06/42-38 Про стягнення 176 425,20 грн. - Текст документа

У лютому 2005 року ПФ “Ранал” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ Українська страхова компанія “Гарант - АВТО” в особі Волинської обласної дирекції страхування ВАТ УСК “Гарант - АВТО” про стягнення 176425,20 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.03.2005 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 174607,20 грн. збитків, завданих страховим випадком, 1818,00 грн. непрямих збитків, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ВАТ Українська страхова компанія “Гарант - АВТО” в особі Волинської обласної дирекції страхування ВАТ УСК “Гарант - АВТО” подало касаційну скаргу в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року та рішення господарського суду Волинської області від 03.03.2005 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що 19.05.2003 року ПФ “Ранал” та ВАТ Українська страхова компанія “Гарант - АВТО” в особі Волинської обласної дирекції страхування ВАТ УСК “Гарант - АВТО” уклали договір № 0000053 страхування відповідальності автоперевізників. Відповідно до п. 4 укладеного договору, об’єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника пов’язані із загибеллю та/або пошкодженням вантажу, прийнятого до перевезення згідно з положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по договорах 1956 року (КДПВ/CMR) з доповненнями та змінами (в т.ч. Протоколу від 05.07.1978 року (995_686) ).

23.06.2003 року між ПФ “Ранал” та фірмою “Ametist Corporation” та 08.08.2003 року між ПФ “Ранал” та “Балтімор Трейд” укладено договори на перевезення вантажу –рибної продукції.

29.10.2003 року під час перевезення вантажу сталося дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вантаж був пошкоджений та за прямим призначенням для подальшого використання не придатний.

Відповідач 18.12.2003 року відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що відповідальність страховика за договором міжнародного перевезення вантажу закінчилась з моменту отримання вантажу ТОВ “Укррибсервіс” м. Дніпропетровськ.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, не надали належної юридичної оцінки, що відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по договорах 1956 року (КДПВ/CMR) та ст. ст. 55, 64 Закону України “Про автомобільний транспорт” (2344-14) міжнародним перевезенням є перевезення, коли місце прийняття вантажу до перевезення і місце здачі вантажу знаходяться в двох різних країнах. Страховим випадком за п. 5 договору страхування є пошкодження або загибель вантажу при міжнародних перевезеннях вантажів. Тобто, страхове відшкодування за договором від 19.05.2003 року належить виплачувати, якщо страховий випадок настав при міжнародному перевезенні вантажів. Положеннями глави ІІІ Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по договорах 1956 року (КДПВ/CMR) передбачено, що оформлення міжнародних перевезень вантажів на спеціальному бланку міжнародної товарно-транспортної накладної CMR. Міжнародне перевезення вантажів без оформлення накладної CMR не допускається.

Відповідно з додатком № 1 від 24.10.2003 року до договору 01/23 від 23.06.2003 року перевезення вантажу здійснюється по чітко вказаному маршруту м. Талін, Естонія –м. Дніпропетровськ, Україна.

За міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № 0588207 АТ “Стівіс” відправило вантаж з Таллінна до Дніпропетровська на адресу ТОВ “Укррибсервіс”. ТОВ “Укррибсервіс” отримало і розвантажило вантаж 29.10.2003 року.

Таким чином, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки тому факту, що міжнародне перевезення вантажу за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № 0588207 закінчено одержанням і розмитненням вантажу “Укррибсервіс” в м. Дніпропетровськ, а перевезення з м. Дніпропетровська до м. Києва є внутрішнім перевезенням в межах України, що підтверджено додатком № 2 від 29.10.2003 року. За таких обставин, судова колегія вважає, що суди порушили вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) і постановили незаконні судові рішення.

Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне рішення.