ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.2005 Справа N 16/26
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І.
суддів : Грека Б.М. –(доповідача у справі),
Стратієнко Л.В.
розглянувши у Приватного підприємства “Абен”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 29.06.05
у справі № 16/26
господарського суду Полтавської області
за позовом Відкритого виробничо-комерційного товариства
“Полдекс”
до Приватного підприємства “Абен”
Про стягнення 12241,18 грн.
за участю представників від:
позивача не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача Андієць О.В.
В С Т А Н О В И В :
Відкрите виробничо-комерційне акціонерне товариство “Полдекс”
звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом
до приватного підприємства “Абен” про стягнення 12241,18 грн.
боргу.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.04.05
позовні вимоги задоволено в частині стягнення суми 12000 грн.
боргу, витрат зі сплати державного мита та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою
Київського міжобласного апеляційного суду від 29.05.05
апеляційна скарга приватного підприємства “Абен” залишена без
задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області
від 04.04.05 –без змін.
Приватне підприємство “Абен” не погоджується з ухваленими
судовими актами та просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 29.06.2005 та
рішення господарського суду Полтавської області від 04.04.2005
та припинити провадження по справі з мотивів неповного
дослідження первинних документів, що підтверджують факт
виконання господарських операцій та відсутність заборгованості
по орендній платі.
Проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарський суд першої інстанції встановив, що 1.02.2001 року
АТ “Полдекс та “Абен” укладено договір № 41 на оренду частини
будівлі виробничого цеху № 2 за адресою м. Полтава,
Супрунівський промвузол, загальною площею 200 кв. м.
За умовами договору оренди, розмір орендної плати становив
500,00 грн. на місяць. Термін оренди за договором складав 5
років з моменту прийняття об’єкту за актом приймання передачі.
Згідно доповнення до договору № 41 від 01.02.01, з 01.10.01
розмір орендної плати становив 1000,00 грн. на місяць, в т.ч.
ПДВ, а з 1.10.02 –сторони збільшили загальну площу приміщення до
800 м. кв. та погодили розмір орендної плати, встановивши її в
сумі 2000,00 грн. на місяць.
Факт припинення дії договору оренди № 41 від 01.02.01,
встановлений господарським судом Полтавської області по справі №
14/1, слугував підставою для висновку місцевого господарського
суду про те, що з 01.10.03 сторони припинили договірні
зобов’язання.
Позивачем заявлено вимогу до стягнення боргу по орендній платі,
розрахованій з урахуванням змін, встановлених договором та
додатковими угодами. Враховуючи зазначене, а також ту обставину,
що відповідач частково сплатив орендну плату, суд прийшов до
висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості є
обгрунтованою.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого
господарського суду зробив висновок про те, що заборгованість
відповідача зі сплати орендної плати за період з 01.02.01 по
01.10.03 складає 12000 грн. та підтверджується розрахунками за
договором оренди № 41 від 01.02.01 наданих позивачем, в той же
час, відповідачем не надано доказів сплати орендної плати за
вказаний період.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарський суд зробили
висновок, що на час припинення договірних зобов’язань відповідач
заборгував орендну плату по договору оренди № 41 від 01.02.01 та
застосували приписи статті 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Основне зобов'язання орендаря полягає у своєчасному внесенні
орендної плати за користування орендованим майном. За змістом
статті 762 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, сторони можуть
по угоді змінювати розмір орендної плати. Окрім того, сторони в
п. 5.4 договору передбачили, що розмір орендної плати може
переглядатися орендодавцем в односторонньому порядку при зміні
вартісних показників орендної плати. Згідно додаткової угоди до
договору від 01.10.02, сторони змінили розмір орендованої площі
та базову ставку орендної плати.
Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, його положення застосовуються до тих
прав і обов'язків, що виникли, або продовжують існувати після
набрання ним чинності. Відповідно до п. 4 прикінцевих положень
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, зазначені положення
застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують
існувати, або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Враховуючи встановлені факти, а також наявні матеріали справи,
колегія суддів визнає висновки, зроблені в судових актах
місцевого та апеляційного суду обґрунтованими.
Так, в судових актах доведено наявність заборгованості по
орендній платі. Твердження відповідача про безпідставність вимог
щодо стягнення заборгованості по орендній платі не доведені ним
згідно положень ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний
господарські суди виходили з того, що згідно зі ст. 526 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов’язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів
цивільного законодавства.
Крім того, посилання відповідача про відсутність підстав для
виникнення зобов’язання по сплаті орендної плати в розмірі 2000
грн. спростовується наявною у справі додатковою угодою (а.с.
141) та відсутністю доказів про визнання змін до договору
такими, що суперечать законодавству, чи визнання змін та
доповнень недійсними.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам
дўючого законодавства.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова ухвалена на повно
з’ясованих обставинах та є вірною по суті, а тому Вищий
господарський суд України вбачає правових підстав для її
скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5 –111-7, 111-9, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Абен” залишити без
задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 29.06.05 у справі № 16/26 залишити без
змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко