ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 2/147
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.
розглянувши
касаційну скаргу приватного підприємства “Губівське”
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 31.03.2005р.
у справі № 2/147 господарського суду Кіровоградської
області
за позовом приватного підприємства “Губівське”, с.
Губівка
До сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Злагода”, м. Кіровоград
Про стягнення 91612,00 грн.
та за зустрічним сільськогосподарського товариства з обмеженою
позовом відповідальністю “Злагода”, м. Кіровоград
До приватного підприємства “Губівське”, с.
Губівка
Про стягнення 414780,00 грн.
за участю представників:
- ПП “Губівське”: Тертична В.П. (дов. від 09.04.2005р., № 2)
- Відповідача: не з’явилися;
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Губівське” (надалі –“ПП “Губівське”)
звернулося до в господарського суду Кіровоградської області з
позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Злагода” (надалі –“ТОВ “Злагода”) про
стягнення збитків в сумі 69328,00 грн. і неустойки в сумі
22284,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог ПП “Губівське” посилався на
неналежне виконання ТОВ “Злагода” умов договору обміну насіння
озимої пшениці на зерно соняшнику від 28.08.2002р.
Під час судового розгляду ТОВ “Злагода” звернулось до ПП
“Губівське” з зустрічним позовом про стягнення на його користь з
ПП “Губівське” основного боргу 276520,00 грн. і неустойки в сумі
13826,00 грн. за договором обміну насіння озимої пшениці на
зерно соняшнику від 28.08.2002р.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ “Злагода” посилалось на
неналежне виконання ПП “Губівське” умов договору обміну насіння
озимої пшениці на зерно соняшнику від 28.08.2002р.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
26.11.2004р. первісний позов задоволено частково, з ТОВ
“Злагода” на користь ПП “Губівське” стягнуто збитки в сумі
69328,00 грн. і судові витрати, в решті позову відмовлено. В
задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ “Злагода” звернулось
до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі
скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду
Кіровоградської області від 26.11.2004р. у справі № 2/147
внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального та
процесуального права.
В обґрунтування поданої скарги ТОВ “Злагода” посилалось на
порушення господарським судом Кіровоградської області під час
розгляду справи ст. 232 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, ТОВ “Злагода” на підтвердження поданої скарги
зазначив, що суд безпідставно не прийняв як доказ довіреність
від 15.09.2002р. серії МАТ № 251957 на ім'я Заікіна В.Л., а
також не надав належної оцінки акту приймання –передачі насіння
соняшника, листу ТОВ “Злагода” від 25.09.2002р., яким останнє
повідомило ПП “Губівське” про виконання своїх зобов'язань за
договором обміну насіння озимої пшениці на зерно соняшнику від
28.08.2002р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.03.2005р. у справі № 2/147 апеляційна скарга ТОВ
“Злагода” задоволена частково. Рішення господарського суду
Кіровоградської області від 26.11.2004р. у справі № 2/147 в
частині задоволення первісного позову скасовано, в іншій частині
рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що правові вимоги сторін не
ґрунтуються на законодавстві і правові підстави для їх
задоволення відсутні.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ПП “Губівське”
звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 31.03.2005р. у справі № 2/147 в частині
відмови в задоволені первісного позову та залишити в силі
рішення господарського суду Кіровоградської області від
26.11.2004р. у справі № 2/147.
В обґрунтування поданої скарги, ПП “Губівське” посилається на
неправильне застосування Дніпропетровським апеляційним
господарським судом ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(надалі –“ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
”), ч. 1 ст. 2, ч. 5
ст. 226, ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(надалі –“ГК України” ( 436-15 ) (436-15)
).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм
процесуального права при винесенні оскаржуваного судового
рішення знаходить, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі –“ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
”)
касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі
встановлених фактичних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду
судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.08.2002р. між ПП
“Губівське” та ТОВ “Злагода” укладено договір обміну насіння
озимої пшениці на зерно соняшника, відповідно до умов якого ПП
“Губівське” зобов'язався передати ТОВ “Злагода” насіння озимої
пшениці сортів “Знахідка”, “Селянка” і “Вікторія” першої
репродукції у кількості 50 тн., а ТОВ “Злагода” зобов'язався
передати ПП “Губівське” кондиційне зерно соняшнику у кількості
50 тн. (надалі –“Договір міни”).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 13.09.2002р.
