ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2005                                       Справа N 18/368

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи

В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ДП Спеціальне конструкторське  бюро

“Орізон”  на  постанову Львівського апеляційного  господарського

суду  від  5.05.2005  року  у справі за  позовом  ДП  Спеціальне

конструкторське  бюро “Орізон” до приватного  підприємця  Федика

М.І.

про   стягнення 1022 68 грн. орендної плати,

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського  суду  Львівської  області  від  31.07-

06.08.2003 року в позові відмовлено. Визнаний недійсним  договір

оренди території № 129/160 дог від 29.09.2003 року.

Постановою  Львівського  апеляційного  господарського  суду  від

5.05.2005 року рішення суду залишене без змін

Не погоджуючись з постановою суду, ДП Спеціальне конструкторське

бюро  “Орізон” просить її скасувати, посилаючись на  неправильне

застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,

суд  вважає,  що  касаційна  скарга не  підлягає  задоволенню  з

наступних підстав.

Як  встановлено  судом, згідно умов договору № 129/160  дог  від

29.09.2003  року,  укладеного між сторонами  у  справі,  позивач

передав  відповідачеві в оренду строком на  один  рік  територію

біля  в’їзних  воріт загальною площею 890 м2, що підтверджується

актом прийому-передачі майна № 1.

Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору, розмір місячної

орендної плати становить 222, 50 грн.

У  відповідності з п. 5.1 договору, строк дії договору становить

один рік.

Законом  України  “Про оренду землі” ( 161-14  ) (161-14)
          визначено,  що

орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у

власності  яких  перебувають земельні ділянки,  а  орендодавцями

земельних  ділянок,  що перебувають у комунальній  власності,  є

сільські, селищні та міські ради в межах повноважень, визначених

законом.

Відповідно  до ст. 92 Земельного кодексу України  ( 2768-14  ) (2768-14)
        ,

право  постійного  користування  земельною  ділянкою  –це  право

володіння  та користування земельною ділянкою, яка  перебуває  у

державній чи комунальній власності.

Як   вбачається  з  матеріалів  справи,  листом  №  2-9/68   від

01.12.2004   року  Вовчинецька  сільська  рада  повідомила,   що

земельна  ділянка  АТ “Родон” належить йому на праві  постійного

користування.

Судом  першої  інстанції  правильно встановлено,  а  апеляційним

підтверджено, що за укладеним сторонами договором оренди позивач

не   мав  законних  підстав  для  укладення  спірного  договору,

оскільки  він  не  є  ні  користувачем, ні  власником  земельної

ділянки.

Статтею  15  Закону  України  “Про  оренду  землі”  ( 161-14  ) (161-14)
        

визначено,  що  відсутність в договорі  оренди  землі  однієї  з

істотних  умов,  передбачених цією статтею,  а  також  порушення

вимог  ст.  ст.  4, 6, 11, 17, 19 цього закону  ( 161-14  ) (161-14)
        ,  є

підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди  та

для визнання його недійсним.

Зважаючи на те, що укладений сторонами договір оренди №  129/160

дог  не  містить  встановлених ч. 3 ст. 15 Закону  України  “Про

оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
         умов, які є невід’ємною частиною такого

договору та не передбачає одну з істотних умов договору –існуючі

обмеження  щодо  використання земельної ділянки, не  встановлено

індексації при визначенні розміру орендної плати, суди першої та

апеляційної інстанцій правильно встановили, що вказані порушення

умов  спірного  договору  є  підставою  для  визнання  вказаного

договору оренди території недійсним.

На  підставі  п. 1 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , господарський

суд, приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у

певній  частині  пов’язаний  з  предметом  спору  договір,  який

суперечить законодавству.

Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою, суд вірно

застосував  норми  матеріального  права  і  обгрунтовано  визнав

недійсним  спірний договір оренди № 129/160 дог  від  29.09.2003

року,   відмовивши  в  задоволенні  решти  позовних   вимог   за

необгрунтованістю.

За  таких  обставин, постанова суду відповідає вимогам закону  і

обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись  ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-9, 111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду   від

5.05.2005  року  залишити  без  змін,  а  касаційну  скаргу   ДП

Спеціальне конструкторське бюро “Орізон” –без задоволення.

Головуючий, суддя  В.Дерепа

Судді              Б.Грек

                   Л.Стратієнко