ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
27.09.2005                                      Справа N 4/572-04
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                      Плахотнюк С.О. (головуючий),
                      Панченко Н.П. (доповідач),  Плюшка І.А.
розглянувши           ПП  Кузьміної Н.Л.
 касаційну скаргу і
додані до неї
матеріали
на постанову          від 22.02.2005 р.
Харківського          господарського суду
апеляційного
у справі              № 4/572-04
господарського суду   Сумської області
за позовом            ПП Безуглого А.В.
до                    ПП  Кузьміної Н.Л.
третя особа           Свеська селищна рада
                      визнання недійсним договору оренди
 
про   нежитлового приміщення та виселення
 
Представники  сторін в судове  засідання  не з'явилися, про час
та місце  засідання сторони були  повідомлені належним чином.
 
                       В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Безуглий А.В. у жовтні 2004 року звернувся
до  господарського суду Сумської області з позовом до приватного
підприємця Кузьміної Н.Л. про визнання недійсним договору оренди
нежитлового   приміщення  від  02.01.2003  року   та   виселення
відповідача   з  орендованого  приміщення,  що  знаходиться   за
адресою: смт.  Свеса Ямпільського  району Сумської області, вул.
Горького,5.
 
Рішенням  господарського суду Сумської  області  від  28.12.2004
року у справі № 4/572-04 в позові відмовлено. Рішення мотивоване
тим, що договір оренди за своєю природою є договором, відповідно
до  якого  майно передається у користування за плату  на  певний
строк. Тобто власником передається лише функція користування,  а
не управління майном.
 
Постановою  Харківського апеляційного господарського  суду   від
22.02.2005 року рішення господарського суду Сумської області від
28.12.2004  року  у справі № 4/572-04 скасовано,  прийнято  нове
рішення,  позов  задоволено, визнано  недійсним  договір  оренди
нежитлового  приміщення  від  02.01.2003  року,  укладеного  між
Свеською селищною радою та приватним підприємцем Кузьміною Н.Л.,
виселено  приватного  підприємця  Кузьміну  Н.Л.  з  нежитлового
приміщення площею 198,4 кв. м, розташованого в буд. № 5  по вул.
Горького,  смт.  Свема Ямпільського району Сумської  області  та
передано це приміщення приватному підприємцю Безуглому А.В.
 
Приватний  підприємець Кузьміна Н.Л. у своїй касаційній   скарзі
просить    скасувати   постанову   Харківського     апеляційного
господарського суду від 22.02.2005 р. та прийняти нове  рішення.
Скаржник   вважає,  що  постанова  від  28.12.2004  прийнята   з
порушенням норм  матеріального права, зокрема, ст.ст.  213,  215
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
Заслухавши  доповідача,  перевіривши  правильність  застосування
Харківським   апеляційним господарським судом норм матеріального
та  процесуального  права, колегія суддів Вищого  господарського
суду  України  не  знаходить підстав для задоволення  касаційної
скарги виходячи з наступного.
 
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.09.2004 року  між
позивачем  та  Свеською  селищною радою  було  укладено  договір
купівлі-продажу нежитлової будівлі “Магазин», площею 399,7  кв.м
літера  “А”,  що  знаходиться в смт. Свеса  Ямпільського  району
Сумської  області по вул. Горького, 5, розташованої на земельній
ділянці,  що належить Свеській селищній раді. Згідно з договором
оренди   державного   майна   від  02.01.2003   року   приватний
підприємець Кузьміна Н. Л. орендує  у вищезазначеному приміщенні
198,4  кв.м  площі.  Строк дії договору визначений з  02.01.2003
року  до  31.12.2005  року.  Даний  договір  був  укладений  між
приватним підприємцем Кузьміною Н.Л. та Свеською селищною  радою
та  від орендодавця (Свеської селищної ради) підписаний селищним
головою Терлецьким В.Є.
 
Відповідно  до  пункту 31 статті 26 розділу II  глави  І  Закону
України  “Про  місцеве самоврядування” ( 280/97-ВР  ) (280/97-ВР)
          виключною
компетенцією сільських, селищних, міських рад є прийняття рішень
про  передачу іншим органам окремих повноважень щодо  управління
майном,  яке  належить  до комунальної власності  територіальної
громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Відповідно  до  п. 43 ст. 26 Закону “Про місцеве самоврядування”
( 280/97-ВР  ) (280/97-ВР)
          до  виключної компетенції селищних,  сільських,
міських   рад   віднесено  затвердження   договорів,   укладених
сільським,  селищним, міським головою від імені ради,  з  питань
віднесених до її виключної компетенції.
 
Статтею  42  глави 3 Закону України “Про місцеве самоврядування”
( 280/97-ВР  ) (280/97-ВР)
         встановлені повноваження сільського,  селищного,
міського  голови.  Пунктом  16 цієї  ж  статті  встановлено,  що
сільський голова укладає від імені територіальної громади,  ради
та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства,
а з питань віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на
затвердження відповідної ради.
 
Як було встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається  з
матеріалів  справи  спірне приміщення  є  комунальною  власністю
селищної  ради (а.с.29). Повноваження на управління майном,  яке
належить  до  комунальної власності, селищному голові  радою  не
передавались,  на  затвердження селищній  раді  спірний  договір
оренди  також  не передавався. Селищний голова, уклавши  договір
оренди від імені Свеської селищної ради, взяв на себе функції по
розпорядженню майном, що належить до комунальної власності,  які
відповідно  до ст. 4 Закону України “Про власність» ( 697-12  ) (697-12)
        
належать власнику.
 
Колегія   суддів  Вищого  господарського  суду  погоджується   з
висновками  суду  апеляційної інстанції, що договір  оренди  від
02.01.2003 року не відповідає п. 31,п. 43 ст. 26, п. 16  ст.  42
Закону   України   “Про   місцеве  самоврядування   в   Україні»
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
        , у зв’язку з чим  відповідно до  ст. 48 Цивільного
кодексу  УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         правомірно визнаний судом  апеляційної
інстанції  недійсним,  і  що виходячи з цього  відсутні  правові
підстави  для  знаходження відповідача у спірному приміщенні,  а
тому  обґрунтовано  задоволенні вимоги позивача  про   виселення
відповідача з займаного спірного приміщення.
 
З  урахуванням  викладеного, колегія суддів вважає, що  під  час
розгляду   справи  Харківським апеляційним  господарським  судом
фактичні  обставини  справи  встановлено  на  основі  повного  і
об'єктивного   дослідження  поданих  доказів,   висновки    суду
відповідають   цим  обставинам і їм  надана  правильна  юридична
оцінка  з  правильним   застосуванням   норм   матеріального   і
процесуального права.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9,  111-11   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.  Касаційну скаргу ПП Кузьміної Н.Л. на постанову Харківського
апеляційного   господарського суду від 22.02.2005  р.  у  справі
№  4/572-04 залишити без задоволення.
 
2.  Постанову Харківського апеляційного  господарського суду від
22.02.2005 р. у справі №  4/572-04 залишити без змін.
 
Головуючий    Плахотнюк С.О.
 
С у д д       Панченко Н.П.
 
С у д д я     Плюшко І.А.