Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого М. Остапенка,

суддів: Є. Борденюк,

В. Харченка,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства (ЗАТ)

“Молодіжний житловий комплекс “АКАДЕММІСТЕЧКО”

на постанову від 05.08.2005 року

Київського апеляційного господарського суду

у справі № 7/271

за позовом Державної госпрозрахункової організації (ДГО)

“Житло-інвест”

Головного управління (ГУ) житлового забезпечення

Київської міської державної адміністрації (КМДА)

до ЗАТ “Молодіжний житловий комплекс

“АКАДЕММІСТЕЧКО”

Про розірвання договору та стягнення 1 538 562,48 грн.

та за зустрічним ЗАТ “Молодіжний житловий комплекс

позовом “АКАДЕММІСТЕЧКО”

до ДГО “Житло-інвест” ГУ житлового забезпечення КМДА

Про стягнення 22 435 818,15грн.

В судове засідання з’явились представники сторін:

позивача Гордієнко А.О. (дов. від 18.08.2005 року)

відповідача Сабельникова Г.О. (дов. від 27.11.2003 року)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

24.04.2000 між Державною госпрозрахунковою організацією “Житло-інвест” (інвестор) та Молодіжним житловим комплексом “Академмістечко” (організація) –укладений договір № 258 на завершення будівництва житлового будинку за адресою: пл. Святошинська, 1 (корпуси Б, В, Г).

За уточненою позовною заявою від 22.11.2004 ДГО “Житло-інвест просить суд розірвати укладений з відповідачем договір у частині будівництва корпусу “Г” та стягнути з відповідача 1 538 562,48 грн., з яких 1 300 560,00 грн. –коштів, переданих для проведення будівельних робіт та 238 002,48 грн. – збитків. Позовні вимоги про розірвання договору мотивовані фактами істотного порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов’язань, у тому числі щодо строків здачі об’єкта в експлуатацію.

ЗАТ “Молодіжний житловий комплекс “Академмістечко” звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з ДГО “Житло-інвест” 22 435 818,15 грн., у тому числі 17 227 927,74 грн. у рахунок фінансування будівництва корпусів “Б” та “В”; інша частина грошових коштів –як штраф за прострочку фінансування будівництва, річні та інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2005 (суддя М. Якименко) у задоволенні первісних позовних вимог про розірвання договору у частині будівництва корпусу “Г” та стягненні 1 300 560,00 грн. відмовлено; у частині стягнення збитків –первісні позовні вимоги залишені без розгляду.

У задоволенні зустрічних позовних вимог –відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2005 (колегія суддів: В. Андрієнко, В. Кошіль, О Моторний) рішення у справі залишене без зміни.

Відмова у задоволенні первісних позовних вимог про розірвання договору № 258 від 24.04.2000 у частині фінансування та будівництва корпусу “Г” будинку № 1 на пл. Святошинській у м. Києві, рішенням та постановою у справі мотивована недотриманням позивачем визначеного ст. 188 ГК України (436-15) порядку зміни та розірвання господарських договорів щодо обов’язковості надіслання іншій стороні пропозицій про зміну або розірвання договору. Так як вимога про повернення переданих у рахунок фінансування будівництва коштів є похідною від вимоги про розірвання договору, то така вимога задоволенню також не підлягає.

Позовна вимога у частині стягнення з позивача збитків залишена судами без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки позивачем не представлений обгрунтований розрахунок розміру заявлених збитків та причинно-наслідкового зв’язку між ними.

Відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог мотивована наступним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2004 у справі № 6/366 відмовлено у задоволенні позовних вимог ЗАТ “МЖК “Академмістечко” до ДГО “Житло-інвест” про стягнення 20 187 926,96 грн. за договором № 258 від 24.04.2000 з огляду на те, що умови договору № 258 не містять строків проведення інвестиційних розрахунків; визначення строків проведення інвестиційних розрахунків не ставиться в залежність до строків введення корпусів будівлі в експлуатацію; ЗАТ “МЖК “Академмістечко” не надав суду належних доказів виконання власних зобов’язань за договором, а також ЗАТ “МЖК “Академмістечко” не зверталося до інвестора з відповідною вимогою щодо фінансування будівництва.

На момент заявлення зустрічної позовної вимоги у справі, що є предметом розгляду, ЗАТ “МЖК “Академмістечко” подало до суду докази про направлення 16.02.2004 претензії ДГО “Житло-інвест” з вимогою погасити недоплату за інвестиційними зобов’язаннями та сплатити штрафні санкції, які інвестор повинен був виконати у семиденний термін (ст. 530 ЦК України (435-15) ).

