4/803-10/50 Про стягнення 10112359, 61 грн., - Текст документа

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом січня-грудня 2003 року надавав відповідачеві послуги з транспортування 1163669,937 тис.м. 3 природного газу для потреб населення на загальну суму 27928078, 49 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу.

Вказані послуги позивачем надавались на виконання Постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом” від 27.12.2001 року № 1729.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР (1540-06) , ст. 526 ЦК України (435-15) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що здійснення розрахунків відповідачем проводилось не в повному обсязі, за ВАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз“утворився борг за травень-грудень 2003 року в сумі 88599913, 44 грн. і нараховані, відповідно до ст. 625 ЦК України (435-15) , індекс інфляції та 3% річних.

Як встановлено судом, істотні умови транспортування газу магістральними газопроводами для потреб населення, питання постачання, транспортування, тарифи та порядок розрахунків регулюються Постановою КМУ та НБУ від 13.11.1998 року № 1785 (1785-98-п) „Про вдосконалення розрахунків за спожитий газ”, Постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газових підприємств НАК „Нафтогаз України” за поставлений природний газ” (v0759227-00) .

Відповідно до п. 5 Постанови № 759 (v0759227-00) кошти, які надходять на розподільчі рахунки газопобутових підприємств того ж дня перераховуються уповноваженими банками згідно Довідки про нормативи перерахування коштів, що надійшли на розподільчі рахунки газопобутових підприємств, погодженої НАК „Нафтогаз України” на поточні рахунки підприємств ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” та консолідований рахунок ДК „Торговий дім "Газ України” НАК „Нафтогаз України” в частині оплати за надані послуги по транспортуванню газу споживачам магістральними газопроводами в порядку та розмірах, передбачених п.п. 5.2, 5.3 п. 5 вищезазначеної постанови (v0759227-00) .

Як правильно встановлено судом, на виконання вказаних нормативних актів, відповідачем був відкритий розподільчий рахунок № 26037301366653 у Залізничному відділенні Промінвестбанку м. Львова, який має спеціальний режим використання і використовується для зарахування коштів, що надходять за поставлений споживачам природний газ та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу. Кошти, що надходять від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових та газотранспортних підприємств постачальників природного газу та розподіляються виключно згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків, затверджених постановою. Відповідно до п.п. 5.1, п.п. 5.2, п.п. 5.3 п. 5 Постанови № 759 (v0759227-00) уповноважені банки, а не самі підприємства перераховують кошти на поточні рахунки підприємств, які здійснюють транспортування чи продаж газу. Тобто, єдиним джерелом покриття витрат по транспортуванню природного газу для потреб населення є кошти, які надходять на розподільчий рахунок, а ВАТ „Львівгаз” не є власником коштів, які надходять на розподільний рахунок, відкритий в уповноваженому банку і не має права самостійно розпоряджатися даними коштами, а саме перераховувати їх на поточні рахунки газопостачальних та газотранспортних організацій.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність вини відповідача у неналежній оплаті позивачу за послуги з транспортування природного газу, оскільки ні з договору, ні з закону не випливає обов’язок відповідача здійснювати розрахунки за послуги з транспортування природного газу.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оскільки законом передбачений єдиний порядок розрахунків за транспортування природного газу магістральними газопроводами для потреб населення, шляхом перерахування коштів з розподільчого рахунку відповідно до алгоритму, при цьому а алгоритмі визначається три підприємства, в тому числі ДК “Укртрансгаз”, які повинні одержувати кошти за транспортування магістральними, промисловими газопроводами природного газу для потреб населення і, якщо коштів, які надходять з розподільчого рахунку не достатньо для покриття витрат позивача це не може бути підставою для стягнення цих коштів з ВАТ “Львівгаз”.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції правильно визнав безпідставними посилання позивача на акти прийому-передачі газу, як на підставу для задоволення позовних вимог, оскільки ці акти стосуються факту передачі газу, а не обов’язку відповідача його оплатити.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог за їх необгрунтованістю. За таких обставин, рішення суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для його зміни немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львіської області від 7.07.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” –без задоволення.