8/145 Про стягнення 20 565,00 грн., - Текст документа

У жовтні 2004 року ВАТ Трест “Луганськвуглеавтоматика” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “ТОН” про стягнення 20565,00 грн.

У лютому 2005 року ВАТ Трест “Луганськвуглеавтоматика” звернулось до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог та просив стягнути 20565,00 грн., як безпідставно отримані та визнати договір № 20 від 13.05.2003 року неукладеним.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.03.2005 рок у в задоволені позову відмовлено. Провадження у справі щодо визнання договору № 20 від 13.05.2003 року неукладеним припинено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року рішення місцевого господарського суду з даної справи скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 20565,00 грн. боргу, 205,65 грн. державного мита за подання позову, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 102,83 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. У задоволені позовних вимог щодо визнання договору неукладеним відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ “ТОН” подало касаційну скаргу в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року та рішення господарського суду Луганської області від 10.03.2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2003 року між ВАТ Трест “Луганськвуглеавтоматика” та ТОВ “ТОН” було укладено договір № 20, згідно якого відповідач виконує роботи по улаштуванню шатрової кровлі виробничого приміщення структурного підрозділу позивача згідно кошторису, який є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 6.1. договору сторони обумовили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до закінчення виконання сторонами своїх зобов’язань.

Листом від 12.06.2003 року відповідач звернувся до позивача з вимогою відпустити в рахунок робіт, які підлягають виконанню за договором № 20 від 13.05.2005 року, уголок металевий 50/50 у кількості 3 тон. Згідно накладних № 717935 серії 01АБ та № 717937 серії 01 АБ позивач відпустив металевий уголок на загальну суму 20565,00 грн. відповідачу в рахунок робіт передбачених договором № 20 від 13.05.2003 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.06.2004 року позивач листом № 01/271 повідомив відповідача про розірвання договору № 20 від 13.05.2003 року у зв’язку з невиконанням відповідачем робіт.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України (436-15) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як вбачається з листа № 01/271 від 02.06.2004 року, ТОВ “ТОН” не розглянуло пропозиції позивач про розірвання договору, як це вимагає ч. 3 ст. 188 ГК України (436-15) .

Частиною 3 ст. 188 ГК України (436-15) встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має передати спір на вирішення суду.

В матеріалах справи відсутні докази, що договір № 20 від 13.05.2003 року був розірваний в судовому порядку.

Таким чином, судова колегія зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що сторони дійшли згоди про розірвання договору № 20 від 13.05.2003 та безпідставно задовольнили позов.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що під час розгляду справи суд може встановити обставини про неукладеність договору, які визнаються лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а позови про визнання договору неукладеним визнаються, такими, що не відповідають способам захисту цивільних справ, встановлених законодавством.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди порушили вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) і постановили незаконні судові рішення.

Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно витребувати докази, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, уточнити позовні вимоги в частині неуклаедності договору та постановити законне рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року та рішення господарського суду Луганської області від 10.03.2005 року у справі № 8/145 скасувати.