12/166 Про спонукання до вчинення дій - Текст документа

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.07-15.07.05 (підписаним 19.07.05) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Старт” про спонукання Відкритого акціонерного товариства “Бурякорадгосп цукрокомбінату ім. Халтуріна”, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства закритого типу “Промисловий капітал” до вчинення дій.

Це рішення було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.05 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мамонтової О.М., суддів: Мостової Г.І., Рибченка А.О.) апеляційну скаргу було повернуто без розгляду на підставі п. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки до апеляційної скарги не було додано доказів, які б підтверджували обрання Ткачука В.Г. (який підписав апеляційну скаргу) головою правління.

Не погодившись з цією ухвалою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.05 та направити справу на розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду. Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційна скарга підписана уповноваженою на те особою, а у випадку сумнівів у її повноваженнях, апеляційний суд міг витребувати докази, а не повертати апеляційну скаргу без розгляду.

До початку розгляду справи до Вищого господарського суду України надійшла заява про відмову від касаційної скарги, яка не приймається господарським судом касаційної інстанції з огляду на наступне. Згадана заява підписана Луцаном В.І., втім, касаційна скарга була підписана Ярош М.М., який діяв на підставі довіреності від 03.03.05, підписаної Ткачуком В.Г., як головою правління відповідача. З огляду на те, що до заяви про відмову не було надано доказів, які б підтверджували повноваження Луцана В.І., а Вищий господарський суд України, всилу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , позбавлений права витребувати та досліджувати додаткові докази, то дана заява не приймається Вищим господарським судом України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини статті 55 Конституції України (254к/96-ВР) , кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про судоустрій” (3018-14) , суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону (3018-14) встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України (254к/96-ВР) та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону (3018-14) , усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (995_004) .

Зазначаючи, що Ткачук В.Г. не мав права підписувати апеляційну скаргу, апеляційний суд послався на протокол загальних зборів № 7 від 05.03.03 (а.с. 21). Втім, такий висновок суду є передчасним, оскільки зроблений без врахування інших протоколів загальних зборів (а.с. 11-13). Крім того, з протоколу № 7 не вбачається, що на момент звернення з апеляційною скаргою Ткачук В.Г. не мав права її підписувати, так само, як і не вбачається, що після 05.03.03 не було загальних зборів підприємства, на яких зазначена особа могла бути обраною головою правління.

У випадку сумніву у повноваженнях особи, яка підписала апеляційну скаргу, апеляційний суд повинен був витребувати необхідні докази, а не повертати апеляційну скаргу без розгляду. Таким чином, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 18.08.05 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-13 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Бурякорадгосп цукрокомбінату ім. Халтуріна” від 05.10.05 задовольнити, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.05 у справі