Зазначену обставину суди визнали як підставу для звернення до суду з вимогою про стягнення з інвестора заборгованості з інвестуванням будівництва та застосування до нього відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання. Однак, зважаючи на те, що факт прострочення ЗАТ “МЖК “Академмістечко” виконання зобов’язання за договором по введенню корпусів будинку в експлуатацію підтверджується матеріалами справи, що вплинуло на залучення ДГО “Житло-інвест” коштів від населення, які передбачені як джерело фінансування будівництва, то суди дійшли висновку, що прострочення боржника не настало, оскільки зобов’язання не могло бути виконаним внаслідок прострочення кредитора (п. 4 ст. 612 ЦК України (435-15) ).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ “МЖК “Ак5адеммістечко” посилається на неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права. Зокрема, не спростовуючи факту заборгованості ДГО “Житло-інвест” з інвестування будівництва будинку, суди посилаються на те, що строк виконання зобов’язання з інвестування не наступив, оскільки така умова не виписана договором. Однак, положення Закону України “Про інвестиційну діяльність” (1560-12) передбачають інвестування діяльності як дію, яка наступає раніше події отримання результату.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повному, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення та постанови у справі необхідно змінити, виходячи з такого.

Предметом договору № 258 від 24.04.2000 на завершення будівництва житлового будинку є фінансування інвестором будівництва за залучені кошти, а будівельна організація будує будинок і передає інвестору у власність після вводу його в експлуатацію.

Строки фінансування будівництва сторонами не обумовлені, що встановлено судовими рішеннями та не заперечується відповідачем.

За умовами п. 2.1.2. договору інвестор зобов’язується перерахувати організації аванс у сумі 500 тис. грн. для початку робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2004 у справі № 6/366 встановлено, що умови договору щодо перерахування авансу у сумі 500 тис. грн. для початку будівельних робіт інвестором виконані. Згідно з вимогами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) зазначений факт є підставою для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України “Про інвестиційну діяльність” (1560-12) інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Зважаючи на те, що інвестор може виступати у ролі покупця, посилання скаржника на те, що зобов’язання інвестора щодо фінансування передують зобов’язанню виконавця, є передчасним.

Аналіз прав та обов’язків сторін за договором може здійснюватися шляхом оцінки правової природи умов договору. Договір № 258 за своєю правовою природою містить умови договору будівельного підряду у частині зобов’язань ЗАТ “МЖК “Академмістечко” здійснити будівництво корпусів (ст. 353 ЦК УРСР (1540-06) ), ст. 875 ЦК України (435-15) ).

За договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України (435-15) ). Право вимоги на оплату, при умові непогодження сторонами строків розрахунків, наступає після прийняття замовником збудованого об’єкту, виконаних робіт.

Так як зустрічна позовна вимога про стягнення заборгованості за інвестиційними зобов’язаннями не підтверджується фактом прийняття замовником збудованого об’єкту (виконаних робіт), то заявлена підрядником претензія про здійснення інвестиційного фінансування не може бути вимогою, яка базується на положеннях ст. 530 ЦК України (435-15) , а тому і не змінює підстави позову, за результатами розгляду якого ухвалена постанова від 23.03.2004 у справі № 6/366 Київським апеляційним господарським судом.

За таких обставин провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню (п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ).

Стосовно відмови у позові (первісний) про розірвання договору у частині будівництва корпусу “Г” та повернення коштів, переданих інвестором для фінансування будівництва з мотивів недотримання позивачем вимог ст. 188 ГК України (436-15) щодо надіслання іншій стороні за договором пропозиції про розірвання договору, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України (436-15) сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Тобто, пропозиція про зміну або розірвання договору не може бути пов’язаною із неналежним виконанням зобов’язань іншою стороною. Підставою первісного позову про розірвання договору є неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань, а тому посилання судів при ухваленні оскаржуваних рішень на порушення позивачем ст. 188 ГК України (436-15) є помилковим, у зв’язку з чим судові рішення у цій частині підлягають до скасування з направленням спору на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ЗАТ “Молодіжний житловий комплекс “Академмістечко” залишити без задоволення.

Рішення від 15.06.2005 господарського суду м. Києва, постанову від 05.08.2005 Київського апеляційного господарського суду у справі № 7/271 скасувати.

Провадження у справі за зустрічним позовом ЗАТ “МЖК “Академмістечко” до ДГО “Житло-інвест” про стягнення 22 435 818,15 грн. припинити.

Справу у частині первісного позову ДГО “Житло-інвест” до ЗАТ “МЖК “Академмістечко” про розірвання договору № 258 від 24.04.2000 у частині фінансування та будівництва корпусу “Г” будинку № 1 на пл. Святошинській у м. Києві, стягнення 1 300 560,00 грн. та 238 002,48 грн. направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.