування судами норм права при ухваленні рішень щодо негайного звільнення відповідачем будівлі і території АЗС № 13, які належать позивачу.

Посилання відповідача на підписання сторонами акта приймання-передачі майна за договором оренди, укладеним у 2002р., яке не вибувало з його володіння, не є правовою підставою для володіння майном після закінчення дії договору або поширення цього факту на правовідносини сторін за іншими договорами.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства “Міс” залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 у справі № 15/255 пн залишити без зміни.