11/369 Про стягнення заборгованості в сумі 181792,63грн. - Текст документа

Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Чернота Л.Ф.) від 14.06.05 частково задоволені позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” до відповідача Горлівського технікуму харчової промислової: з відповідача стягнута заборгованість в сумі 147270,63 грн.; провадження по справі щодо стягнення суми боргу у розмірі 29522,00грн. припинено; відмовлено у стягненні суми пені в розмірі 11514,45 грн.; виконання рішення відстрочено на 3 місяці.

Обґрунтовуючи рішення, суд послався на те, що сума основної заборгованості доведена матеріалами справи, а щодо пені –то відповідач не подав обґрунтованого її розрахунку, не вказав, по якому договору та за який період вона має бути стягнута.

За результатом перегляду справи в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі: головуючого-судді Колядко Т.М., суддів Мирошниченка С.В., Скакуна Т.М.) була ухвалена постанова від 10.08.05, якою рішення місцевого господарського суду змінено в частині стягнення пені і судових витрат; з відповідача стягнуто пеню в сумі 11514,45 грн., держмито в сумі 1700,00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

В частині зміни рішення, постанова мотивована тим, що позивачем надавався обґрунтований розрахунок пені, оскільки він просив стягнути її за період з 10.03.03 по 09.09.03, а тому, позов в частині пені підлягає задоволенню.

Не погодившись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.05 в частині стягнення пені, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.05 скасувати, рішення господарського суду Донецької області від 14.06.05 залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що позивачем не уточнювався розрахунок пені після прийняття рішення місцевим господарським судом, а тому, пеня не підлягає стягненню. Крім того, заявник вказує на те, що позивач своїми діями сприяв виникненню заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами були укладені договори № 207 від 25.01.99 та № 207 від 25.03.02 на відпустку теплової енергії. Згідно п. 5.3 договору № 207 від 25.01.99 плату за послуги відповідач здійснює до початку розрахункового періоду згідно платіжної вимоги-доручення. Пунктом 6.4 договору № 207 від 25.03.02 передбачено, що плату за теплову енергію відповідач здійснює самостійно платіжним дорученням за 10 днів до початку розрахункового місяця.

Відповідач свої зобов'язання за договорами належним чином не виконав та не оплатив у повному обсязі надані послуги з постачання теплової енергії.

Для визначення розміру заборгованості за період з.01.2001 по липень 2003 судом була призначена бухгалтерська експертиза. З врахуванням висновку експерта, судом першої встановлено розмір заборгованості, яка склала 176792,63 грн. Даний висновок також підтвнржується в постанові Донецького апеляційного господарського суду. Отже, суди прийшли до обґрунтованого висновку щодо розміру заборгованості, що не заперечується відповідачем.

В процесі розгляду справи відповідач частково оплатив борг в сумі 29522,00грн., тому суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження по справі в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату за надані послуги із теплової енергії, то місцевий суд з цього приводу зазначив, що вона не підлягає стягненню, оскільки позивачем не надано доказів за яким саме договором нарахована пеня, за який період та рахунок за кожним договором окремо. Змінюючи в цій частині рішення місцевого господарського суду, господарський суд апеляційної інстанції зазначає, що в заяві про уточнення позовних вимог № 06/13176 від 17.09.05 позивач просив суд стягнути пеню за період з 10.03.03 по 09.09.03 в сумі 11514,45 грн.

Дослідивши суму пені, та підстави її виникнення, з врахуванням змісту п. 7.2 договору № 207 від 25.03.02, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір пені обґрунтований та підтверджується матеріалами справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 111-5 та частини 1,2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому, у Вищого господарського суду України відсутні правові підстави для перевірки суми пені, втім, висновок апеляційного суду про необхідність її стягнення відповідає вимогам статей 525,526 Цивільного кодексу України (435-15) та змісту п. 7.2 договору від 25.03.02.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-13 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Горлівського технікуму харчової промисловості від 05.10.05 залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.05 у справі № 11/369 залишити без змін.