Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Глос О.І.,

суддів: Бакуліної С.В.,

Муравйова О.В.

розглянувши у відкритому Закритого акціонерного товариства

судовому засіданні “Знам’янська цукрова компанія”

касаційну скаргу

на постанову від 01.09.2005 року Дніпропетровського

апеляційного господарського суду

у справі № 5/193

господарського суду Кіровоградської області

за позовом ВАТ “Державний ощадний банк України” в

особі Печерського відділення 3715

м. Києва

до ЗАТ “Знам’янська цукрова компанія”

3-тя особа на стороні Товариство з обмеженою відповідальністю

відповідача “Агропромислова інвестиційна компанія”

про стягнення 4 119 060 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача Вишневський М.К. (довіреність від 23.02.2005р. а.с.49)

від відповідача не з’явились

від 3-тьої особи не з’явились

В С Т А Н О В И В:

19.07.2005 року Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі Печерського відділення 3715 м. Києва звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Знам’янська цукрова компанія” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова інвестиційна компанія”, про стягнення 4 119 060 грн. збитків за договором тимчасового зберігання майна.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2005 року (суддя Змеул О.А), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2005 року (головуючий суддя –Неклеса М.П. , судді –Павловський П. П. , Логвиненко А.О.), задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, в межах ціни позову 4 199 060 грн., на підставі ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

В касаційній скарзі ЗАТ “Знам’янська цукрова компанія” просить ухвалені по справі судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст. 33, 66 ГПК України (1798-12) .

Відзивів на касаційну скаргу позивач, третя особа не надіслали.

Відповідач, третя особа не реалізували своє процесуальне право на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування норм процесуального права місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

У відповідності зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) заходи до забезпечення позову застосовуються у випадках, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тобто забезпечення позову застосовується як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.,

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та третьою особою було укладено договір кредитної лінії № 6 від 14.01.2003 року. Забезпеченням повернення кредиту, відповідно до викладених в позовній заяві обставин, було майно, яке знаходилося на відповідальному зберіганні у відповідача і яке на момент повернення кредиту за даними акта перевірки заставленого майна від 17.01.2005 року (а.с.40), акта державного виконавця ВДВС Кіровоградського обласного управління (а.с.47) за місцем зберігання відсутнє.

Враховуючи наведене, а також те, що сума боргу значна, колегія суддів вважає, що застосовуючи заходи щодо забезпечення позову, суди правомірно виходили із наявності обставин, що дозволяють зробити припущення про неможливість виконання рішення суду через невжиття заходів до забезпечення позову.

Отже, ухвалені судами акти, прийняті з дотриманням процесуальних вимог, щодо підстав та умов заходів забезпечення позову.

Доводи відповідача, що забезпечення позову є підставою для припинення господарської діяльності товариства, перешкоджає йому отримувати кредити у банківських установах для відновлення та ремонту виробничого обладнання, не мотивовані і матеріалами справи не підтверджуються, тому колегія суддів не вбачає підстав до скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з мотивів наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.ст. 111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ЗАТ “Знам’янська цукрова компанія” від 26.09.2005 року № 68 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2005 року у справі № 5/193 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2005 року у справі № 5/193 –без змін.