ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2005 Справа N 2-14/3741-2005
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційне подання прокурора м. Ялти Автономної
Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.05.2005р.
у справі № 2-14/3741-2005 господарського суду АР Крим
за позовом заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави в
особі Республіканського комітету по житлово-комунальному
господарству АР Крим,
Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного
господарства Південного берегу Криму
до відповідача Комунального підприємства “Будинок торгівлі
–2000”
про стягнення 28 265,82грн.
за участю представників:
Республіканський комітет по житлово-комунальному господарству АР
Крим - не з’явилися;
Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства
ПБК –не з’явилися;
КП “Будинок торгівлі - 2000” –Лазарєв С.О.;
ГПУ –прокурор відділу Білик Л.С.
В С Т А Н О В И Л А :
заступник прокурора м. Ялта Автономної Республіки Крим в
інтересах держави в особі Республіканського комітету по житлово-
комунальному господарству АР Крим звернувся до господарського
суду АР Крим з позовом та просить стягнути з відповідача
–Комунального підприємства “Будинок торгівлі-2000” на користь
Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного
господарства Південного берега Криму 28265,82грн.
заборгованості, у т.ч. 26 048,64грн. основної заборгованості за
надані послуги з відпущення води та приймання стоків у період
з.11.2003р. по жовтень 2004р., 668,35грн. пені, 393,39грн. в
рахунок трьох процентів річних, 1 155,44грн. збитків від
інфляції.
В обґрунтування заявлених вимог, заступник прокурора у поданій
заяві посилається на невиконання відповідачем взятих на себе
зобов’язань відповідно до умов договору № 781 від 14.06.2000р.
(а.с.2-4).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог від відповідача
відзиву не надійшло.
Рішенням господарського суду АР Крим від 01.03.2005р. позов
задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на
користь Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного
господарства ПБК стягнуто 28 265,82грн., у т.ч. 26 048,64грн.
основної заборгованості, 523,59грн. пені, 393,39грн. річних та 1
155,44грн. збитків від інфляції; в іншій частині позову -
відмовлено (а.с.33-34).
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з того, що
відповідач в установлений договором строк не виконував взяті на
себе зобов’язання щодо сплати коштів за надані послуги
відповідно до виставлених йому рахунків, що призвело до
виникнення заборгованості за надані послуги за листопад 2003-
жовтень 2004р. у розмірі 26 048,64грн.
Позовні вимоги в частині стягнення пені задоволені судом
частково, оскільки до стягнення пред’явлена сума пені,
нарахована за 10 місяців, між тим, нарахування пені припиняється
через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути
виконано. Крім того, під час розгляду вимог у цій частині судом
першої інстанції враховано встановлений строк позовної давності
і пеня стягнута за період з 05.07.2004р. по 31.10.2004р.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.05.2005р. рішення господарського суду АР Крим від
01.03.2005р. скасовано, а позов залишено без розгляду (а.с.60-
65).
Залишаючи позов без розгляду, апеляційна інстанція виходила з
того, що позов подано прокурором не в інтересах держави,
оскільки Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного
господарства ПБК не є органом державної влади чи органом
місцевого самоврядування.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, прокурор м.
Ялта звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційним поданням та просить його скасувати
Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції невірно дійшов
висновку те, що позов подано не в інтересах держави, у зв’язку з
чим порушив ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, (а.с.68-70).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
касаційне подання таким, що не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позовна заява
подається до господарського суду в письмовій формі і
підписується повноважною посадовою особою позивача або його
представником, прокурором чи його заступником, громадянином -
суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду з
позовом, зокрема, виконує функцію представництва інтересів
держави, що визначено ст. 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 361 Закону України “Про
прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
. При цьому, випадки такого
представництва визначені законом.
Згідно ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
,
представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у
здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших
дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках,
передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів
держави є наявність порушень або загрози порушень економічних,
політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних
дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у
відносинах між ними або з державою.
В силу ч. 5 ст. 361 Закону ( 1789-12 ) (1789-12)
, прокурор самостійно
визначає підстави для представництва у судах, форму його
здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії
судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Підставою для порушення справи, за змістом ч. 1 ст. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є позовні заяви прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що
прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах
держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає
порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Однак, вирішуючи питання про прийняття такої позовної заяви,
господарський суд повинен оцінювати правильність визначення
прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо
здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із
захистом інтересів держави.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від
08.04.99р. № 3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого
арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України
щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України (справа про представництво
прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді),
прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови
саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ
і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
В силу пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям
“орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2
Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти
орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому
законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, як вказано у зазначеному рішенні, фактично є
позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і
на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального
кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган
вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею
22 Арбітражного процесуального кодексу України.
Звертаючись до суду з даним позовом, заступник прокурора м. Ялти
зазначив, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах, є Республіканський комітет по
житлово-комунальному господарству АР Крим. Між тим, у
резолютивній частині, прокурор просить суд поновити порушене
право шляхом стягнення коштів на користь іншої особи
"Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного
господарства ПБК, яке є самостійним суб’єктом господарювання.
За таких обставин, судом першої інстанції при надходженні
позовної заяви заступника прокурора повинно було розглянуто
питання в розрізі вимог п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо відмови у прийнятті позовної заяви, оскільки позов фактично
подано в інтересах самостійної юридичної особи і у прокурора
відсутні повноваження на пред’явлення позову в інтересах
окремого господарюючого суб’єкта.
Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані
обставини і, в порушення приписів ч. 1 ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, безпідставно порушив провадження за позовом
заступника прокурора м. Ялти. Зазначене порушення, допущене
судом першої інстанції, не усунуто судом апеляційної інстанції,
тому оскаржувана постанова і, як наслідок, рішення суду першої
інстанції підлягають скасуванню.
Водночас, враховуючи, що у суду касаційної інстанції відсутні
повноваження щодо ухвалення судового акта про відмову у
прийнятті позовної заяви, справа підлягає направленню до суду
першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної
заяви з урахуванням вимог ст.ст. 61,62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційне подання заступника прокурора м. Ялта задовольнити
частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.05.2005р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 01.03.2005р. у справі № 2-14/3741-2005
скасувати.
3. Справу передати на розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим зі стадії вирішення питання про прийняття
позовної заяви.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.