сторони внесли зміни до Договору міни, у відповідності з якими
ПП “Губівське” передає ТОВ “Злагода” до 01.12.2002р. 400 тн.
насіння пшениці 3-го класу і 350 тн. насіння пшениці 3-го класу
до 15.09.2003р., а ТОВ “Злагода” передає ПП “Губівське” до
01.10.2002р. - 250 тн. зерна соняшника.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору
міни ПП “Губівське” передало ТОВ “Злагода” насіння озимої
пшениці сорту “Знахідка”, “Селянка”, “вікторія” першої
репродукції загальною кількістю 49520 кг. Даний факт
підтверджено належними доказами у справі та не спростовується
ТОВ “Злагода”.
Водночас, факт поставки ТОВ “Злагода” та отримання ПП
“Губівське” зерна соняшника в кількості 247 тн. на загальну
вартість 296400,00 грн. належними доказами не підтверджений.
Відповідно до ст. 173 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарським
визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання
та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання
з підстав, передбачених цим Кодексом, ( 436-15 ) (436-15)
в силу якого
один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)
зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи
управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта
(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати
інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт
(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати
від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. учасник
господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання
або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або
законні інтереси якого порушено.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, під
збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною,
втрата або пошкодження її майна
У відповідності з ч. 1 ст. 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
до складу
збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення, серед іншого включаються: вартість
втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена
відповідно до вимог законодавства.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом
або договором, враховуються ціни, що існували за місцем
виконання зобов'язання на день задоволення боржником у
добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у
разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на
день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Як встановлено господарський судом Кіровоградської області та не
спростовано Дніпропетровським апеляційним господарським судом,
станом на день подання ПП “Губівське” позову середня вартість
пшениці ІІІ класу на внутрішньому ринку Кіровоградської області
становило 1400,00грн. за 1 тн.
Отже, господарський суд Кіровоградської області цілком
обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги ПП “Губівське”
про стягнення з ТОВ “Злагода” 69328,00 грн. за 49520 кг. пшениці
підлягають задоволенню.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, що законні
підстави для стягнення збитків на користь ПП “Губівське”
відсутні на підставі того, що ТОВ “Злагода” факт отримання ним
зерна пшениці в кількості 49520 кг. не спростувало, а ПП
“Губівське” не відмовилось від прийняття передбаченого Договором
міни зерна, оскільки згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор може відмовитися від прийняття виконання зобов'язання і
вимагати відшкодування збитків у випадку, якщо внаслідок
прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес
для кредитора.
Судова колегія вважає помилковим даний висновок, оскільки
ст. 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено право, а не обов'язок
кредитора відмовитись від прийняття виконання зобов'язання та
вимагати відшкодування збитків.
Крім того, за загальним правилом, встановленим ст. 22 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
особа, якій завдано збитків у результаті порушення її
цивільного права, має право на їх відшкодування.
Водночас, відповідно до ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порушення
зобов'язання спричинює настання наступних наслідків: 1)
припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від
зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або
розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата
неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
При цьому, чинним законодавством відшкодування шкоди не
ставиться у залежність від припинення зобов'язання внаслідок
односторонньої відмови від зобов'язання.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що Постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
31.03.2005р. у справі № 2/147 прийнята з порушеннями норм
матеріального права України, тоді як рішення господарського суду
Кіровоградської області від 26.11.2004р. у справі № 2/147
прийнята з додержанням норм матеріального права України та вимог
чинного ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства “Губівське”
задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.03.2005р. у справі № 2/147 скасувати.
3. Рішення господарського суду Кіровоградської області від
26.11.2004р. у справі № 2/147 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І. Плюшко
Судді: Н.Панченко
С. Плахотнюк