ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 2/143-64
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів : Бур’янової С.С.
Панової І.Ю.
розглянувши Відділення виконавчої дирекції Фонду
касаційну скаргу соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних
захворювань у м. Луцьку
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 05.04.2005р.
у справі № 2/143-64 господарського суду Львівської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Волиньвтормет”, м. Луцьк
до Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних
захворювань у м. Луцьку
про стягнення 4248,72 грн.
в судовому засіданні взяли Щелоковський А.?. дов. № 01/987
участь представники сторін в?д 22.09.2005р.
від позивача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 17.11.2004р.
у справі № 2/143-64 (суддя Черняк Л.О.) позов Відкритого
акціонерного товариства “Волиньвтормет”, м. Луцьк до Відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку
про стягнення 4248,72 грн. задоволений повністю. Стягнуто з
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.
Луцьку на користь Відкритого акціонерного товариства
“Волиньвтормет” 4248,72грн. коштів, сплачених на лікування
працівника внаслідок нещасного випадку, 85грн. витрат по сплаті
державного мита та 118грн. на інформаційне-технічне забезпечення
судового процесу.
Не погодившись з даним рішенням Відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку подало
апеляційну скаргу в якій просило скасувати рішення
господарського суду Волинської області від 17.11.2004р. у справі
№ 2/143-64.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.04.2005р. у справі № 2/143-64 (судді: Слука М.Г.; Онишкевич
В.В.; Скрутовський П. Д.) рішення господарського суду Волинської
області від 17.11.2004р. у справі № 2/143-64 залишено без змін,
а апеляційну скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з даною постановою Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку, подало до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій
просить скасувати постанову по даній справі, як прийняту з
порушенням норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами попередніх інстанції норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”
№ 1105-ХІV від 23.09.1999 р. ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачено види
соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у разі настання страхового випадку. Серед
них: організація цілеспрямованого та ефективного лікування
потерпілого, утримання у лікарні, забезпечення необхідними
лікарськими засобами (п. 5 п. п. “г”, ”д” ст. 21).
Як досліджено судами попередніх інстанцій, що згідно із акту № 1
про нещасний випадок від 26.12.2003р. на ВАТ “Волиньвтормет”
стався нещасний випадок з працівником Іванюк В.В., який отримав
виробничу травму і був госпіталізований в Луцьку міську клінічну
лікарню з причин термічного дермонального опіку голови, шиї,
дихальних шляхів.
Суди встановили, що за відсутності договору між Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України та Луцькою міською клінічною
лікарнею на обслуговування потерпілих на виробництві, лікарнею
доведено до відома позивача вартість лікування та медикаментів,
які необхідні для лікування (а.с. 16 - 18). З метою своєчасної
медичної допомоги позивач, відповідно до платіжних доручень №
147 від 21.01.2004 р., № 4086 від 22.12.2003 р. та № 4087 від
22.12.203 р. оплатив витрати на лікування потерпілого на
загальну суму 4248,72 грн.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку,
що вказані витрати позивача на лікування потерпілого, який
отримав виробничу травму на підприємстві належать до соціальних
послуг та виплат, які за законодавством повинен надавати Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України.
Страхувальники, які сплачують страхові внески та надають
соціальні послуги працівникам, які потерпіли на виробництві і в
установленому порядку не передали Фонду документи, що
підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та
соціальні послуги, сплачують до Фонду суму, що дорівнює різниці
між нарахованими страховими внесками і видатками страхувальників
(п. 4.11 Інструкції про порядок перерахування, обліку та
витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України, затвердженої постановою правління ФССНВУ від 20.04.2001
р. № 12 ( v0012583-01 ) (v0012583-01)
).
Суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що відсутність
договору між Фондом соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України та
Луцькою міською клінічною лікарнею на час настання нещасного
випадку, не може бути підставою для звільнення відповідача від
відшкодування, оскільки такий договір повинен був бути укладений
з часу утворення Фонду.
З 2001р., з дати заснування Фонду соціального страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
позивач постійно платить внески незалежно від настання
страхового випадку, а відповідач в разі настання нещасного
випадку зобов'язаний надати потерпілому послуги та виплати,
передбачені цим Законом ( 1105-14 ) (1105-14)
(ст.ст. 21, 28, 34).
Як досліджено судами попередніх інстанцій, факт настання
страхового випадку підтверджується актом № 1 від 22.12.2003 р..
Вартість витрат, необхідних для лікування потерпілого Іванюк
В.В. підтверджується ксерокопіями листів № 63 від 21.01.2004, №
1398 від 30.12.2003 р. Луцької міської клінічної лікарні.
Також судами було вірно досліджено, що факт оплати за
медикаменти та надану медичну допомогу потерпілому
підтверджується платіжними дорученнями № 4086 від 22.12.2003 р.,
№ 4087 від 22.12.2003 р., № 147 від 21.01.2004 р.
Відповідно до ст. 29 Основ законодавства України “Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від
14.01.1998 р. № 16/98-ВР ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
страхувальники несуть
відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам
внаслідок несвоєчасного або неповного матеріального забезпечення
та соціальних послуг, встановлених законодавством.
Згідно із ст. 1161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода завдана особі,
яка без відповідних повноважень рятувала життя фізичної особи
від реальної загрози для неї, відшкодовується державою в повному
обсязі.
Висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки відповідачем не
виконано своїх зобов'язань перед застрахованою особою, яка
сплачує страхові внески, перед страхувальником, який також
сплачує страхові внески, а страхувальник, рятуючи життя свого
працівника сплатив вартість медикаментів і медичних послуг,
такий страхувальник має право на зарахування в рахунок сплати
страхових внесків, або на повернення завданої йому шкоди,
внаслідок понесених ним затрат, є вірним і відповідає положенням
закону.
Оскільки, відповідач відмовився зарахувати в рахунок внесків на
соціальне страхування виплачені ВАТ “Волиньвтормет” суми на
лікування потерпілого, позивач правомірно звернувся до суду за
їх стягненням.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано, з посиланням на ст. 1161
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшли до висновку, що відповідач повинен
відшкодувати витрати, понесені підприємством на лікування свого
працівника від нещасного випадку на виробництві.
Отже, суди попередніх інстанцій у повному обсязі з’ясували
матеріали справи та вірно застосували чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що Львівським апеляційним
господарським судом вірно застосовані норми матеріального та
процесуального права і тому підстав для скасування постанови
Львівського апеляційного господарського суду у даній справі не
вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань у м. Луцьку на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 05.04.2005р. у справі №
2/143-64 залишити без задоволення.
2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.04.2005р у справі № 2/143-64 залишити без змін.
Головуючий О.В. Яценко
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова