45/10-2004 Про стягнення збитків - Текст документа

У жовтні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 1268730 грн., інфляційних сум 260479,42 грн. і 3% річних 114187,7 грн., посилаючись на те, що останнім порушено зобов’язання за договором № 16 від 12.09.2000 року з надання актів апробації та сортових свідоцтв щодо якості проданого товару, внаслідок чого йому були завдані збитки у вигляді не одержаних доходів.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача збитки у вигляді не одержаних доходів у сумі 1268730 грн., 3% річних у сумі 114290 грн. та інфляційні суми 205886 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2004 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 1268730 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного суду від 06.07.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону, і просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено контракт № 16 від 12.09.2000 року, за умовами якого відповідач зобов’язався продати насіння озимої пшениці сорту “Поліська-90” (елітне) в кількості 250 тон і насіння озимої пшениці сорту “Мірич” (елітне) в кількості 150 тон загальною вартістю 617760 грн., а позивач зобов’язався прийняти це насіння та здійснити за нього оплату.

За актом звірки розрахунків станом на 21.04.2004 року складеного сторонами заборгованість позивача перед відповідачем склала 610 198,68 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів і 3% річних та інфляційних сум у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором з надання документів щодо якості проданого товару.

Заявлені вимоги позивачем обгрунтовані тим, що відповідач продавши йому насіння елітної пшениці у вересні 2000 року не виконав зобов’язання за договором з надання документів, що підтверджують якість цього насіння.Після чого в 2001 році ним із зазначеного насіння пшениці було вирощено зернопродукцію відповідних елітних сортів, яку він за договором мав продати третій особі ДП “РЕЙЛІН”, але у зв’язку з ненаданням відповідачем документів щодо якості насіння пшениці, з якого була вирощена вказана зернопродукція, він був позбавлений можливості передати зазначені документи покупцю, і тому цей договір було розірвано. У зв’язку з цим він змушений був продати вирощену зернопродукцію за ціною пшениці третього та четвертого класів, внаслідок чого йому були завдані збитки у вигляді не одержаного доходу, які складаються з різниці в ціні між можливим і фактичним продажем насіння зерна.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Оскаржені судові рішення цим вимогам не відповідають.

За вимогами ст. 203 ЦК УРСР (1540-06) в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.

Умовами, за яких на боржника покладається обов’язок відшкодувати збитки є встановлення факту порушення зобов’язання та наявності його вини і прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками.

Проте, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про покладення на відповідача обов’язку щодо відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів у зв’язку з ненаданням ним документів у підтвердження якості насіння, що було предметом укладеного між сторонами договору, на зазначене уваги не звернули, та зробили такий висновок в порушення вимог ст. ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Так, судами обох інстанцій не було з’ясовано правову природу укладеного між сторонами договору, а звідси, не було встановлено, якими нормами матеріального права регулюються спірні договірні відносини, зокрема, щодо зобов’язань сторін.

Разом з цим, судом не було встановлено обставин, пов’язаних з виконанням сторонами взятих на себе зобов’язань за укладеним між ними договором, і, зокрема, щодо передачі зернопродукції та передбаченої договором документації.

Водночас, судами не було з’ясовано питання про те, в чому ж полягає причинний зв’язок між ненаданням відповідачем документів щодо якості насіння пшениці, переданої позивачу в 2000 році, та позбавленням можливості виконати зобов’язання останнім за договором купівлі-продажу насіння пшениці урожаю 2001 року, укладеного з третьою особою, з урахуванням того, що предметом обох договорів є товар, визначений родовими ознаками, а звідси, не було встановлено обставин наявності причинного зв’язку між не виконанням зобов’язання відповідачем з надання документів щодо якості товару та завданими позивачу збитками у вигляді не одержаних доходів.

До того ж, суди не звернули уваги на те, що позивач, укладаючи договір від 30.08.2001 року з ДП “РЕЙЛІН”, взяв на себе зобов’язання надати документи щодо якості товару, не зважаючи на ненадання за його доводами цих документів відповідачем і на час укладення зазначеного договору, та не з’ясували пов’язаних з цим обставин з урахуванням їх впливу на заподіяння збитків і не навели їм правової оцінки.

У той же час, судами не було з’ясовано обгрунтування розміру збитків за заявленими вимогами, з урахуванням наявності причинного зв’язку між невиконанням відповідачем зобов’язання за договором і настанням збитків у розмірі, визначеному позивачем та не наведено розрахунків, з яких виходив суд стягуючи збитки у вигляді неодержаних доходів.

Відтак, поклавши обов’язок на відповідача про відшкодування збитків, суди не з’ясували обставин щодо обов’язковості характеру цих збитків і знаходження факту їх наявності та розміру в необхідному зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання за договором з надання документів про якість товару.

Отже, висновок судів про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів грунтується на неповно з’ясованих обставинах щодо наявності умов і підстав для застосування до нього відповідальності встановленої ст. 203 ЦК УРСР (1540-06) . За таких обставин, оскаржені судові рішення в частині позову про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Разом з тим, висновок судів обох інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних сум грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Тому судові рішення в частині відмови в позові слід залишити без змін, як законні й обгрунтовані.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Дніпро” задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2005 року та рішення господарського суду Київської області від 16.11.2004 року в частині позову про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу і судових витрат скасувати, і справу № 45/10-2004 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.