5/53(22/139) Про стягнення 6932,52 грн. - Текст документа

У березні 2004 року відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” звернулося з позовом до Державного підприємства “Придніпровська залізниця” про стягнення з відповідача 6932,52 грн. безпідставно списаної суми з особового рахунку позивача у грудні 2003 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2005 у справі № 5/53 (22/139) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2005, постанову апеляційного суду від 14.06.2005 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 1212 ЦК України (435-15) , п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0864-00) .

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.04.2003 сторони уклали між собою договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до якого відповідач по здійсненні перевезень та наданню послуг, мав списувати відповідні суми з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами.

Судами також встановлено, що відповідач надав позивачу послуги за вищезазначений договором та, у цьому ж зв'язку, в грудні 2003 та січні 2004 років за відповідними переліками списав з особового рахунку останнього плату за візування накладних на загальну суму 6932,52 грн.

Встановлені судами вищенаведені обставини підтверджуються наявними матеріалами справи. З цих обставин, з урахуванням вимог ст.ст. 5, 62 Статуту залізниць України (457-98-п) , п.п. 2.6, 2.7, 2.8, 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів (z0864-00) , а також п.п. 3.2-4.4. договору сторін, випливає, що відповідач мав право на списання грошей з особового рахунку позивача і в даному випадку, надавши позивачу такі послуги як візування накладних, обгрунтовано списав з його особового рахунку грошову суму оплати, правильність визначення розміру якої позивач не заперечує.

У цьому зв'язку твердження позивача про те, що відповідач не мав права списувати гроші за надані послуги, оскільки це питання не було між ними узгоджене, не можна визнати обгрунтованими, бо вони суперечать вищенаведеним нормам права та умовам договору сторін.

Враховуючи, що попередніми судовими інстанціями у задоволенні позову було відмовлено, Вищий господарський суд вважає можливим залишити без змін постановлені ними рішення, незалежно від наведених у них мотивів.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 у справі № 5/53 (22/139) залишити без змін.